28.11.2019 р. Справа№ 914/2435/19
Господарський суд Львівської області у складі
Судді Фартушка Т.Б., розглянувши матеріали заяви: Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», м.Київ, б/д б/н (вх. №3248/19 від 26.11.2019р.)
про: забезпечення позову
у справі №914/2435/19 за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», м.Київ;
до Відповідача-1: Львівської міської ради, м.Львів;
до Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ-ТРЕЙДІНГ ЛЬВІВ», м.Львів;
про: визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 11.03.2019р. №4749, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки кадастровий №4610137500:05:003:0201 від 07.05.2019р. та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки 4610137500:05:003:0201 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем-2.
Представники Учасників справи не викликались.
26.11.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява б/д б/н (вх. №2545) Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Львівської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ-ТРЕЙДІНГ ЛЬВІВ» про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 11.03.2019р. №4749, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки кадастровий №4610137500:05:003:0201 від 07.05.2019р. та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки 4610137500:05:003:0201 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем-2.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає порушення права Позивача розробити технічну документацію на земельну ділянку в обсязі, необхідному для обслуговування будівлі, - визначеному ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2013р. №3001, а також поділу та виділення в окрему земельну ділянку земельної ділянки №4610137500:05:003:0168 без згоди суміжного землекористувача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.11.2019р. у даній справі суд постановив позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» б/д б/н (вх. №2545 від 26.11.2019р.) залишити без руху; надати Акціонерному товариству Комерційному банку «ПРИВАТБАНК» десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати клопотання про призначення експертизи у справі. надати докази відправлення клопотання про призначення експертизи у справі Учасникам справи.
До поданих до господарського суду позовних матеріалів Позивачем долучено заяву б/д б/н (вх. №3248/19 від 26.11.2019р.) про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу-2, ТОВ «НЬЮ-ТРЕЙДІНГ ЛЬВІВ» вчиняти будь-які дії: зводити паркани, будівлі, будь-які конструкції, перешкоджати проїзду машин Позивача та інші дії, що можуть завадити роботі відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розташованого за адресою: м.Львів, вул.Липинського, 13-а.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.11.2019р. дану заяву передано для розгляду судді Фартушку Т.Б.
Подану заяву Заявник обґрунтовує тим, що земельна ділянка 4610137500:05:003:0201 загальною площею 0,1137га на вул.Липинського, АДРЕСА_1 , надана в оренду ТОВ «НЬЮ-ТРЕЙДІНГ ЛЬВІВ» та земельна ділянка орієнтовною площею 0,2265га на вул.Липинського, 13-а, фактичним землекористувачем якої є Позивач, фактично накладаються одна на одну, а також те, що поділ та виділення в окрему земельну ділянку земельної ділянки №4610137500:05:003:0168 відбулось без згоди суміжного землекористувача. З підстав наведеного Заявником подано до господарського суду відповідну позовну заяву.
В доповнення до викладеного Заявник зазначає, що у разі визнання судовим рішення правочину недійсним, в період, який минув з моменту його укладення до моменту набрання судовим рішенням законної сили, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не зможе повноцінно реалізовувати своє законне право користування земельною ділянкою за адресою: м.Львів, вул.Липинського, 13-а, а через це може бути завдана значна шкода його інтересам, в тому числі і матеріальні збитки.
Також Заявник вказує, що частина ділянки, що накладається одна на одну, використовується АТ КБ “ПРИВАТБАНК” для здійснення господарської діяльності, таким чином, у зв'язку з тим, що ця частина земельної ділянки фактично є переданою іншій особі в оренду, ТОВ “НЬЮ-ТРЕЙДІНГ ЛЬВІВ” може розпочати на цій земельній ділянці дії, що перешкоджатимуть повноцінній роботі Банку.
З підстав наведеного Заявник підсумовує, що, у зв'язку з наведеним, необхідним заходом до забезпечення позову буде заборона Відповідачу, ТОВ “НЬЮ-ТРЕЙДІНГ ЛЬВІВ” вчиняти будь-які дії: зводити паркани, будівлі, будь-які конструкції, перешкоджати проїзду машин Позивача та інші дії, що можуть завадити роботі відділення АТ КБ “ПРИВАТБАНК” , розташованого за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13-а.
Щодо зустрічного забезпечення Заявник вказує, що запропонованим заходом забезпечення позову не може бути завдана шкода інтересам ТОВ “НЬЮ-ТРЕЙДІНГ ЛЬВІВ”, а тому, відсутня необхідність у вжитті заходів зустрічного забезпечення позову.
До вказаної заяви Заявником (Позивачем) долучено Платіжне доручення від 11.11.2019р. №PROM1BKAVL про сплату 960,50грн. судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Приписами пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТ8 №5 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до правового висновку Великої палати ВС, який наданий у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених Позивачем заходів забезпечення позову при розгляді спору про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 11.03.2019р. №4749, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки кадастровий №4610137500:05:003:0201 від 07.05.2019р. та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки 4610137500:05:003:0201 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем-2 суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені Позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу Позивача.
Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.
Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в Заяві Заявником не наведено достатнього обґрунтування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, а також наявності зв'язку між заходом забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу, ТОВ “НЬЮ-ТРЕЙДІНГ ЛЬВІВ” вчиняти будь-які дії: зводити паркани, будівлі, будь-які конструкції, перешкоджати проїзду машин Позивача та інші дії, що можуть завадити роботі відділення АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13-а і предметом позову, - визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 11.03.2019р. №4749, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки кадастровий №4610137500:05:003:0201 від 07.05.2019р. та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки 4610137500:05:003:0201 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем-2, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заявником, з врахуванням предмету позову не обґрунтовано, що невжиття заходу забезпечення, який просить вжити Заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.
Заявником також не обґрунтовано як саме може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 11.03.2019р. №4749, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки кадастровий №4610137500:05:003:0201 від 07.05.2019р. та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки 4610137500:05:003:0201 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем-2 у випадку задоволення позову без заборони Відповідачу, ТОВ “НЬЮ-ТРЕЙДІНГ ЛЬВІВ” вчиняти будь-які дії: зводити паркани, будівлі, будь-які конструкції, перешкоджати проїзду машин Позивача та інші дії, що можуть завадити роботі відділення АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13-а.
Окрім того, Заявником до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, зокрема вчинення дій Відповідачем-2, які б перешкоджали діяльності відділення АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13-а.
Так, Заявник зазначає про ймовірність вчинення Відповідачем-2 дій, які перешкоджатимуть діяльності відділення АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 13-а.
Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також Позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову до позовних вимог, з якими він звернувся.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», м.Київ, від б/д б/н (вх. №2545 від 26.11.2019р.) про забезпечення позову, відтак, вказану заяву слід відхилити, а в забезпеченні позову відмовити.
Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відхиляючи заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також відзначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», м.Київ, від б/д б/н (вх. №2545 від 26.11.2019р.) про забезпечення позову відхилити.
2. В забезпеченні позову відмовити.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Суддя Фартушок Т. Б.