ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2019Справа № 910/13247/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" (03028, м. Київ, вул. Оскольська, 31, офіс 21)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІНВЕСТПОСТАЧ" (01113, м. Київ, вул. Лесі України, 15)
про стягнення 51 241,68 грн
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІНВЕСТПОСТАЧ" про стягнення 51 241,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок визнання непридатними складових частин напіввагону №62959051, який був переданий відповідачем позивачу за договором купівлі-продажу №101116-КПВ від 10.11.2016, позивач не отримав дохід у розмірі 51 241,68 грн за договором оренди №051016-ТЕ від 05.10.2016, внаслідок чого просить суд стягнути вищевказану суму з відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13247/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.10.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи пропозиції вх. №04/10пр від 04.10.2019, з якою відповідач звертався до позивача про врегулювання спору мирним шляхом.
07.11.2019 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки строк гарантійних зобов'язань відповідача, як продавця товару, відповідно до п. 7.1. договору та Акту приймання-передачі №2 від 31.01.2017 закінчився 31.01.2019. У відзиві відповідач також зауважує, що жодними доказами, які є у матеріалах справи, не підтверджується наявність вини відповідача у заподіяні збитків позивачу.
Цією ж датою до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про залучення до участі у справі ТОВ "Дослідно-механічний завод" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки за наслідками розгляду даної справи відповідачем можуть бути понесені значні втрати, які в подальшому згідно ч. 12 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" будуть виставлені ТОВ "Дослідно-механічний завод", як виробнику товару, що вплине на його права та обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2019 суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХІНВЕСТПОСТАЧ" в задоволенні клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про залучення третьої особи.
13.11.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача, що гарантійний строк закінчився 31.01.2019, оскільки дефект міг бути виявленим тільки після зняття оглядової кришки та проведення поточного або середнього ремонту колісних пар, що дозволено проводити лише особам, які мають відповідний дозвіл на проведення даного виду робіт. У відповіді позивач також зазначає, що орендна плата відповідно до п. 4.1. договору №051016-ТЕ від 05.10.2016 нараховується за кожну добу оренди нерухомого складу.
Відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
10 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" (надалі - покупець позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХІНВЕСТПОСТАЧ" (надалі-продавець, відповідач) був укладений договір №101116-КПВ купівлі-продажу (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в свою чергу прийняти та своєчасно оплатити напіввагони чотиривісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 укомплектовані візками моделі 18-100 (надалі - продукція).
Згідно з акту приймання-передачі напіввагонів моделі 12-9745 від 31.01.2017, продавець відповідно до умов Специфікації №2 від 22.12.2016 до вищевказаного договору передав, а покупець прийняв у власність залізний напіввагон моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 на суму 888 000,00 грн, оплата якого була здійснена на підставі видаткової накладної №16 від 31.01.2017.
18 березня 2019 року до СП «Верхівцевське вагонне депо» філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» позивачем був направлений напіввагон №62959051, в ході проведення ремонту якого були забраковані його складові частини, а саме: колісні пари №№ 0029-382894-2013, 0029-382794-2013, 1226-23538-2016, 1226-20485-2016 з причини невідповідності вимогам пунктів 23.3., 24.4., 24.5. Стандарту Державної адміністрації залізничного транспорту України СТП-04-001:2015 Колісні пари вантажних вагонів (далі - Стандарти СТП-04-001:2015), що підтверджується Актом від 22.03.2019 р. ВЧДР Верхівцево, Актом від 28.03.2019 ВЧДР Верхівцево (разом з представником власника вагона ТОВ «ТРАНС ЕНЕРДЖИ» та представником філії «Стрийський ВРЗ» AT Укрзалізниця); Актами - рекламаціями №№1,2,3,4 від 09.04.2019, згідно з якими винними визнано філію «Стрийський ВРЗ» AT Укрзалізниця (колісні пари №1226-23538-2016 та №1226-20485- 2016) та ЗАТ «Харківський ВБЗ» (колісні пари №0029-382894-2013 та № 0029-382794- 2013).
Про зазначений факт невідповідності колісних пар відповідача було повідомлено листом вих. №178 від 22.03.2019, про що свідчить опис вкладення від 26.03.2019, фіскальний чек від 26.03.2019, поштова накладна № 0302807594075 та рекомендоване повідомлення про вручення від 28.03.2019. У вищевказаному листі позивач просив відповідача здійснити у найкоротший строк, але не пізніше 01.04.2019, поставку нових 4-х колісних пар, які мають відповідати ГОСТ 10791-2011 «Колеса цельнокатаные», та ГОСТ 4835-2013 «Колесные пары железнодорожных вагонов», для заміни їх на вагоні №62959051.
Повідомленням вих. №277 від 06.05.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою здійснити поставку вищевказаних колісних пар до 07.05.2019 (опис вкладення від 08.05.2019, фіскальний чек від 08.05.2019, поштова накладна №0302807743720 та рекомендоване повідомлення про вручення від 10.05.2019). У повідомленні позивач також зауважив, що у разі неможливості або відмови здійснити поставку нових колісних пар взамін забракованих, позивач буде вимушений поставити під напіввагон №62959051 власні колісні пари СОНК, з послідуючим перевиставленням відповідачу вартості таких колісних пар.
Внаслідок залишення вищевказаного повідомлення без відповіді та задоволення, позивач встановив 08.05.2019 року під напіввагон №62959051 придбані за власні кошти колісні пари.
Відповідно до видаткової накладної №2 від 28.03.2019 та акту надання послуг №10 від 29.03.2019 вартість чотирьох колісних пар та доставка їх до Верхівцевського вагонного депо склала 384 666,72 грн.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з видатковою накладною № 38 від 25.06.2019 та актом приймання-передачі від 30.08.2019 позивач продав, а відповідач придбав вищезгадані колісні пари, а саме: №1226-23538-2016, №1226-20485-2016, №0029- 382894-2013 та № 0029-382794-2013, які були визнані непридатними за Актами - рекламаціями №№1,2,3,4 від 09.04.2019.
За доводами позивача, непродуктивний простій напіввагону №62959051 через відсутність придатних колісних пар склав 42 доби, а саме з 28.03.2019 р. до 08.05.2019. Приймаючи до уваги, що даний напіввагон було передано в орендне користування з добовою орендною ставкою 1220,04 гривень на підставі Договору № 051016-ТЕ оренди залізничного рухомого складу від 05.01.2016 та Акту №10 приймання-передавання вагонів в оренду від 16.02.2017, позивач зазначає про неотримання ним доходу у розмірі 51 241,68 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №425 від 05.09.2019 (опис вкладення від 06.09.2019, фіскальний чек від 06.09.2019, поштова накладна №0302807778796) про сплату у семиденний строк, від дня отримання останньої, існуючої заборгованості у розмірі 51 241,68 грн.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення вбачається, що дана вимога була отримана відповідачем 09.09.2019, проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду залишена без відповіді та задоволення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків як упущеної вигоди позивач вказує, що через непридатність колісних пар, які входили до складових частин напіввагону №62959051, який був придбаний у відповідача на підставі договору №101116-КПВ купівлі-продажу від 10.11.2016 та переданий у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" згідно з Актом приймання-передачі напіввагонів моделі 12-9745 від 31.01.2017, останній не отримав дохід у вигляді орендної плати за використання вищевказаного майна у розмірі 51 241,68 грн.
Як встановлено судом, вищевказаний напіввагон було направлено 18.03.2019 на деповський ремонт до СП «Верхівцевське вагонне депо» філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця», за результатами проведення якого були виявлені забраковані складові частини вагону, а саме: колісні пари №№ 1226-23538-2016, №1226- 20485-2016, №0029-382894-2013, №0029-382794-2013, з причин невідповідності вимогам пунктів 23.3., 24.4,24.5 Стандарту Державної адміністрації залізничного транспорту України СТП-04-001:2015 Колісні пари вантажних вагонів.
Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: Актом від 22.03.2019 ВЧДР Верхівцево; Актом від 28.03.2019 ВЧДР Верхівцево; Актами - рекламаціями №№1,2,3,4 від 09.04.2019, згідно з якими винними визнано філію «Стрийський ВРЗ» AT Укрзалізниця (колісні пари №1226-23538-2016 та №1226-20485-2016) та ЗАТ «Харківський ВБЗ» (колісні пари №0029-382894-2013 та № 0029-382794- 2013).
За доводами позивача, виявлення недоліків при прийманні товару не вбачалось за можливе, оскільки така невідповідність може бути встановлена тільки при знятті оглядової кришки та проведенні поточного або середнього ремонту колісних пар, що дозволено проводити лише особам, які мають відповідний дозвіл на проведення даного виду робіт (п.11.1.1, 11.1.2., 11.1.3 Стандарту Державної адміністрації залізничного транспорту України СТП - 04-001:2015 Колісні пари вантажних вагонів), у зв'язку з чим зазначені недоліки було виявлено лише під час першого деповського ремонту де колісним парам вперше з моменту введення вагону в експлуатацію було проведено дії, які дозволили виявити не відповідність колісних пар нормативній документації.
Тобто, з наведеного вбачається, що відповідач також не міг знати про вказані недоліки, оскільки не проводив будь-яких дій пов'язаних з ремонтом вказаного вагону.
Частиною 1 ст. 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:
1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;
2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;
3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;
4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Відповідно до п.7.1 договору купівлі-продажу №101116-КПВ від 10.11.2016 року, строк гарантії на продукцію, встановлений сторонами, становить 24 місяці з дати підписання акту приймання-передачі продукції, якщо інше не зазначено в специфікації.
Отже, з урахуванням п. 7.1. договору та Акту приймання-передачі №2 від 31.01.2017, гарантійний строк закінчився 31.01.2019.
При цьому, як зазначає відповідач та підтверджується Актом від 06.05.2019, після спливу гарантійного зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХІНВЕСТПОСТАЧ" все таки відреагувало на лист №178 від 22.03.2019 та направило забраковані колісні пари до ЗАТ «Харківський ВБЗ» та філії «Стрийський ВРЗ» AT «Укрзалізниця» для проведення ремонту, за наслідками якого були набиті клейма на бірках буксового вузла.
Набиваючи дані клейма заводи підтвердили, що ремонт колісних пап був проведений відповідно до інструкції СТП 04-001:2015 «Правила технічного обслуговування, ремонту та формування колісних пар», а дані колісні пари відповідають вимогам ГОСТ 10791-2011 «Колеса цельнокатньїе» та ГОСТ 4835-2013 «Колесньїе парьі железнодорожньїх вагонов».
З матеріалів справи вбачається, що після проведення ремонту дані колісні пари повторно прибули у «Верхівцевське вагонне депо» РФ «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» для установки їх на вагон.
Так, 06.05.2019 СП «Верхівцевське вагонне депо», без виклику представників ремонтних підприємств (ПАТ «Харківський ВБЗ» та «Стрийський ВРЗ»), що передбачена Правилами технічного обслуговування, ремонту та Формування колісних пар СТП 04-001:2015, та без телеграми, яка направляється засобами СКЕДО про проведення середнього ремонту колісних пар, було зірвало пломбування буксових вузлів з бірками ремонтних підприємств, які надавали ремонтні гарантії останніх, та встановлено невідповідність колісних пар вимогам нормативно-технічній документації АТ «Укрзалізниця».
З огляду на непродуктивний простій напіввагону №62959051 через відсутність придатних колісних пар, позивач вважає, що ним в період з 28.03.2019 по 08.05.2019 (довідка 2653 від 17.05.2019) було недоотримано дохід у розмірі 51 241,68 грн, на який він розраховував згідно договору №051016-ТЕ оренди залізничного рухомого складу від 05.10.2016, що був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Керрілайн».
З доданого до матеріалів справи Акту №10 приймання-передавання вагонів в оренду від 16.02.2017 вбачається, що на підставі договору №051016-ТЕ від 05.10.2016 напіввагон №62959051 був переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Керрілайн».
Згідно з п. 4.1. вищевказаного договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу.
Розмір орендної плати за РС складає 1220,04 грн, у т.ч. ПДВ 20% -203,34 грн за одну одиницю РС на добу (п. 4.2. договору в редакції додаткової угоди №21 від 26.09.2018).
Відповідно до п. 4.4. договору орендна плата розраховується виходячи з фактичного строку оренди кожного вагону протягом звітного періоду (місяця) за вирахуванням часу перебування вагону в очікуванні планового ремонту, часу перебування вагону в ремонті, а також часу виходу вагону з ремонту.
Орендна плата не нараховується:
• з дати (включно) прибуття вагону на залізничну станцію в адресу ремонтного підприємства, вказаної в календарному штемпелі станцією прибуття в перевізних документах (дата прибуття підтверджується інформацією з ГІОЦ) до дати (включно) прибуття вагону після ремонту на станцію навантаження, вказаної в календарному штемпелі станцією прибуття в перевізних документах (лага прибуття підтверджується інформацією з ГІОЦ).
З наявного у матеріалах справи додатку до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №23 від 31.03.2019, який був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керрілайн», вбачається, що в оренда переданого рухомого складу (вагонів) на підставі договору №051016-ТЕ від 05.10.2016 не здійснювалась щоденно протягом місяця. Так, у наведеній таблиці містяться відомості щодо 22 вагонів позивача, з який лише 2 (№65782724, №62934161) використовувались повний місяць, а саме 31 день за березень 2019 року. Всі інші вагони перебували в оренді в межах 5-28 днів.
Суд звертає увагу, що важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відтак, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. Зокрема, позивачем не доведено у чому полягала протиправна поведінка відповідача, яке саме право було порушено з боку останнього, що призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди, та не надано доказів, які б свідчили про те, що напіввагон позивача №62959051 безперебійно використовувався б за договором №051016-ТЕ від 05.10.2016 протягом 42 діб, починаючи з 28.03.2019 до 08.05.2019.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності у судовому процесі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЕНЕРДЖИ" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХІНВЕСТПОСТАЧ" упущеної вигоди у розмірі 51 241,68 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29.11.2019
Суддя Л. Г. Пукшин