ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.11.2019 р.Справа № 910/6403/19
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична
компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Банк Альянс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю
"ІТ-Інтегратор"
про стягнення 12 182,40 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Коваленко О.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (відповідач) про стягнення 12 182,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор" зобов'язань за договором поставки від 12.12.2018р. № 06-1/3116-18, виконання якого забезпечувалось гарантією Акціонерного товариства "Банк Альянс" від 29.11.2018 р. №98-17/299.
Ухвалою від 29.05.2019 р. відкрито провадження у справі № 910/6403/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача через відділ діловодства суду надійшли відзив, заява про залучення третьої особи та заперечення на відповідь на відзив.
Від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 29.07.2019 р. ухвалено здійснювати розгляд справи №910/6403/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.09.2019 р.
03.09.2019 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 04.09.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.10.2019 р.
Ухвалою від 08.10.2019 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; замінено позивача - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго"; та відкладено підготовче засідання на 30.10.2019 р.
Протокольною ухвалою від 30.10.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.11.2019 р.
У судовому засіданні 20.11.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; пояснень по суті спору не надав. Про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомлялась належним чином.
У судовому засіданні 20.11.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.12.2018 р. між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "IT-Інтегратор" (Постачальник) укладено договір поставки № 06-1/3116-18 (далі - Договір поставки).
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупцю в порядку та строки, що встановлені Договором, Товар (серверне обладнання) у кількості, за ціною, з характеристиками (якістю) згідно з Додатком 1 до Договору, з іншими умовами Договору, а Покупець зобов'язався здійснити оплату належно поставленого Товару на умовах Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору Постачальник зобов'язаний поставити Товар не пізніше 15.01.2019.
Проте, як зазначає позивач, Постачальник здійснив поставку Товару лише 18.01.2019 р., тобто з порушенням установленого терміну, що підтверджується актами приймання-передачі товару №СЭк-28625.1 та №СЭк-28625.2 від 18.01.2019 р. (а.с. 24, 25).
При цьому виконання зобов'язань Постачальника забезпечується банківською гарантією (про що зазначено, зокрема, у розділі 13 Договору).
Так, для забезпечення виконання зобов'язань Постачальника за Договором відповідач - Акціонерне товариство "Банк Альянс", видав безумовну і безвідкличну гарантію виконання зобов'язань від 29.11.2018 № 98-17/299 на суму 12 182,40 грн. (далі - Гарантія).
За умовами Гарантії AT "Банк Альянс" (Гарант) безумовно, тобто за першою вимогою ДП "НЕК "Укренерго" (Бенефіціара) без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити Бенефіціару протягом п'яти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Бенефіціара відповідну грошову суму у випадку порушення ТОВ "ІТ-Інтегратор" (Принципалом) зобов'язань за Договором.
Як зазначає позивач, ТОВ "ІТ-Інтегратор" (Принципал за Гарантією, Постачальник за Договором) прострочило поставку товару за Договором (замість 15.01.2019 р. товар було поставлено 18.01.2019 р.).
13.03.2019 р., у зв'язку з порушенням ТОВ "ІТ-Інтегратор" строків поставки Товару, позивач звернувся до Банку з вимогою №01/8666 (а.с. 27), якою вимагав сплатити 12 182,40 грн. за Гарантією.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що позивач прийняв товар за актами приймання-передачі товару №СЭк-28625.1 та №СЭк-28625.2 від 18.01.2019 р. без будь-яких зауважень, про що вказано у самих актах; і у зв'язку з належним виконанням зобов'язань за Договором поставки у Банку відсутні підстави для сплати позивачу коштів за Гарантією.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК).
Відповідно до ст. 560 ЦК за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 563 Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Згідно зі ст. 564 ЦК, після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Як передбачено ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "ІТ-Інтегратор" прострочило поставку товару за Договором (замість 15.01.2019 р. товар було поставлено 18.01.2019 р., згідно з актами приймання-передачі товару №СЭк-28625.1 та №СЭк-28625.2).
Зазначене також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 р. у справі №910/7272/19, яким стягнуто з ТОВ "ІТ-Інтегратор" на користь ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" 487,30 грн. пені за несвоєчасну поставку товару за договором поставки №06-1/3116-18 від 12.12.2018, нарахованої у період з 16.01.2019-17.01.2019 включно.
13.03.2019 р., у зв'язку з порушенням ТОВ "ІТ-Інтегратор" строків поставки Товару, позивач звернувся до Банку з вимогою №01/8666 (а.с. 27), якою вимагав сплатити 12 182,40 грн. за Гарантією.
Відповідач вказану вимогу залишив без задоволення, посилаючись на відсутність підстав для сплати коштів за гарантією.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивач прийняв товар за актами приймання-передачі товару №СЭк-28625.1 та №СЭк-28625.2 від 18.01.2019 р. без будь-яких зауважень, про що вказано у самих актах; і у зв'язку з належним виконанням зобов'язань за Договором поставки у Банку відсутні підстави для сплати позивачу коштів за Гарантією.
Згідно зі статтею 200 ГК гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК.
Судом встановлено, що:
- позивач і третя особа погодили строк поставки за Договором до 15.01.2019р.;
- третя особа поставила позивачу товар 18.01.2019 р.;
- позивач звернувся до Банку з вимогою про сплату коштів за Гарантією 13.03.2019 р.
З матеріалів справи вбачається, що Постачальник за Договором виконав зобов'язання з поставки товару з простроченням у 3 дні; станом на дату звернення позивача до Банку з вимогою №01/8666 від 13.03.2019р. зобов'язання з поставки товару були виконані у повному обсязі; рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 р. у справі №910/7272/19 стягнуто з Постачальника передбачену Договором пеню за несвоєчасну поставку товару.
Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що за приписами ЦК та ГК України гарантія являється способом забезпечення виконання зобов'язань, та спрямована на мінімізацію ризиків невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, а не штрафною санкцією за неналежне виконання чи невиконання договірних зобов'язань.
У даній справі суд встановив, що позивач не звертався до Банку з вимогами про сплату коштів за Гарантією у період, коли основне зобов'язання не було виконане (з 16.01.2019 р. по 18.01.2019 р.); та направив відповідачу таку вимогу лише 13.03.2019 р., після поставки товару за Договором у повному обсязі.
З урахуванням обставин справи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що у даному випадку має місце зловживання позивачем власними цивільними правами, і пред'явлення даного позову не зумовлене настанням обставин, з якими чинне законодавство пов'язує сплату коштів за гарантією, а фактично спрямоване на отримання позивачем додаткової вигоди.
З наведених вище підстав, а також врахувавши правову позицію Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 20.06.2018 р. у справі №904/9536/17, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
Відмовити повністю в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "Банк Альянс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор", про стягнення 12 182,40 грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 29.11.2019р.
Суддя Н.І. Зеленіна