Ухвала від 29.11.2019 по справі 924/1155/18

УХВАЛА

29 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 924/1155/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

розглянув матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019

у складі колегії суддів: Юрчука М. І. (головуючого), Крейбух О. Г., Тимошенка О. М.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар"

до боржника Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

15.11.2019 Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" звернулося безпосередньо до Верховного Суду із касаційною скаргою б/н від 15.11.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 924/1155/18.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/1155/18 визначено склад колегії суддів: Банасько О. О. (головуючий), судді - Катеринчук Л. Й., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2019.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також наводити обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Разом з цим особи, що звертаються до Верховного Суду з касаційними скаргами, мають враховувати, що Верховний Суд є судом "права, а не факту", а тому доводи, що зводяться до необхідності переоцінки наявних в справі доказів або щодо переваги одних доказів над іншими не допускаються та не підлягають оцінці під час касаційного провадження.

Всупереч наведеному, касаційна Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" зазначеним вимогам не відповідає, оскільки скаржником в тексті касаційної скарги не зазначено конкретні підстави касаційного оскарження.

Так, в касаційній скарзі наведено зміст заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" про визнання конкурсним кредитором у справі № 924/1155/18 та зазначено, що у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/358/19 за участю Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" та боржника.

При цьому, зміст касаційної скарги зводиться до твердження про відмінність підстав заяви скаржника про визнання конкурсним кредитором у справі № 924/1155/18 та підстав позову у справі № 924/358/19, проте не вказано з якими саме висновками суду апеляційної інстанції не погоджується скаржник, не зазначено яких порушень норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права припустився суд і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваного судового рішення.

Зі змісту касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" не вбачається, які саме норми матеріального та/або процесуального права порушено апеляційним господарським судом під час ухвалення оскарженого судового рішення.

Будь-яке правове обґрунтування вимог скаржника у касаційній скарзі відсутнє.

Отже, саме лише посилання на певні фактичні обставини справи та цитування змісту окремих процесуальних документів за відсутності мотивування касаційної скарги не відповідає вимогам зазначених вище положень Господарського процесуального кодексу України щодо змісту та підстав касаційного провадження.

В силу приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому всі доводи скаржника про недоведеність обставин справи та про необхідність додаткової оцінки доказів Судом не приймаються.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно судом, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Всупереч наведеному касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" фактично зводиться до адресованої суду касаційної інстанції вимоги оцінити наведені у ній фактичні обставини та замість скаржника визначити підстави для касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019.

Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

За приписами пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про застосування до касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" б/н від 15.11.2019 наслідків, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у вигляді повернення касаційної скарги без розгляду, що не позбавляє скаржника права на повторне подання касаційної скарги із врахуванням необхідності усунення недоліків щодо її змісту вказаних у цій ухвалі.

Керуючись статтями 232, 234, 235, 286, 292, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" б/н від 15.11.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 924/1155/18 повернути скаржнику.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" додані до касаційної скарги матеріали.

3. Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков