Іменем України
28 листопада 2019 року м. Чернігівсправа № 927/819/19
Господарський суд Чернігівської області у складі
судді Федоренко Ю.В.
секретаря судового засідання Ткач І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОУ СІДС»
до відповідача: Приватного підприємства «Агрофірма «Мета»
про стягнення 44 654,72 грн
за участю представників:
позивача: Грищенко А.К., директор, Гиляка О.М., адвокат, ордер про надання правової допомоги від 29.10.2019
відповідача: Сніцаренко А.А., адвокат, довіреність від 03.09.2019.
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу у сумі 44654,72 грн, з яких: 13951,31 грн пені,14700 грн штрафу,11689,52 грн 30% річних, 4313,89 грн інфляційного збільшення.
Позов вмотивовано порушенням відповідачем установлених договором строків розрахунку за отриманий товар в зв'язку з чим нараховано штрафні санкції, відсотки річних та інфляційні збитки.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач звернувся з клопотанням про проведення судового засідання 29.10.2019 в режимі відеоконференціі у задоволенні якого ухвалою суду від 10.10.2019 відмовлено, оскільки система відеоконференцзв'язку Господарського суду Вінницької області, визначеного представником позивача як суд, який має забезпечити проведення відеоконференції по даній справі, є заброньованою.
Заявою від 22.10.2019 позивач звернувся з клопотанням про проведення розгляду справи по суті за його відсутності.
Заявою від 29.10.2019 представник відповідача прохав відкласти судове засідання на іншу дату в зв'язку з зайнятість в іншому судовому засіданні, неотриманням позовної заяви з доданими документами та неможливістю надати відзив у встановлений судом строк.
Протокольною ухвалою від 29.10.2019 судом заяву відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 19.11.2019.
11.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить поновити пропущений з поважних причин строк на подання відзиву, в задоволенні позову відмовити повністю.
Протокольною ухвалою від 19.11.2019 судом поновлено на підставі ч.1 ст.119 ГПК України пропущений відповідачем процесуальний строк на подання відзиву на позов. При цьому судом враховано, що позивачем при поданні позову виконані вимоги закону та надані докази про направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з доданими документами листом з описом вкладення (а.с.7-8).
У відзиві на позов відповідач визнає факт укладення Договору з позивачем, однак заперечує факт отримання товару. Зазначає, що позивач не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином не здійснивши поставку товару у встановлені Договором строки. Сторонами усно було узгоджено строк поставки товару до 07.06.2018, у вказаний строк поставка не була здійснена, в зв'язку з чим була зірвана посівна. Зважаючи на вказане відповідач у відповідності до ст.538 ЦК України відмовився від виконання своїх зобов'язань за Договором. Керівником відповідача ОСОБА_1 було відмовлено позивачу у підписанні видаткової накладної №2 від 05.07.2018, вказану накладну вона не підписувала та не ставила на неї відбитку печатки ТОВ «Агрофірма «Мета». Вважає, що наявність або відсутність відбитку печатки підприємства на документі не створює юридичних наслідків. Платіжним дорученням №261 від 15.03.2019 було здійснено проплату в сумі 73500 грн з призначенням платежу - погашення заборгованості згідно акту звірки від 15.03.2019. Жодного акту звірки від 15.03.2019 сторони не підписували.
Протокольною ухвалою від 19.11.2019 суд задовольнив клопотання відповідача про допит в якості свідка його представника - директора ТОВ «Агрофірма «Мета» Грищенко А.К. відповідно до ч.3 ст.87 ГПК України, та клопотання про витребування у позивача оригіналу видаткової накладної №2 від 05.07.2018.
Протокольною ухвалою суду від 19.11.2019 розгляд справи відкладено на 28.11.2019.
На виконання ухвали суду представником позивача у судовому засіданні 28.11.2019 надано оригінал видаткової накладної №2 від 05.07.2018, який судом долучено до матеріалів справи.
Позивачем подано клопотання: про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; про витребування у Ічнянської ДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість з усіма додатками, які подавались відповідачем за період липень 2018 - листопад 2019 в розрізі позивача; про долучення додаткових доказів.
Протокольною ухвалою суду від 28.11.2019 суд відмовив у задоволенні клопотань про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, про витребування у Ічнянської ДПІ додаткових доказів враховуючи, що відповідно до п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247 ГПК України справа є малозначною і підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, клопотання про витребування доказів подано з порушенням встановленого ч.1 ст.81, ч.2 ст.80 ГПК України строку без клопотання про його поновлення або продовження.
Додані позивачем до клопотання від 28.11.2019 додаткові докази долучені до матеріалів справи. Однак при вирішення спору вказані докази не беруться судом до уваги у відповідності до ч.9 ст.80 ГПК України враховуючи відсутність підтвердження надсилання (надання) копій цих доказів відповідачу та відсутності підтвердження наявності цих доказів у відповідача.
Протокольною ухвалою від 28.11.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи для вирішення питання про те, чи виконано підпис у видатковій накладній №2 від 05.07.2018 від імені покупця директором Грищенко А.К чи іншою особою з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Встановити обставини виконання сторонами умов договору купівлі-продажу від 01.06.2018 можливо за наявними матеріалами без призначення судової експертизи, а тому відсутня передбачена процесуальним законом умова для призначення судової експертизи.
Вислухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив таке.
01.06.2018 між сторонами укладено договір №01/06 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу який визначає умови купівлі-продажу товару (насіння) на умовах відстрочення платежу (далі за текстом - Договір).
Сторонами у Договорі було погоджено, що:
-асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках, які є його невід'ємною частиною та /або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних) (п.2.1);
-оплата товару проводиться наступним чином: 22050 грн оплачується покупцем в строк до 07.06.2018, 51450 грн оплачується покупцем в строк до 10.10.2018 (п.5.5);
-за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення), від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки (п.8.2).
-сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного договору. Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється протягом 5 років з моменту підписання договору (п.8.3);
-покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п.8.4);
-у разі невиконання або неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, сплачує на користь продавця 30% річних від простроченої суми основної заборгованості.
Додатком №1 до Договору сторонами визначено найменування товару - насінна гібриду кукурудзи F1 «Вензель» у кількості 70 шт, на суму 73500 грн, термін поставки - за узгодженням сторін.
У судовому засіданні керівник відповідача, яка була допитана за її згодою у якості свідка відповідно до ч.3 ст.87 ГПК України, підтвердила, що Договір та додаток до нього вона підписувала.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано копію видаткової накладної №2 від 05.07.2018 за якою позивач передав покупцю ТОВ «Агрофірма «Мета» на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №01/06 від 01.06.2018 товар - насінна гібриду кукурудзи F1 «Вензель» у кількості 70 шт, на суму 73500 грн.
На вимогу суду позивачем надано оригінал вказаної накладної, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 28.11.2019 представник відповідача - директор Грищенко А.К. пояснила, що вказану накладну вона не підписувала, на накладній проставлено відбиток печатки який схожий на печатку ТОВ «Агрофірма «Мета».
Платіжним дорученням №261 від 15.03.2019 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 73500 грн з призначенням платежу: погашення заборгованості згідно акту звірки від 15.03.2019.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України і ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа також визначено і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Видаткова накладна №2 від 05.07.2018 містить такі такі обов'язкові реквізити як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств).
Відсутність у вказаній видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені відповідних правовідносин. Відповідачем не доведено фактів протиправності використання його печатки чи доказів її втрати, не надано доказів звернення до правоохоронних органів в зв'язку з втратою чи викраденням печатки.
Враховуючи вказане суд приходить до висновку, що відтиск печатки на видатковій накладній №2 від 05.07.2018 є свідченням участі ТОВ «Агрофірма «Мета», як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який викладено у постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 23.07.2019 у справі №918/780/18.
Відповідно до п.3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29,03.2004 за № 377/8976, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Платіжне доручення №261 від 15.03.2019 про перерахування позивачу 73500 грн заповнювалось відповідачем і у призначенні платежу ним було вказано: погашення заборгованості згідно акту звірки від 15.03.2019.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що жодного акту звірки від 15.03.2019 сторони не підписували, не додано такого акту і до матеріалів справи.
Заперечуючи факт отримання товару за накладною №2 від 05.07.2018 на суму 73500 грн, оплату цього товару платіжним дорученням №261 від 15.03.2019 на суму 73500 грн, відповідачем на надано доказів на підтвердження існування інших правовідносин між сторонами на виконання зобов'язання за якими відповідачем було сплачено 73500 грн платіжним дорученням №261 від 15.03.2019.
Відповідачем також не надано доказів на підтвердження відмови від виконання Договору на підставі ч.3 ст.538 ЦК України.
В зв'язку з цим суд приходить до висновку, що платіжним дорученням №261 від 15.03.2019 на суму 73500 грн відповідачем повністю було сплачено отримання товару за видатковою накладною №2 від 05.07.2018 чим підтверджено його отримання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 8.2 Договору, яким передбачили, що за прострочення виконання зобов/язань покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення), від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.
Пунктом 8.4 Договору сторонами узгоджено сплату покупцем на користь продавця штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару у випадку порушення умов оплати.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.6 Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, сплачує на користь продавця 30% річних від простроченої суми основної заборгованості.
Пунктом 5.5 Договору сторонами визначено та погоджено строки оплати за товар покупцем: 22050 грн - до 07.06.2018, 51450 - до 10.10.2018.
Судом встановлено, що отриманий товар відповідачем оплачено 05.07.2019 з порушенням встановлених Договором строків розрахунків.
За таких обставин позивачем правомірно нараховано пеню, 30% річних та інфляційні за період прострочення з 08.06.2018 відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості (а.с.19-21).
Здійснивши перевірку правильності наданого суду розрахунку суд приходить до висновку, що він є арифметично вірним, період існування заборгованості визначено відповідно до фактичних обставин.
Згідно з ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу (ч.3 ст.74 ГПК України).
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановивши, що відповідач своє зобов'язання з оплати товару виконав не належним чином, враховуючи період прострочення оплати отриманого товару, суд прийшов до висновку про задоволення позову повністю та стягнення на користь позивача 13 951,31 грн пені, 14 700 грн штрафу, 11 689,52 грн 30% річних, 4 313,89 грн інфляційних.
Відповідачем подано заяву про зменшення заявленої до стягнення пені у розмірі 13951,31 грн - до 1 відсотку у сумі 139,51 грн. Заяву обґрунтовано приписами ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України і у ній зазначено, що положення частини 3 ст.551 ЦК України надає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків кредитора.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Суд вважає, що питання щодо меж зменшення неустойки повинно розглядатися із врахуванням принципу змагальності сторін та з виконанням вимог ч.1, 3 статті 74 ГПК України.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які б свідчили про наявність підстав для зменшення розміру пені до 1 відсотку у сумі 139,51 грн в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для її задоволення.
На підставі викладеного вище позов задовольняється повністю з покладенням судових витрат на відповідача.
Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю і стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Мета», вул. Перемоги, 28, с. Вишнівка Ічнянського району Чернігівської області, ідентифікаційний код 39660995, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОУ СІДС», вул. Хмельницьке шосе, 2, офіс 706, ідентифікаційний код 40884934, 13 951,31 грн пені, 14 700 грн штрафу, 11 689,52 грн 30% річних, 4 313,89 грн інфляційних та 1 921 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 29.11.2019.
Суддя Ю.В. Федоренко