19 листопада 2019 року м. ТернопільСправа № 904/2663/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участю секретаря судового засідання: Бурда З.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП", вул. Данила Галицького, буд. 2А, м. Дніпро, буд. 2А
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС", місцезнаходження: 47823, Тернопільська область, Підволочиський район, село Токи; поштова адреса: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, 5
про стягнення 590041,48 грн. основного боргу, 117069,52 грн. пені, 10638,59 грн. - 3% річних, 20674,78 грн. інфляційних втрат.
За участі представників:
Позивача: не з'явився.
Відповідача: не з'явився.
В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Суть справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП" про стягнення 658667,26 грн. основного боргу, 84896,04 грн. пені, 7163,39 грн. - 3% річних, 20674,78 грн. інфляційних втрат, разом з доданими до неї матеріалами, направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області (м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14-а) на підставі статей 27, 31 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Центрального апеляційного Господарського суду від 06.08.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 у справі №904/2663/19 залишено без змін.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов Договору №05/09-1 від 05 вересня 2017 року щодо оплати отриманої ним продукції, що спричинило виникнення заборгованості заявленої до стягнення в сумі 658 667,26 грн., а також - нарахування 84 896,04 грн. пені, 7163,39 грн. - 3% річних, 20 674,78 грн. інфляційних втрат, які нараховані на відповідні суми боргу за визначені періоди.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019 справу №904/2663/19 передано на розгляд судді Хома С.О.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.08.2019 зазначену вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2663/19; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 09.09.2019 на 11:00 год.
05.09.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла Заява без номера від 02.09.2019 (вх. №15808 від 05.09.2019) про уточнення позовних вимог, до якої додано Позовну заяву (уточнену) про стягнення заборгованості з додатками для суду на семи аркушах та докази (квитанція і опис вкладення) відправлення відповідачеві копії уточненої позовної заяви без додатків на двох аркушах. Так, згідно поданої Позовної заяви (уточнена) про стягнення заборгованості №без номера від 02.09.2019, позивачем повідомлено про часткову сплату вартості поставленої продукції, а також наведено розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат та згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 590041,48 грн. основного боргу, 117069,52 грн. пені, 10638,59 грн. - 3% річних, 20674,78 грн. інфляційних втрат. Окрім того, просив суд розглядати дану справу за відсутності представника позивача.
Ухвалою від 09.09.2019 Заяву про зменшення та збільшення позовних вимог (Позовна заява (уточнена) про стягнення заборгованості №без номера від 02.09.2019) прийнято до розгляду; постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зменшених та збільшених позовних вимог; відкладено підготовче засідання на 25.09.2019 на 15:00 год.
Протокольною ухвалою від 25.09.2019 повідомлено учасників справи, що відкладене підготовче засідання у справі №904/2663/19 відбудеться 03.10.2019 на 09:15 год.
Ухвалою від 03.10.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №904/2663/19 після завершення двохмісячного строку передбаченого ч.3 ст.177 ГПК України - до 18.11.2019 включно.
Протокольною ухвалою від 03.10.2019 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання у справі №904/2663/19 на 04.11.2019 на 14:40 год.
Ухвалою від 04.11.2019 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №904/2663/19 до судового розгляду по суті на 19.11.2019 на 16:00 год.
В судовому засіданні 19.11.2019 року суд перейшов до розгляду справи по суті.
В судове засідання 19.11.2019 повноважний представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Як було зазначено вище, у поданій позовній заяві (уточненій) про стягнення заборгованості №без номера від 02.09.2019, позивач, зокрема, просив суд розглядати дану справу за відсутності представника позивача.
30.09.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла Відповідь на відзив №без номера від 24.09.2019 (вх. №17474 від 30.09.2019), в якій позивач частково не погоджується із запереченнями ТОВ "АГРОБІЗНЕС" та вважає, що відсутні підстави для коригування суми основного боргу. Разом з тим, позивач погоджується з твердженням відповідача, що розмір пені за несвоєчасну оплату продукції відповідно до домовленостей становить облікову ставку НБУ.
13.11.2019 від позивача через канцелярію суду до матеріалів справи поступило Клопотання №без номера від 11.11.2019 (вх. №20678 від 13.11.2019) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: платіжних доручень від 04.11.2019 №Ф2123 та від 09.10.2019 №Ф1942
Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 19.11.2019 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Поштова кореспонденція (процесуальні документи по справі) направлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" за адресою місцезнаходження юридичної особи: село Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823 (Витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформований на запит Господарського суду Тернопільської області №1005723174 станом на 09.09.2019 знаходиться в матеріалах справи) та на поштову адресу: вул. Музейна, 5, м. Волочиськ, Хмельницька область, 31200. Дані адреси відповідача вказані також позивачем у позовній заяві.
Повідомлення про вручення ухвал суду по справі, які направлялись на адресу місцезнаходження та поштову адресу відповідача, знаходяться в матеріалах справи.
09.09.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов Відзив на позовну заяву №без номера від 09.09.2019 (вх. №15866 від 09.09.2019), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що відповідачем отримано ухвалу господарського суду Тернопільської області про відкриття провадження від 16.08.2019 ще 21.08.2019, а також те, що відповідачем доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання відзиву на позов суду не надано, враховуючи, що відзив на позов є заявою по суті справи і потребує наведення поважності причин пропуску встановленого строку, а тому судом в ухвалі від 25.09.2019, на підставі ст. 165 ГПК України та ст. 118 ГПК України, залишено відзив на позов без розгляду.
19.09.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшли Заперечення на позовну заяву (уточнену) про стягнення заборгованості від 02.09.2019 (вх. №16929 від 19.09.2019), в яких відповідач вважає, що уточнена позовна заява від 02.09.2019 підлягає до задоволення частково, так як сума основного боргу має бути перерахована згідно курсу гривні до долару США станом на дату звернення з позовом. Щодо стягнення пені, вважає, що позивачем невірно зазначено періоди нарахування всупереч умовам договору, а також невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат. У зв'язку з чим, посилаючись на ст.165 ГПК України товариство повідомляє про невизнання позовних вимог у заявленому розмірі.
01.10.2019 через канцелярію суду від відповідача до матеріалів справи поступив Контррозрахунок основної суми боргу №без номера від 27.09.19 (вх. №17617), з доданими до нього документами та доказами надіслання його копії позивачу.
Також, 04.11.2019 від відповідача через канцелярію суду до матеріалів справи надійшло Клопотання №без номера від 04.11.2019 (вх. №19969 від 04.11.2019), в якому йдеться про те, що в рахунок погашення заборгованості відповідач додатково оплатив 105000 грн. та додає копії платіжних доручень від 04.11.2019 №Ф2123 та від 09.10.2019 №Ф1942.
Частиною 1 статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.
05.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП" (Виконавець), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (Замовник) з іншої сторони, укладено Договір №05/09-1 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з виготовлення і постачання гнучкої рулонної упаковки (далі за договором - продукції).
Асортимент, кількість, ціна, умови оплати, терміни й умови поставки кожної окремої партії продукції вказуються в Специфікаціях, які є невідємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).
Замовник приймає на себе зобов'язання подати заявку (технічне завдання) на продукцію, де обумовлюються всі особливості, які необхідно врахувати при підготовці дизайнів та виробництві продукції; прийняти та оплатити виготовлену продукцію (п.п. 1.2.1., 1.2.2. п.1.2. Договору).
Ціна на продукцію вказується в Специфікації до цього договору (п. 5.1. Договору).
Згідно п. 5.3. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до Договору №05/09-1 від 05.09.2017) сторони погодили наступний порядок здійснення розрахунків: - 50% вартості замовленої продукції за цінами погодженими сторонами у конкретній Специфікації, по факту її виготовлення; - остаточний розрахунок між сторонами протягом 30 календарних днів з моменту отримання всієї партії продукції Покупцем вказаній у конкретній Специфікації.
Згідно пункту 5.7. Договору ціна на продукцію є динамічною і встановлюється виходячи з курсу продажу долара США до гривні, що склалася за попередній робочий день, за даними сайту http://mezhbank.org.ua. У зв'язку з тим, що Виконавець у своїй діяльності пов'язаний з імпортною сировиною і курсом Долара США, сторони прийшли до угоди, що Виконавець має право змінити ціну на неоплачений товар виходячи з поточного курсу продажу долара США.
У пункті 5.8. (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до Договору №05/09-1 від 05.09.2017) сторони узгодили, що:
- якщо з моменту підписання Специфікації до договору до дати відвантаження продукції відбувається зміна курсу продажу долара США до гривні на МВР України більш ніж на 3% то вартість продукції розраховується за наступною формулою:
А=В/С*D, де
А - вартість продукції (грн.),
В - вартість продукції на дату підписаної Специфікації до цього Договору (грн.),
С - курс продажу долара США до гривні, який склався за попередній робочий день, щодо дати підписання Специфікації до цього Договору (грн.),
D - курс продажу долара США до гривні, який склався за попередній робочий день щодо оформлення відвантажувальних документів за продукцію (грн.).
- якщо на дату оплати за поставлену продукцію курс продажу долара США зміниться більше або менше ніж на 5% від курсу продажу долара США на дату оформлення відвантажувальних документів, Виконавець має право здійснити перерахунок вартості за поставлену продукцію за формулою:
А- вартість продукції (грн.),
В - вартість продукції на дату другої підписаної Специфікації до цього Договору (грн.),
С - курс продажу долара США до гривні за курсом, який склався за попередній робочий день щодо дати оформлення відвантажувальних документів на продукцію (грн.),
D - курс продажу долара США до гривні за курсом, який склався за попередній робочий день, щодо дати оплати за продукцію (грн.).
У разі, якщо Замовник не здійснив оплату в дводенний термін, коли був виставлений скоригований до актуального курсу рахунок і згодом курс гривні до долара США змінився більш ніж на 5%, Виконавець має право виставити новий рахунок і скласти нову Специфікацію з урахуванням зміни ціни (п. 5.11. Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до Договору №05/09-1 від 05.09.2017).
Сторони домовились про те, що взаємне виконання даного договору полягає у виконанні сторонами всіх умов і зобовязань щодо кожної конкретної Специфікації. В розумінні ст. 632 Цивільного кодексу України, під виконанням мається на увазі, що Виконавець повинен виготовити і поставити продукцію, а Замовник її прийняти та оплатити. До моменту оплати Замовником замовленої згідно специфікації продукції, договір не може вважатися виконаним (п. 5.12. Договору).
Згідно п. 6.2. Договору продукція супроводжується наступними документами:
- видаткова накладна - 2 прим.;
- рахунок-фактура - 1 прим.;
- товарно-транспортна накладна - 4 прим.;
- якісне посвідчення Виконавця;
- податкова накладна, відповідно до ст. 201.1 ПКУ, складається в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, ЕЦП уповноваженої платником особи, та зареєстровану в ЄРПН. Виписка податкових накладних на паперових носіях скасовується.
Умови поставки продукції вказуються в Специфікаціях до цього Договору (п. 6.8. Договору).
В п. 7.4.1. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до Договору №05/09-1 від 05.09.2017) пеня за несвоєчасну оплату продукції встановлюється в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Термін дії Договору встановлюється з моменту підписання та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. Якщо не менше ніж за 10 днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не виявить про намір розірвати цей Договір, то термін дії останнього вважається подовженим на кожний наступний календарний рік (п. 10.5. Договору).
22.11.2018 між сторонами підписано Специфікацію до Договору №05/09-1 від 05 вересня 2017, умовами якої визначено, що у звязку із зміною курсу гривні до долару США станом на дату оплати за даними МВР на сайті http://mezhbank.org.ua. у відповідності до розділу 5 Договору ціна формується за формулою А=В/С*D, де
А - вартість продукції (грн.),
В - вартість продукції на момент підписання Угоди, Специфікації до нього (грн.),
С - курс продажу долара США до гривні за курсом, який склався за попередній робочий день, щодо дати оформлення відвантажувальних документів на продукцію (грн.),
D - курс продажу долара США до гривні за курсом, який склався за попередній робочий день, щодо дати оплати за продукцію (грн.).
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Ст. ст. 662, 663 ЦК України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України визначено, що в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину сторони погодили, що ціна на продукцію вказується в Специфікації до цього договору (п. 5.1. Договору).
Із матеріалів справи вбачається, що 22.11.2018 сторонами узгоджено Специфікацію на загальну суму 1211328,00 грн.
1). Відповідно до видаткової накладної №26/12-8 від 26.12.2018 ТОВ «Сінергія-Груп» виготовило та поставило ТОВ «Агробізнес» продукцію на суму 674289,78 грн.
Станом на 14.12.2018 у відповідача була наявна передплата по Специфікації у розмірі 605644 грн, що відображено у Акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2018 між сторонами у справі.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого товару (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).
Згідно п. 5.3. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до Договору №05/09-1 від 05.09.2017) сторони погодили наступний порядок здійснення розрахунків: - 50% вартості замовленої продукції за цінами погодженими сторонами у конкретній Специфікації, по факту її виготовлення; - остаточний розрахунок між сторонами протягом 30 календарних днів з моменту отримання всієї партії продукції Покупцем вказаній у конкретній Специфікації.
Тобто, виходячи з умов договору та Специфікації, згідно поставки по видатковій накладній №26/12-8 від 26.12.2018 відповідач мав оплатити вартість отриманої продукції по 25.01.2019 (тобто 30 днів з моменту отримання продукції).
18.03.2019 ТОВ «Агробізнес» з порушенням терміну сплатило лише частину вартості поставленої продукції - 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №Ф483 від 18.03.2019, яке знаходиться в матеріалах справи.
10.06.2019 ТОВ «Агробізнес» з порушенням терміну оплати сплатило 18625,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №Ф1060 від 10.06.2019, яке знаходиться в матеріалах справи.
2). За видатковою накладною №16/01-4 від 16.01.2019 ТОВ «СІНЕРГІЯ-ГРУП» виготовило та поставило ТОВ «Агробізнес» продукцію на суму 550642,79 грн.
Виходячи з умов договору та Специфікації, згідно поставки по видатковій накладній №16/01-4 від 16.01.2019 відповідач мав оплатити вартість отриманої продукції по 15.02.2019.
17.02.2019 ТОВ «Агробізнес» з порушенням терміну сплатило частину вартості поставленої продукції 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №Ф1307 від 17.07.2019, яке знаходиться в матеріалах справи.
Станом на 02.09.2019 решта вартості поставленої продукції у розмірі 500642,79 грн. відповідачем не сплачена.
3) За видатковою накладною №21/01-2 від 25.01.2019 ТОВ «СІНЕРГІЯ-ГРУП» виготовило та поставило ТОВ «Агробізнес» остаточну кількість замовленої продукції на суму 89398,69 грн.
Виходячи з умов договору та Специфікації, згідно поставки по видатковій накладній №№21/01-2 від 25.01.2019 відповідач мав оплатити вартість отриманої продукції по 24.02.2019.
Станом на 02.09.2019 по зазначеній видатковій накладній оплата не проведена відповідачем.
Відтак, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав та оплативши частково вартість отриманої ним продукції з порушенням обумовлених сторонами у Специфікації термінів оплати, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення суми основного боргу в розмірі 590041, 48 грн.
При цьому, 01.10.2019 через канцелярію суду від відповідача до матеріалів справи поступив Контррозрахунок основної суми боргу №без номера від 27.09.19 (вх. №17617), в якому відповідач на підставі Специфікації від 22.11.2018, яка є Додатком до Договору та його невід'ємною частиною, у зв'язку із зміною курсу гривні до доллару США перерахував суму основного боргу, яка за його підрахунком становить 490873,23 грн. (тобто сума основного боргу нарахована відповідачем менша ніж розмір суми боргу, заявлений до стягнення позивачем).
Позивач вважає таку позицію відповідача щодо перерахування суми основного боргу необгрунтованою, оскільки відповідно до Специфікації ціна продукції формується відповідно до розділу 5 Договору. Згідно з положеннями 5 розділу Договору та протоколу розбіжностей перерахунок вартості поставленої продукції у зв'язку із зміною курсу валюти відбувається лише за бажанням позивача, а не відповідача. Перерахунок вартості поставленої продукції це право виконавця за договором (позивача), а не його обов'язок.
Суд не бере до уваги контррозрахунок відповідача, з огляду на те, що за умовами розділу 5 Договору №05/09-1 від 05.09.2017 з врахуванням протоколу розбіжностей, лише позивач (Виконавець, позивач) має право (а не обов'язок) здійснити перерахунок вартості поставленої продукції у зв'язку із зміною курсу валюти, а не Замовник згідно Договору (відповідач). А матеріали справи не містять доказів того, що позивач складав перерахунок вартості продукції, як і не містять доказів на підтвердження складання нової Специфікації, тому за умовами договору відсутні підстави для коригування суми основного боргу.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для перерахування суми основного боргу.
04.11.2019 від відповідача через канцелярію суду до матеріалів справи надійшло Клопотання №без номера від 04.11.2019 (вх. №19969 від 04.11.2019), в якому йдеться про те, що в рахунок погашення заборгованості відповідач додатково оплатив 105000 грн. та додає копії платіжних доручень від 04.11.2019 №Ф2123 та від 09.10.2019 №Ф1942.
Також позивач через канцелярію суду надав Клопотання №без номера від 11.11.2019 (вх. №20678 від 13.11.2019) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: платіжних доручень від 04.11.2019 №Ф2123 та від 09.10.2019 №Ф1942.
Таким чином сторони не заперечують, що заборгованість з основної суми боргу станом на 19.11.2019 року зменшилась на 105 000 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що в частині стягнення 105000 грн. основного боргу слід закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи щодо вартості поставленої позивачем продукції, щодо настання строку оплати відповідачем отриманої продукції, а також щодо часткової оплати цієї продукції відповідачем, суд дійшов висновку про наявність боргу у відповідача в розмірі 485041, 48 грн., а тому позов в частині стягнення з відповідача зазначеної суми основного боргу слід задовольнити як обґрунтовано заявлений та не спростований відповідачем належними і допустимими доказами.
Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
В п. 7.4.1. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 05.09.2017 до Договору №05/09-1 від 05.09.2017) пеня за несвоєчасну оплату продукції встановлюється в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно видаткових накладних товару, передбаченого у Договорі терміну здійснення розрахунку та здійснених відповідачем оплат, суд провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені.
Згідно проведеного судом перерахунку, правомірним, в межах визначеного позивачем періоду по видатковій накладній №26/12-8 від 26.12.2018 з 26.01.2019 по 09.06.2019, по видатковій накладній №16/01-4 від 16.01.2019 з 16.02.2019 по 15.08.2019 та по видатковій накладній №21/01-2 від 25.01.2019 з 25.02.2019 по 25.08.2019 є нарахування пені в загальній сумі 57757 грн. 08 коп.
А тому, позовні вимоги в частині стягнення 57757 грн. 08 коп. пені підлягають до задоволення.
Пеня в сумі 59312 грн. 44 коп. нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи), а тому, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 10638 грн. 59 коп. - 3% річних суми трьох процентів річних нарахованих за період з 26.01.2019 по 02.09.2019.
Судом розглянуто проведений позивачем розрахунок 3% річних та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначеного позивачем періоду, з врахуванням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.
Згідно проведеного судом перерахунку, нарахування позивачем 3% річних в сумі 10637 грн. 05 коп. за період з 26.01.2019 по 02.09.2019 є правомірним, а позов в даній частині таким, що підлягає до задоволення (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).
Нараховані позивачем а 3% річних в сумі 01 грн. 54 коп. та заявлені до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи), а тому, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Також позивач заявив до стягнення з відповідача 20674,78 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 25.01.2019 по 18.03.2019 на суму боргу 68625,78 грн, за період з 18.03.2019 по 24.06.2019 на суму боргу 18625,78 грн., за період з 15.02.219 по 24.06.2019 на суму 550642,79 грн., за період з 24.02.2019 по 24.06.2019 на суму боргу 89398,69 грн.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997р. N39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Враховуючи наведені вище обставини, суд, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за лютий 2019 року на суму боргу 68625,78 грн., квітень 2019 року, травень 2019 року на суму боргу 18625,78 грн., лютий 2019 по травень 2019 року (включно) на суму боргу 550642,79 грн. та з березня 2019 року по травень (включно) на суму боргу 89398,69 грн. Згідно проведеного перерахунку, суд дійшов висновку, що в межах визначеного позивачем періоду правомірним є нарахування інфляційних втрат в загальній сумі 20270 грн. 70 коп.
Інфляційні нарахування в сумі 404 грн. 08 коп. нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи), а тому, позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).
Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно п.3 ст. 129 Конституції України змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Як визначено статтею 73 ГПК України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Нормами статті 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 ГПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судовий збір, в силу ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 46, 73-79, 86, 129, 194, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС", місцезнаходження: 47823, Тернопільська область, Підволочиський район, село Токи; поштова адреса: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, 5, ідентифікаційний код 30915832 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП", вул. Данила Галицького, буд. 2А, м. Дніпро, ідентифікаційний код 36441431:
- 485041 грн. 48 коп. - основного боргу;
- 57757 грн. 08 коп. - пеня;
- 20270 грн. 70 коп. - інфляційних втрат;
- 10637 грн. 05 коп. - 3 % річних;
- 8989 грн. 91 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.В частині стягнення 59312 грн. 44 коп. пені, 01 грн. 54 коп. - 3% річних та 404 грн. 08 коп. - інфляційних нарахувань - в позові відмовити.
4. Провадження у справі в частині стягнення 105 000 грн. 00 коп. основного боргу закрити.
5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6.Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено: 29 листопада 2019 року.
Суддя С.О. Хома