вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" жовтня 2019 р. Справа № 911/1448/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Белишевій А. В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа”, м. Біла Церква
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1”, м. Біла Церква
про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору
КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа” звернулась в господарський суд Київської області із позовом до КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1” про зобов'язання укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р. про викладення додатку № 1 „Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії” в редакції викладеній позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним ухиленням відповідачем від укладення із позивачем додаткової угоди № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р., укладеного між КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа” та КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1”, про викладення додатку № 1 „Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2019 р. відкрито провадження у справі № 911/1448/19 за позовом КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа” до КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1” про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 24.07.2019 р.
12.07.2019 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 1037 від 09.07.2019 р. про розгляд справи за відсутності позивача, у якій він позов підтримує у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.
17.07.2019 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив № 551 від 15.07.2019 р. на позвону заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
24.07.2019 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 28.08.2019 р.
06.08.2019 р. до канцелярії суду від позивача надійшли заперечення № 1305 від 01.08.2019 р. на відзив КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1”, що долучені судом до матеріалів справи.
13.08.2019 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення № 630 від 09.08.2019 р., що долучені судом до матеріалів справи.
23.08.2019 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 1405 від 19.08.2019 р. про розгляд справи за відсутності позивача, у якій він позов підтримує у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.08.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 18.09.2019 р.
18.09.2019 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 1523 від 17.09.2019 р. про розгляд справи за відсутності позивача, у якій він позов підтримує у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.
18.09.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.10.2019 р.
09.10.2019 р. представники учасників справи у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд повідомили, заяви по суті спору надали.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
01.10.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 930, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.2. якого предметом цього Договору є надання Споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари вентиляції (необхідне підкреслити).
1.2. Теплопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами затвердженими міськими органами самоврядування.
Згідно з п. 3.2.11. договору споживач зобов?язується на протязі 5-ти робочих днів письмово повідомити теплопостачальну організацію про всі зміни у стані санітарно-технічного обладнання, площі, кількості споживачів. При цьому сторони письмово вносять зміни до договору у вигляді додатків - додаткових угод.
Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 (одного) року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх.
Відповідно до п. 11.2. договору всі зміни і доповнення до даного договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.
Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до договору - Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії, Додаток № 2 до договору.
Рішенням № 2278-52-7 від 24.05.2018 р. Білоцерківської міської ради Київської області вирішено списати банатоквартирні будинки з балансу комунальних підприємств Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційних контор № № 1, 6, 7; щодо квартир та/або нежитлових приміщень державної/комунальної власності: у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 надати перелік таких квартир та/або нежитлових приміщень до управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради для реєстрації права власності на них в установленому законом порядку та до департаменту житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради. Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 прийняти таке майно на свій баланс, на підставі окремо прийнятого рішення Білоцерківської міської ради. У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку наявні квартири та/або нежитлові приміщення, які перебувають у комунальній власності (право власності зареєстроване), комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 прийняти таке майно на свій баланс, на підставі окремо прийнятого рішення Білоцерківської міської ради. Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 продовжити надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до визначення управителя або прийняття співвласниками рішення щодо форми (способу) управління багатоквартирним будинком забезпечити зберігання технічної документації на будинки, актів про списання багатоквартирних будинків з балансу та забезпечити їх подальшу передачу управителям об єднанням співвласників багатоквартирних будинків тощо відповідно до вимог чинного законодавства України.
Рішенням № 3202-63-7 від 27.12.2018 р. Білоцерківської міської ради Київської області вирішено Комунальним підприємствам Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам №№ 1, 6, 7 прийняти на свій баланс нежитлові приміщення, які перебувають в комунальній власності (право власності зареєстроване) територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках згідно додатків 1, 2, 3.
Додатком № 1 до рішення № 3202-63-7 від 27.12.2018 р. визначено Перелік нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках для постановки на баланс Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційним конторам № 1, серед яких нежитлове приміщення у житловому будинку № 34 по вул. Крижанівського, 2А, у м. Біла Церква площею 77 кв.м., нежитлове приміщення по вул. Крижанівського, 2А, у м. Біла Церква площею 8, 9 кв.м., нежитлове приміщення № 105 по вул. Партизанська, 18, у м. Біла Церква площею 272, 3 кв.м.
20.05.2019 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 724 від 15.05.2019 р. із доданою до неї додатковою угодою, у якому просив останнього розглянути додану до нього додаткову угоду і підписати її.
12.06.2019 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 448 від 12.06.2019 р., яким повернув без підпису додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р. про викладення додатку № 1 „Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії” в редакції викладеній позивачем.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами 3, 7 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 180 цього ж кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Статтею 181 цього ж кодексу передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 188 цього ж кодексу передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно з ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ст. 641 цього ж кодексу пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
2. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
3. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Статтею 642 цього ж кодексу передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
2. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
3. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Згідно з ст. 651 цього ж кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 652 цього ж кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Згідно з ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до ст. 23 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном.
2. Власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.
3. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.
Статтею 24 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) балансоутримувач має право:
1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю;
2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна;
3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг;
4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів;
5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом;
6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
2. Балансоутримувач зобов'язаний:
1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна;
2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками);
3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства;
4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном;
5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил;
6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Згідно з ст. 1 Закону України „Про теплопостачання”
балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;
теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 24 цього ж закону споживач теплової енергії має право на:
вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами;
отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії;
відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов'язань відповідно до договору;
приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів;
отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів;
отримання перерахунку за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.
Захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачів", іншими нормативно-правовими актами.
Основними обов'язками споживача теплової енергії є:
своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії;
додержання вимог договору та нормативно-правових актів;
забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання;
забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред'явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов'язків;
недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об'єкта теплопостачання.
Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Частиною 1 ст. 25 цього ж закону передбачено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право, у тому числі, укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як було зазначено вище, у своїй позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р. про викладення додатку № 1 „Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії” в редакції викладеній позивачем. Необхідність укладення вказаної додаткової угоди позивач обгрунтовує тим, що відповідача відповідно рішення від 27.12.2018 року № 3202-63-VII Білоцерківської міської ради Київської області визначено балансоутримувачем нежитлових приміщень, серед яких нежитлове приміщення № 105 по вул. Партизанська, 18, м. Біла Церква, площею 272,3 м2 (№ 40) та нежитлове приміщення по вул. Крижанівського, 2а, м. Біла Церква, площею 8,9 м2 (№ 32).
Внаслідок цього, 15.05.2019 року за вих. № 724 позивачем було надіслано (отримано 17.05.2019 р.) відповідачу пропозицію укласти Додаткову угоду № 930/1 до Договору на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2011 р. № 930 про викладення Додатку № 1 „Вихідні дані для аналізу, обліку, обрахування необхідні для постачання теплової енергії” в редакції, яка викладена, включивши до переліку об'єктів нежитлове приміщення № 105 по вул. АДРЕСА_1 , 18, площею 272, 3 м2 та нежитлове приміщення по вул. Крижанівського АДРЕСА_2 2а, площею 8, 9 м2 (виходячи із змісту листа).
Як зазначає позивач, всупереч прийнятим рішенням Білоцерківської міської ради Київської області відповідач відмовляється укладати договір на теплопостачання на зазначені приміщення шляхом підписання відповідної додаткової угоди. Відповідно до договору, Закону України „Про теплопостачання” та Правил користування тепловою енергією (Постанова КМУ № 1198 від 03.10.2007 р.) споживач (відповідач) зобов??язаний був укласти додаткову угоду до договору до подачі теплоносія в систему теплопостачання та вжити заходів для оплати отриманих послуг.
Як вбачається із матеріалів справи, у самій спірній додатковій угоді, доданій до позовної заяви та викладеній у позовній заяві, позивачем зазначено наступні нові об?єкти для постачання теплової енергії: нежитлове приміщення, вул. Партизанська, 18, площею 213, 50 кв.м.; нежитлове приміщення, вул. Крижанівського, 2А, площею 77, 00 кв.м., тобто інші об?єкти та з іншими характеристиками (площа, відсутність номера, тощо), ніж вказано у пропозиції щодо укладення додаткової угоди, та зазначено, що додаткова угода вступає в силу з моменту підписання, а вчастині постачання послуг з 01.10.2018 р. та діє протягом дії договору на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2011 р. № 930, як пояснює позивач - з моменту прийняття відповідачем на баланс відповідних нежитлових приміщень. Тобто, існує розбіжність між об?єктами (їх опис, ідентифікуючі та характеризуючі ознаки) для постачання теплової енергії, що зазначені у листі-пропозиції, у проекті додаткової угоди, та реальними спірними об?єктами для постачання теплової енергії, що перебувають на балансі відповідача.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду усіх належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували правомірність визначення у спірній додатковій угоді та у позовній заяві характеристик (їх площа, відсутність номера приміщень, тощо) нових об?єктів для постачання теплової енергії та моменту вступу в силу (саме 01.10.2018 р.) спірної додаткової угоди у запропонованій редакції.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення № 3202-63-7 від 27.12.2018 р. „Про визначення балансоутримувачів нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Білої Церкви в особі Білоцерківської міської ради, які знаходяться в багатоквартирних будинках” було прийнято Білоцерківською міською радою Київської області лише 27.12.2018 р., і згідно з додатком № 1 до рішення № 3202-63-7 від 27.12.2018 р. Білоцерківської міської ради Київської області відповідачем прийнято на баланс нежитлові приміщення, серед яких, у тому числі, нежитлове приміщення у житловому будинку АДРЕСА_3 по вул. Крижанівського, 2А, у АДРЕСА_4 площею 77 кв.м., нежитлове приміщення по вул. Крижанівського, 2А, у м. Біла Церква площею 8, 9 кв.м., нежитлове приміщення № 105 по вул. Партизанська, 18, у м. Біла Церква площею 272, 3 кв.м.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що прохальна частина позовної заяви позивача взагалі не містить тексту спірної додаткової угоди.
Таким чином, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, позивач звернувся до відповідача із листом-пропозицією укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р., укладеного між КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа” та КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1”, про внесення змін до обов?язкових істотних умов договору, а саме доповнення новими об?єктами (описом та характеристиками) для постачання теплової енергії, строком вступу в дію такої додаткової угоди, правомірність визначення яких із ідентифікацією, описом та характеристиками не підтверджена належними та допустимими доказами та не відповідає фактичним обставинам справи.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду № 930/1 до договору на постачання та споживання теплової енергії № 930 від 01.10.2011 р., укладеного між КП Білоцерківської міської ради „Білоцерківтепломережа” та КП Білоцерківської міської ради „Житлово-експлуатаційна контора № 1”, про внесення змін до обов?язкових істотних умов договору, а саме доповнення новими об?єктами (описом та характеристиками) для постачання теплової енергії, строком вступу в дію такої додаткової угоди, правомірність визначення яких із ідентифікацією, описом та характеристиками не підтверджена належними та допустимими доказами та не відповідає фактичним обставинам справи, то у суду відсутні правові підстави для внесення запропонованих змін і доповнень до договору на постачання та споживання теплової енергії у судовому порядку, а тому позовна вимога позивача до відповідача про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
11 листопада 2019 р.