ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2019Справа № 910/13309/19
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (вул. Лейпцизька, буд. 1а, м. Київ, 01015) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голден парк» (вул. Тимофія Шамрила, буд. 4В, м. Київ, 04112) про стягнення заборгованості у розмірі 28747,31 грн.,
Без виклику сторін
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голден парк», в якому просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голден парк» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за надані послуги з водопостачання у розмірі 23922,61 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1087,45 грн., три відсотки річних у розмірі 305,53 грн., пеню у розмірі 1039,46 грн., штраф у розмірі 2392,26 грн., судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору № 18013/9-10 від 03 жовтня 2017 року про надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у ОСББ «Голден парк» утворилась заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу визначено строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) - для подання заперечень на відповідь на відзив.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 03.10.2019, відповідачем - 04.10.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
22.10.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У поданому відзиві відповідач зазначає, що визначена в позові заборгованість виникла у зв'язку з хибним розумінням позивачем споживача поставленої ним холодної води у частині, що підлягає обліку за лічильниками № 1108372458 (особовий рахунок 10-907-96) та №1108369351 (особовий рахунок 10-907-95), які розташовані в 1 та 2 зонах Теплопункту ІТП в ж/б по вул. Т. Шамрила (Парково-Сирецька), 4В. Позивачем не було враховано, що фактичним споживачем холодної води, яка обліковується за вказаними лічильниками, є інша юридична особа - комунальне підприємство «Київтеплоенерго», що є правонаступником ПАТ «Київенерго», яка власне і здійснює підігрів даної води в Теплопункті та подальше індивідуальне постачання підігрітої води кінцевим споживачам, таким чином є учасником ринку послуг з подачі та розподілу гарячої води. З огляду на вказане відповідач є неналежним відповідачем по даному позову, оскільки не має ознак споживача послуг, обов'язок оплати яких є предметом даного позову.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у задоволенні клопотання ОСББ «Голден парк» про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство «Київтеплоенерго», відмовлено. Заяву ОСББ «Голден парк» про заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.
31.10.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що наведене у відзиві на позовну заяву не звільняє відповідача від здійснення оплати за фактично спожиті послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
03.10.2017 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та ОСББ «Голден парк» було укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 18013/9-10 (далі - договір).
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною цього договору) та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, а абонент, у свою чергу, - здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за №1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903 9 в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Згідно з пунктом 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показами засобу (засобів) обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом.
Зняття показів засобу обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента в строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента з стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів із засобів обліку може здійснюватися постачальником поквартально. При цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Покази засобу обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальника від абонента в письмовому вигляді. У разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (пункт 2.1.2 цієї угоди).
Пунктом 2.1.4 наведеного правочину встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.
Відповідно до пункту 2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа, наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. У разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.
Згідно з пунктом 2.2.1 зазначеної угоди постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, або у паперовому вигляді - вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами.
Відповідно до пункту 2.2.2 договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк від направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.
Пунктом 2.2.4 даного правочину передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.
Згідно з пунктом 7.1 договору останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів про зняття показань з приладу обліку, позивач на виконання умов вищенаведеного правочину в період з 01.11.2017 по 31.05.2019 надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі на суму 24 240,88 грн. (з яких споживачем було сплачено 318,27 грн.).
Вказані послуги в силу положень пунктів 2.1.4, 2.1.6 та 2.2.4 договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі були прийнятті відповідачем без жодних зауважень (незгоди) щодо їх кількості та вартості.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.
Проте всупереч положенням вищенаведеного договору ОСББ «Голден парк» взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконало лише частково, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 23 922,61 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Судом встановлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» (далі - Закон).
Статтею 1 Закону встановлено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Відповідно до статті 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно зі статтею 22 Закону споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується обов'язок відповідача сплатити заборгованість за надані послуги з водопостачання в розмірі 23 922,61 грн.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з ОСББ інфляційні нарахування у розмірі 1087,45 грн., три відсотки річних у розмірі 305,53 грн., пеню у розмірі 1039,46 грн., штраф у розмірі 2392,26 грн., нарахованих на відповідні суми боргу згідно наданого Компанією розрахунку.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягають інфляційні нарахування у розмірі 1087,45 грн. та три відсотки річних у розмірі 305,53 грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1039,46 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.
Отже, в указаному пункті договору сторони в порядку частини 6 статті 232 ГК України погодили збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання та встановили, що нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки заявлений Компанією до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у частині своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, останній просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 2392,26 грн.
За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 4.6 договору сторони передбачили, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми, яку відмовився оплатити.
Суд вважає вимогу про стягнення 2392,26 грн. штрафу необґрунтованою, оскільки позивач не направляв відповідачеві рахунки, а надсилав через банк інформаційні дебетові повідомлення, в матеріалах справи також відсутні рахунки, а подані лише розшифровки до рахунків. Тобто позивач не довів, що ним виставлялись рахунки відповідачу та що відповідач відмовлявся їх оплачувати. Крім того, судом встановлено, що відповідач частково погашав суми заборгованості, що виникла у нього за договором, що свідчить про прострочення виконання своїх договірних зобов'язань, а не про відмову їх виконувати. Крім того, позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме рахунки відповідач відмовився сплатити і на яку суму.
За таких умов суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2392,26 грн. у зв'язку з необґрунтованістю.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 19.11.2018 у справ № 910/3889/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голден парк» (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, буд. 4В, код ЄДРПОУ 41066141) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; код ЄДРПОУ 03327664) 23 922 (двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 61 коп. основного боргу, 1 087 (одну тисячу вісімдесят сім) грн 45 коп. інфляційних втрат, 305 (триста п'ять) грн. 53 коп. 3% річних, 1 039 (одну тисячу тридцять дев'ять) грн 46 коп. пені та 1761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 29.11.2019
Суддя В.О.Демидов