ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.11.2019 м. Київ Справа № 910/9604/19
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИСИЧАНСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД";
до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛІОС";
до відповідача-2: державної організації "ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ";
про: визнання відсутнім права на відчуження майна.
Суддя Балац С.В.
Секретар судового засідання Нарожна М.С.
Представники:
позивача: Приходько С.О.;
відповідача-1: Микитенко О.В.;
відповідача-2: Кібець Р.Р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИСИЧАНСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" (далі - відповідач-1) та державної організації "ФОНД ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ" (далі - відповідач-2) про визнання відсутнім права на відчуження майна.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для визнання у відповідачів відсутності права набуття права власності на предмет іпотеки (за укладеним між позивачем, як позичальником та публічним акціонерним товариством "КРЕДИТПРОМБАНК", як кредитором кредитним договором від 29.05.2007 № 13/046/2007-КЛТ, право вимоги за яким перейшло до відповідача-1 на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 2466) шляхом продажу будь-якій третій особі в порядку ст.ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", враховуючи приписи частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9604/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 02.09.2019.
Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК", скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надано до суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням неналежно обраного позивачем способу захисту. Крім того, позивачу було відомо, що банк позбавлений можливості звернути стягнення на майно позивача у зв'язку з відсутністю оригіналу іпотечного договору.
Відповідач-2 скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням неналежно обраного позивачем способу захисту та втрату чинності приписів закону, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.
В підготовчому засіданні 02.09.2019 оголошено перерву до 02.10.2019.
В підготовчому засіданні 02.10.2019 суд на місці, зокрема, ухвалив: відкласти підготовче засідання на 09.10.2019.
Ухвалою господарського суду від 02.10.2019 № 910/9604/19 здійснено заміну публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" процесуальним правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛІОС".
В підготовчому засіданні 09.10.2019 оголошено перерву до 04.11.2019.
В підготовчому засіданні 04.11.2019 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.11.2019.
До господарського суду надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи науково-правового висновку щодо чинності Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Вказана заява судом відхилена, оскільки такий висновок не є доказом в розумінні приписів статті 109 Господарського процесуального кодексу України та не стосується питань, визначених у статті 108 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 18.11.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,
Між відкритим акціонерним товариством "КРЕДИТПРОМБАНК" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "КРЕДИТПРОМБАНК") та закритим акціонерним товариством "ЛИСИЧАНСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД" (яке в подальшому реорганізоване в товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИСИЧАНСЬКИЙ ПИВОВАРНИЙ ЗАВОД") (далі - позивач) укладений кредитний договір від 27.05.2007 № 13/046/2007-КЛТ (далі - Кредитний договір).
Між відкритим акціонерним товариством "КРЕДИТПРОМБАНК" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "КРЕДИТПРОМБАНК") та позивачем укладений іпотечний договір № 13/046/1001/2007, посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Бабенко, зареєстрований в реєстрі за № 2568, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка Генерала, 500 (далі - Іпотечний договір).
Пунктом 3.2.1 Іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або його частини) воно не буде виконане: у разі порушення іпотекодавцем зобов'язання за кредитним договором вимагати дострокового виконання зобов'язання, а у разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки; звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки на підставах, умовах і порядку, передбаченому договором.
Положеннями пункту 4.3 - 4.4 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на підставі рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотеко держателя права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та умов договору.
Вказані умови Іпотечного договору визнаються та не заперечуються сторонами.
Між публічним акціонерним товариством "КРЕДИТПРОМБАНК", як продавцем, та публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 2466, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив право вимоги, зокрема, за Кредитним договором.
Позивач вказує, що 02.07.2019 отримав вимогу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" від 20.06.2019 № 2792, відповідно до якої акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб має намір в позасудовому порядку здійснити відчуження належного позивачу майна на підставі ст.ст. 37-39 Закону України "Про іпотеку".
Позивач вказує, що відчуження у будь-який спосіб майна позивача порушить інтереси останнього, враховуючи приписи частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Приймаючи до уваги вказані вище обставини позивач звернувся до господарського суду із вимогами про визнання у відповідачів відсутності права набуття права власності на предмет іпотеки шляхом продажу будь-якій третій особі в порядку ст.ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", враховуючи приписи частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
Так уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" направлено позивачу вимогу про усунення порушення від 20.06.2019 № 2792, в якій міститься вимога про виконання у тридцяти денний строк зобов'язання за договором кредитної лінії від 29.05.2007 № 13/046/2007-КЛТ, а саме: сплатити заборгованість, яка станом на 13.06.2019 становить 18.312.245,51 доларів США, що на вказану дату еквівалентно 481.592.829,06 грн. Також у вказаній вимозі, зокрема, вказано з посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про іпотеку", що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Приписами статті 37 Закону України "Про іпотеку", зокрема, встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Положеннями статті 38 Закону України "Про іпотеку", зокрема, передбачено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.
Приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Із вказаної норми вбачається, що єдиною підставою для припинення дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є указ президента України про її завершення.
Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Вказане розпорядження прийняте на виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Вказані нормативні акти є взаємопов'язаними та не можуть існувати один без одного, оскільки Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначає загальні засади проведення антитерористичної операції, а розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р визначає конкретний перелік населених пунктів, на території яких вона проводиться.
Судом встановлено, що розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р є чинним в редакції від 23.01.2019, а Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є чинним в редакції від 07.02.2019.
Аналізуючи указ президента від 30.04.2018 № 116/2018 суд дійшов висновку, що вказаним указом було введено в дію рішення ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", однак вказаним указом не було завершено проведення антитерористичної операції та не було припинено дію Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р.
Таким чином, судом встановлено, що станом на момент розгляду спору по суті Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р є чинними.
Приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".
При цьому, відповідно до розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р, а саме: п. 7 ч. 1 (Луганська область), місто Лисичанськ відноситься до населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція.
Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання; безпідставній односторонній відмові від договору.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Таким чином, на даний час будь-яке відчуження майна позивача, а саме: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Потапенка Генерала , 500 , у спосіб, інший ніж на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" буде незаконним та порушить приписи частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Приймаючи до уваги відсутність доказів відчуження майна позивача на момент вирішення спору по суті з порушенням приписів частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", суд дійшов висновку про те, що права позивача не порушені.
Враховуючи викладені вище обставини позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28 листопада 2019 року
Суддя С.В. Балац