29.11.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2280/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
судді: Березкіної О.В., Іванова О.Г.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Першотравенський ремонтно-механічний завод” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р у справі №904/2280/19 (суддя Васильєв О.Ю)
за позовом Приватного підприємства “Гидростандарт”, м. Мелітополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Першотравенський ремонтно-механічний завод”, м. Першотравенськ
про стягнення 138 796, 80 інфляційних та 3% річних в зв'язку з порушенням грошового зобов'язання,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
ПП «Гидростандарт» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Першотравенський ремонтно-механічног заводу» (відповідач) про стягнення 139 796, 80 грн. (в т.ч.: 114 168, 02 грн. - інфляційних втрат та 24 628, 78 грн. - 3% річних).
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором № 14-128-П/57-ПЗ-ДЦ від 06.06.14р., встановленого рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.16р. по справі №904/1941/16 за період з 25.06.16р. (дня наступного за днем набранням законної сили рішення суду першої інстанції) по 15.01.18р. (днем який передував оплаті відповідачем заборгованості за вищезазначеним договором у сумі 543 451, 88 грн. (в т.ч.: основну заборгованість в розмірі 526 181, 30 грн.)
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р у справі №904/2280/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Першотравенський ремонтно-механічний завод» на користь позивача - Приватного підприємства «Гидростандарт»: 114 168, 02 грн. - інфляційних втрат; 24 628, 78 грн. - 3% річних та 2 081, 95 грн. - витрат на сплату судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Першотравенський ремонтно-механічний завод” подало апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р у справі №904/2280/19 та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Узагальнення доводів апеляційної скарги :
Відповідач не згодний з рішенням суду першої інстанції, вважає що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи та невірно проведені розрахунки щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Скаржник стверджує, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено з дати наступного дня після набрання законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2016 року по справі 904/1941/16 (з 25.06 2016 року по 15.01.2018 рік), не зважаючи на те, що відповідачем було подано апеляційну скаргу на дане рішення, внаслідок чого рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2016 року залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 року, що суперечить вимогам ст.241 ГПК.
Апелянт вважає розрахунки суду першої інстанції невірними, оскільки у відзиві на позовну заяву, відповідач наводить приклад правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних, однак суд оцінив дане оскарження критично.
Також відповідач не погоджується із посиланням суду у своєму рішенні на ст.625 ЦК України, в якій зазначено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За твердженнями скаржника, ст. 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч.5 ст.11 ЦК України, в якій зазначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі відсутності між сторонами договірних зобов'язань. Крім того, з рішень суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що і зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
На думку апелянта, передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які виникли між сторонами в зв'язку з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2016 року.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Першотравенський ремонтно-механічний завод” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р у справі №904/2280/19. Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.16р. (залишеним без змін постановою ДАГС від 04.10.16р.) у справі № 904/1941/16 з відповідача на користь позивача стягнуто 526 181, 30 грн. - основного боргу за договором № 14-128-П/57-ПЗ-ДЦ від 06.06.14р. (укладеним між сторонами), 73 887, 57 грн. - пені, 7 680, 84 грн. - 3% річних, та 9 589, 74 грн. - судового збору. Рішення обґрунтоване посиланням на порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару (а.с.13-18). 24.06.16р. на виконання вищезазначеного рішення суду було видано відповідний наказ.
За твердженням позивача, відповідач лише 16.01.19р. сплатив заборгованість за вищезазначеним договором у сумі 543 451, 88 грн. (в т.ч.: основну заборгованість в розмірі 526 181, 30 грн.) На підтвердження чого, позивачем надано відповідну банківську виписку (а.с.20-22)
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Згідно до п.1.9. цієї постанови день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційнихнарахувань та пені Відповідно до п.3.2. постанови: згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання скаржника на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено з дати наступного дня після набрання законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2016 року по справі 904/1941/16 (з 25.06 2016 року по 15.01.2018 рік), не зважаючи на те, що відповідачем було подано апеляційну скаргу на дане рішення, внаслідок чого рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2016 року залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.10.2016 року, що суперечить вимогам ст.241 ГПК., відхиляються з огляду на наступне:
Згідно інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.12р., передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. додатково постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).
Відповідно, доводи апеляційної скарги в частині того, що є не обґрунтованими нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат у період оскарження відповідачем рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.16р. по справі № 904/1941/16, є необґрунтованими з огляду на те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем на суму основної заборгованості за договором № 14-128-П/57-ПЗ-ДЦ від 06.06.14р. і таке нарахуванням не пов'язано з оскарженням відповідачем у апеляційному порядку рішення суду, а є правом позивача на такі нарахування, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем за договором товару.
Згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України та вірно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Першотравенський ремонтно-механічний завод” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р у справі №904/2280/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019р у справі №904/2280/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна