29.11.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1008/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2019р у справі №908/1008/19 (суддя Дроздова С.С., повний текст рішення виготовлено у повному обсязі і підписано 19.08.2019р.)
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035 м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” (69035 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, ідентифікаційний код юридичної особи 41279924)
про стягнення 39 146 грн. 18 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою № 105 від 23.04.2019 (вх. № 1092/08/07/19 від 25.04.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” про стягнення 34702,23 грн. пені та 4443,95 грн. 3% річних, нарахованих в зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати виставлених у відповідності до умов Договору про постачання електричної енергії від 01.11.2017р. № 14425 (далі - Договір) рахунків на оплату електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.08.2019р у справі №908/1008/19 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж 4 443 (чотири тисячі чотириста сорок три) грн. 95 коп. 3 % річних, 34 702 (тридцять чотири тисячі сімсот дві) грн. 23 коп. пені, 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Договір в установленому законом порядку не розірвано (не припинено), станом на час виникнення спірних правовідносин він був чинний. Позивачем умови Договору виконані та відповідачу виставлені рахунки: № 14425/11а від 30.11.2017 на суму 640 227 грн. 84 коп., № 14425/12а від 31.12.2017 на суму 573 204 грн. 24 коп., № 14425/3а від 31.03.2018 на суму 552 545 грн. 28 коп., № 14425/4а від 30.04.2018 на суму 557 966 грн. 64 коп., № 14425/5а від 31.05.2018 на суму 466 261 грн. 54 коп., № 14425/6а від 30.06.2018 на суму 456 182 грн. 16 коп., № 14425/7а від 31.07.2018 на суму 417 370 грн. 80 коп., № 14425/8а від 31.08.2018 на суму 434 755 грн. 44 коп. , які вручені уповноваженому представнику відповідача під розпис у журналі.
Матеріалами справи (банківськими виписками по особовому рахунку ПАТ “Запоріжжяобленерго”) підтверджується, що Відповідач, в порушення положень пункту 10 Додатку № 4 до Договору, не здійснив оплату рахунків, які вручалися йому позивачем у встановлений договором термін. Докази щодо наявності листування з боку відповідача щодо його незгоди зі здійсненими позивачем нарахуваннями за спожиту відповідачем електроенергію в матеріалах справи відсутні.
Правильність нарахування пені та 3 % річних перевірено судом за допомогою за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що заявлені до стягнення суми пені та 3 % є обґрунтованими і тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимог.
Посилання відповідача у відзиві на надмірно великі штрафні санкції, не прийнято до уваги судом, з огляду на заперечення позивача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якого таке рішення буде мати негативні наслідки для позивача; відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставою для відмови у стягнення пені; ним не надано жодного документа, який би підтверджував наявність скрутного фінансового становища (звітів встановленої форми, які подаються до державних органів про фінансові результати діяльності відповідача, а також доказів відсутності майна, на яке не можливо звернути стягнення). Тяжкий фінансовий стан боржника, який не доведено належними доказами , не звільняє його від належного виконання зобов'язань перед кредитором, а тому суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій не є надмірною у порівнянні зі збитками кредитора, розрахована з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2019р у справі №908/1008/19 та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Відповідач вважає, що рішення господарського суду є необ'єктивним, необґрунтованим та винесеним із грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована, тим що при винесені рішення суд досліджував лише підписаний сторонами основний Договір про постачання електричної енергії № 14425 від 01.11.2017р.. При цьому не були враховані наявні в матеріалах справи додатки до нього, у зв'язку з чим суд неправильно визначився із характером спірних правовідносин, а тому не застосував норми ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
За твердженням скаржника , позивачем жодним чином не доведено, а судом, в свою чергу, не перевірено факт завдання відповідачем шкоди та не встановлено її розмір. На дату пред'явлення позову основний бозрг (зобов'язання за договором) відповідачем сплачено у повному обсязі, в зв'язку із чим позивачу не завдано збитків.
Заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції є надмірно великими, не обґрунтованими та неспівмірними із нанесеним збитком. У відзиві на позовну заяву скаржником заявлялось про стягнення лише 3% річних, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем.
Підтверджуючи свою добросовісність відповідач не ухиляється від відповідальності за порушення умов Договору. Наявність факту несвоєчасної сплати за постачання електричної енергії у відзиві відповідачем також не заперечувалось.
Апелянт не згоден із винесеним рішенням першої інстанції з тих підстав, що відповідно до п.4.2.1. Договору № 14425 від 01.11.2017 укладеного між позивачем і відповідачем, положення якого є дійсними і не були визнані в судовому порядку нікчемними, визначено, що «за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію.... Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
На суму нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань Споживачу пред'являється претензія або вимога».
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
За твердженням позивача, договір про постачання електричної енергії № 14425 від 01.11.2017 укладений сторонами за власним бажанням. При підписанні договору Сторони досягли всіх істотних умов, будь-яких зауважень до договору сторонами не зазначались. Зі сторони Відповідача протоколу розбіжностей не надсилалось, окремі пункти договору у судовому порядку не оспорювались.
У зв'язку із невиконанням умов Договору в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію, Позивачем, із дотриманням норм діючого законодавства та умов Договору було законно здійснено нарахування Відповідачу пеню та 3% річних, що сам Відповідач не оспорює, а лише посилається на тяжкий матеріальний стан та надмірно великі штрафні санкції.
Позивач, у відзиві погоджується з судом першої інстанції, що сума штрафних санкцій не є надмірною у порівнянні зі збитками кредитора, розрахована з урахуванням вимог чинного законодавства України, а тому, посилання відповідача на надмірно великі штрафні санкції не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обґрунтування своєї позиції щодо відмови у сплаті пені, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставою для відмови у стягнення пені.Відповідачем не надано жодного документу з якого б вбачалося його скрутне фінансове становище.
Позивач також посилається, на невірне трактування пп.4.2.1 пункту 4. Розділу 4 Договору відповідачем, оскільки відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Отже, направлення претензії або вимоги є правом а не обов'язком Позивача.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2019р у справі №908/1008/19. Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
01.11.2017 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 14425.
Відповідно до розділу 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно додатка № 5 з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".
Пунктом 2.1 договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Згідно із п. 2.3.4 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.
Пунктом 4.2.1 договору визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0, 5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
На суму нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань споживачу представляється претензія або вимога.
Відповідно до п. 9.5 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань. умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір, належно повідомивши споживача за 20 днів до дати розірвання договору (п. 9.5 договору).
Додатком № 4 до договору “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” передбачено наступне:
Розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.
Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний в п. 10 Договору.
За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника електричної енергії.
За умови наявності у Споживача погодженої в установленому порядку екологічної та/або аварійної броні, Споживач зобов'язаний протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснити платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні в наступному розрахунковому періоді.
Сума платежу розраховується виходячи із тарифів, які діють на день здійснення платежу і обсягу електричної енергії на покриття аварійної броні протягом, що становить - кВт год.
У разі використання споживачем зарезервованого обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічно) броні, Постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок його вартості відповідно до тарифів, які діяли в період використання зарезервованого обсягу електричної енергії.
Згідно п. 6.6 ПКЕЕ оплата електричної енергії споживачем здійснюється один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку розрахункового періоду, наступного за розрахунковим відповідно до умов Договору.
Споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою:
- “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою додатка № 5.1.;
- “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою Додатка № 5.4 (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу);
Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.
За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу - доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електричну енергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.
Рахунки направляються постачальником споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі.
Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому постачальником електричної енергії.
Датою отримання рахунка вважається:
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджується відправленням, з урахуванням поштового перебігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);
- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;
- при направленні нарочним - датою вручення споживачу.
Матеріалами справи підтверджено, що, позивачем виконані умови договору від 01.11.2017 № 14425 про постачання електричної енергії у заявленому періоді та виставлено відповідачу рахунки: № 14425/11а від 30.11.2017 на суму 640 227 грн. 84 коп., № 14425/12а від 31.12.2017 на суму 573 204 грн. 24 коп., № 14425/3а від 31.03.2018 на суму 552 545 грн. 28 коп., № 14425/4а від 30.04.2018 на суму 557 966 грн. 64 коп., № 14425/5а від 31.05.2018 на суму 466 261 грн. 54 коп., № 14425/6а від 30.06.2018 на суму 456 182 грн. 16 коп., № 14425/7а від 31.07.2018 на суму 417 370 грн. 80 коп., № 14425/8а від 31.08.2018 на суму 434 755 грн. 44 коп.
Рахунки на сплату за електричну енергію вручалися уповноваженому представнику відповідача під розпис у журналі.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті виставлених рахунків за спожиту електроенергію виконував з порушення строку, визначеного у п. 10 Додатку № 4 до договору “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”, що підтверджує банківськими виписками по особовому рахунку ПАТ “Запоріжжяобленерго” (містяться в матеріалах справи).
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предметом позову є матеріально правова вимога позивача про стягнення з відповідача 34702,23 грн. пені та 4443,95 грн. та 3% річних, нарахованих в зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати виставлених у відповідності до умов Договору про постачання електричної енергії від 01.11.2017р. № 14425 (далі - Договір) рахунків на оплату електричної енергії: № 14425/11а від 30.11.2017 на суму 640 227 грн. 84 коп., № 14425/12а від 31.12.2017 на суму 573 204 грн. 24 коп., № 14425/3а від 31.03.2018 на суму 552 545 грн. 28 коп., № 14425/4а від 30.04.2018 на суму 557 966 грн. 64 коп., № 14425/5а від 31.05.2018 на суму 466 261 грн. 54 коп., № 14425/6а від 30.06.2018 на суму 456 182 грн. 16 коп., № 14425/7а від 31.07.2018 на суму 417 370 грн. 80 коп., № 14425/8а від 31.08.2018 на суму 434 755 грн. 44 коп.
Згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Доводи апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваного рішення виключно на підставі позовної заяви без належного обґрунтування не прийняття до уваги доводів відповідача відхиляються з огляду на наступне:
23.05.2019р. в канцелярії господарського суду Дніпропетровської області зареєстровано відзив ТОВ на позовну заяву «Місто для людей Запоріжжя», в якій просив застосувати положення ч.3 ст. 551 ЦК України та відмовити у задоволені позову в частині стягнення пені (а.с. 86-89).
За твердження відповідача, викладеними у його відзиві на позовну заяву зазначено зокрема наступне:
- за період договірних відносин Відповідач належним чином виконував умови договору, частково неналежним лише в частині своєчасних розрахунків за постачання електричної енергії.
Відповідач жодним чином не наніс збитки/втрати позивачу у результаті несвоєчасної оплати за постачання електричної енергії.
На дату пред'явлення позову основний борг,(зобов'язання за договором) Відповідачем сплачено у повному обсязі.
Одноразове стягнення усієї суми боргу (неустойки) може ускладнити фінансовий стан відповідача, і як наслідок, призведе до не можливості здійснення інших виплат товариства (розрахунки за виконану роботу, заробітні плати, податки та ін.), надовго відтермінує погашення боргу та навіть може унеможливити його сплату взагалі. Стягнення такої значної суми може призвести і до інших негативних наслідків товариства.
Посилаючись на положення частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, пункту 3 статті 83 ГПК України Оглядові листи ВГСУ та постанови пленуму ВГСУ, відповідач зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові неустойку змінює її дійсне правове призначення, а нарахована позивачем неустойка у розмірі 39 146,18 грн не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання за договором. Штраф та пеня за позовною заявою є лише санкціями за порушення строків виконання основного зобов'язання, а не основним боргом, тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. При зменшені заявлених до стягнення розміру штрафних санкцій позивач не понесе значного негативного наслідку.
До відзиву відповідачем додано копію довіреності представника та копію документу про направлення відповіді позивачу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
01.11.2017 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальник електричної енергії) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 14425.
Відповідно до п. 9.5 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань. умови, а також термін дії договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір, належно повідомивши споживача за 20 днів до дати розірвання договору (п. 9.5 договору).
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо дійсності Договору.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із п. 2.3.4 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.
Пунктом 4.2.1 договору визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію”) та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0, 5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
На суму нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань споживачу представляється претензія або вимога.
Апелянтом не оскаржуються висновки суду щодо виконання належним чином позивачем умов Договору у заявленому періоді та надання відповідачу рахунків на оплату: № 14425/11а від 30.11.2017 на суму 640 227 грн. 84 коп., № 14425/12а від 31.12.2017 на суму 573 204 грн. 24 коп., № 14425/3а від 31.03.2018 на суму 552 545 грн. 28 коп., № 14425/4а від 30.04.2018 на суму 557 966 грн. 64 коп., № 14425/5а від 31.05.2018 на суму 466 261 грн. 54 коп., № 14425/6а від 30.06.2018 на суму 456 182 грн. 16 коп., № 14425/7а від 31.07.2018 на суму 417 370 грн. 80 коп., № 14425/8а від 31.08.2018 на суму 434 755 грн. 44 коп, які отримані уповноваженими представниками відповідача під розпис у журналі.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частина першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;
За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Апелянтом не оскаржується правильність нарахування позивачем пені та 3% річних, наведених у відповідних розрахунках (а.с. 6,7).
Аналіз заявлених до стягнення сум пені в порівняння з заявленою сумою заборгованості (а.с.6) свідчить про те, що вони не перевищують 3 % від розміру останньої, визначені у відповідності до положень договору, а тому не можуть бути визнані надмірно великими.
Доводи апеляційної скарги, викладені в тому числі і у відзиві на позовну заяву, в частині того, що штраф та пеня за позовною заявою є лише санкціями за порушення строків виконання основного зобов'язання, а не основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може; при зменшені заявлених до стягнення розміру штрафних санкцій позивач не понесе значного негативного наслідку носять декларативний характер і відхиляються як необґрунтовані.
Посилання відповідача на правові висновки ВГСУ ,викладені у постановах і оглядових листах, відхиляються як такі, що ґрунтуються на вибірковому декларуванні положень даних документів, без наведення доказів, які б дозволили суду використати право на зменшення пені.
Доводи апеляційної скарги в частині необхідності виставлення позивачем претензії або вимоги щодо нарахованої позивачем пені, відсутність яких унеможливлює задоволення відповідних позовних вимог відхиляються з огляду на наступне:
Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач не наводив відповідних доводів суду першої інстанції і не наводить доводів, не можливості подання їх в своїй апеляційній скарзі, в зв'язку із чим дані доводи відхиляються як такі, що не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відсутність претензій або вимог не звільняє відповідача від обов'язку з оплати вартості електроенергії, виставленої в рахунках і нарахованих на підставі п.4.2.1 Договору в зв'язку із її несплатою пені.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини третьої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи, відповідач не надав суду першої інстанції будь-яких доказів наявності виключних обставин, які б мали бути враховані судом першої інстанції для задоволення клопотання відповідача про звільнення його від нарахованої пені.
Сама по собі сплата відповідачем виставлених позивачем рахунків до подання ним позовної заяви, свідчить, на переконання колегії судді, лише про погодження відповідача з визначеними в рахунками сумами і не є виключною ,в розумінні 551 ЦК України, 233 ГК України, обставиною, яка може бути підставою для задоволення клопотання відповідача про звільнення його від сплати нарахованої пені. Відповідні доводи апеляційної скарги щодо неврахування місцевим господарським судом факту оплати заборгованості до подання позовної заяви відхиляються як необґрунтовані.
Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, які б дозволили суду скористатися правом на зменшення заявленої до стягнення пені, розрахунок якої сторонами не оспорюється висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 34 702 (тридцять чотири тисячі сімсот дві) грн. 23 коп. пені ґрунтується на вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України та вірно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, - 276 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто для людей Запоріжжя” на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2019р у справі №908/1008/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2019р у справі №908/1008/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна