ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 листопада 2019 року Справа № 903/614/17
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 22.10.2019 р. у справі №903/614/17 (суддя Дем'як В. М., повний текст ухвали складено 22.10.2019 р.)
за скаргою ТОВ "Пакко Холдинг" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича у справі №903/614/17
за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м. Київ)
до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" (м. Луцьк); 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" (м.Житомир)
про стягнення 92 770 022, 62 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - 1 - Загородній М.В.;
відповідача - 2 - не з'явився;
приватний виконавець - Таранко Д.М.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" звернулося до Господарського суду Волинської області зі скаргою (вх. № 01-52/31/19 від 04.10.2019 р.), в якій просило:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д.В., які виразилися у винесені постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 24.09.2019 р. у виконавчому провадженні №59251862 під час процедури фінансової реструктуризації ТОВ "Пакко Холдинг" та скасувати дану постанову;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу у Волинської області Таранка Д.В. зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59251862 на період проведення процедури фінансової реструктуризації ТОВ "Пакко Холдинг" на виконання вимог Закону України "Про фінансову реструктуризацію".
Обґрунтовуючи вимоги скарги, заявник посилається на неправомірність дій приватного виконавця Таранка Д.В. щодо примусового виконання наказу №903/614/17-1, а саме винесення постанови від 24.09.2019 р. в межах виконавчого провадження №59251862 про призначення суб'єкта оціночної діяльності, оскільки боржник є учасником у процедурі фінансової реструктуризації відповідно до вимог Закону України "Про фінансову реструктуризацію", тобто приватним виконавцем порушено вимоги ст. 21 даного Закону, яка встановлює пряму заборону на реалізацію майна боржника протягом дії процедури фінансової реструктуризації. В підтвердження доводів скарги заявник долучив повідомлення про початок проведення процедури фінансової реструктуризації та перші збори залучених кредиторів вих. № 2019-08-05/083 від 05.08.2019 р. та перелік залучених кредиторів та інших осіб.
Окрім того, дії приватного виконавця Таранка Д.В. щодо винесення постанови від 24.09.2019р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності не відповідають вимогам ст. 20, 57 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки приватний виконавець не залучив для оцінки майна суб'єкта оціночної діяльності, а призначив його своєю постановою, також експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність.
Приватний виконавець залучив суб'єкта оціночної діяльності без врахування думки боржника, відтак дії приватного виконавця призвели до порушення прав боржника і непередбачуваних наслідків, які можуть виразитися в значному заниженні початкової вартості майна.
Заявник вважає, що наявні підстави для зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59251862 щодо примусового виконання наказу №903/614/17-1 відповідно до ст. 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" на період проведення процедури фінансової реструктуризації боржника.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.10.2019 р. у справі №903/614/17 в задоволенні скарги відмовлено.
Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що стягувач за виконавчим документом не є залученим кредитором у фінансовій реструктуризації боржника, тому на його вимоги дія мораторію у фінансовій реструктуризації боржника не поширюється.
Окрім того, досліджуючи відповідність постанови приватного виконавця від 24.09.2019р. про призначення суб'єкта оціночної діяльності вимогам ст. 20, 57 ЗУ "Про виконавче провадження", суд першої інстанції встановив, що приватний виконавець виніс її відповідно до вимог Закону та в межах наданих йому повноважень, доводи ж заявника спростовані матеріалами справи.
Щодо наявності підстав для зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59251862 щодо примусового виконання наказу №903/614/17-1, суд першої інстанції зазначив, що виключний перелік підстав для зупинення дій, передбачений ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", не передбачає зупинення виконавчих дій у зв'язку із участю боржника у процедурі фінансової реструктуризації. Разом з тим, Закон України "Про фінансову реструктуризацію" також не містить правових норм щодо зупинення вчинення виконавчих дій у зв'язку із участю боржника у процедурі фінансової реструктуризації.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким вимоги скарги задоволити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на положення ст. 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" та зазначає, що на час дії мораторію є заборона на відчуження, в тому числі реалізація, та примусове звернення стягнення на майно ТОВ "Пакко Холдинг", яке не є предметом застави (іпотеки). При цьому, мораторій поширюється на вимоги кредиторів, які не є залученими. Відтак, вчинивши дії щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності та прийнявши 24.09.2019 р. відповідну постанову, приватний виконавець Таранко Д.В. вчинив дії та прийняв рішення, спрямовані на реалізацію майна боржника, яке не є предметом іпотеки, чим грубо порушив вимоги Закону України "Про фінансову реструктуризацію".
Окрім того, скаржник вважає, що в даному випадку судом було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, не враховано п. 6 ч. 2 ст. 21 та абзац 1 ч. 4 ст. 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію", оскільки мораторій також поширюється на вимоги кредиторів, які не є залученими до фінансової реструктуризації. Також, як вказує скаржник, ст. 1 даного Закону лише дає визначення, а ст. 21 Закону встановлює та деталізує умови її застосування, наслідки, які вона породжує, заборони, які встановлює, а тому стаття 21 має переважну силу перед ст. 1 вищезгаданого Закону.
Скаржник звертає увагу суду, що дії приватного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови не відповідають вимогам ст. 20, 57 ЗУ "Про виконавче провадження". Таким чином, неправильно застосувавши вищезгадані норми матеріального права, неповно з'ясувавши вищенаведені обставини, суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні скарги.
Скаржник вказує, що наявні підстави для зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59251862 на підставі ст. 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію", на період проведення процедури фінансової реструктуризації боржника.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 27.11.2019 р. об 14:30 год.
Розпорядженням керівника апарату суду від 26.11.2019р. №01-04/1053 у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії у справі - Петухова М.Г. та Бучинської Г.Б., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну суддів-членів колегії у справі.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В., суддя Розізнана І.В.
Розпорядженням керівника апарату суду від 27.11.2019р. №01-04/1058 у зв'язку із непрогнозованою тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії у справі - Маціщук А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
В судовому засіданні 27.11.2019 р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та задоволити вимоги скарги.
Приватний виконавець в судовому засіданні 27.11.2019 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання 27.11.2019 р., причини неявки суд не повідомили, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представника скаржника та приватного виконавця, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 р., яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 р. та постановою Верховного Суду від 26.03.2019 р. у справі №903/614/17, було солідарно стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" на користь акціонерного товариства 63450000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 16562543,69 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5070562,11 грн. пені по тілу кредиту, 3368121,10 грн. пені по відсотках, а також 590470,15 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
01.02.2019 р. Господарським судом Волинської області видані накази №903/614/17-1 та №903/614/17-2 про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 р.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 14.05.2019 р. виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення від 10.10.2018 р. та наказі суду від 01.02.2019 р., оскільки встановлено, що при виготовлені рішення допущено описку в п. 2 резолютивної частини, а саме вказано в користь акціонерного товариства, а необхідно в користь акціонерного товариства "Укрсоцбанк".
Таким чином, виправлено допущену в п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 р. у справі № 903/614/17 описку, виклавши його в такій редакції: стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" на користь акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 63450000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 16562543,69 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5070562,11 грн. пені по тілу кредиту, 3368121,10 грн. пені по відсотках, а також 590470,15 грн. витрат по сплаті судового збору.
Виправлено допущену в резолютивній частині наказу Господарського суду Волинської області № 903/614/17-1 від 01.02.2019 р. у справі № 903/614/17 описку, виклавши її в такій редакції: стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" на користь акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 63450000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 16562543,69 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5070562,11 грн. пені по тілу кредиту, 3368121,10 грн. пені по відсотках, а також 590470,15 грн. витрат по сплаті судового збору.
Виправлено допущену в резолютивній частині наказу Господарського суду Волинської області № 903/614/17-2 від 01.02.2019 р. у справі № 903/614/17 описку, виклавши її в такій редакції: стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" на користь акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 63450000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 16562543,69 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5070562,11 грн. пені по тілу кредиту, 3368121,10 грн. пені по відсотках, а також 590470,15 грн. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарський суд Волинської області від 17.05.2019 р. виправлено описку в резолютивній частині наказу №903/614/17-2 від 01.02.2019 р., оскільки при виготовлені даної ухвали в п. 3 резолютивної частини допущено описку, а саме вказано в користь акціонерного товариства, а необхідно в користь акціонерного товариства "Укрсоцбанк".
Таким чином, виправлено описку, допущену в резолютивній частині наказу Господарського суду Волинської області №903/614/17-2 від 01.02.2019 р. у справі №903/614/17, виклавши її в такій редакції: стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" на користь акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 63450000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 16562543,69 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 5070562,11 грн. пені по тілу кредиту, 3368121,10 грн. пені по відсотках, а також 590470,15 грн. витрат по сплаті судового збору.
31.05.2019 р. позивач/стягувач - акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до приватного виконавця Таранко Д.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду № 903/614/17-1 від 01.02.2019 р. До заяви АТ "Укрсоцбанк" долучив оригінал наказу, ухвали суду про виправлення описки від 14.05.2019 р. та 17.05.2019 р., платіжне доручення про сплату авансового внеску, довіреність на представника банку.
31.05.2019 р. приватним виконавцем виконавчим округу Волинської області Таранко Д.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №59251862 з виконання наказу №903/614/17-1, виданого 01.02.2019 р. Господарським судом Волинської області.
Постановою приватного виконавця від 31.05.2019 р. № 59251862 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми боргу 97947866,75 грн., про що внесено відповідні відомості до державних реєстрів (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно номер запису про обтяження 31815113 від 31.05.2019 р.)
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д.В. №59251862/1, №59251862/2, №59251862/3 від 24.06.2019 р. було описано та арештовано майно боржника, а саме: приміщення магазину /А/, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 1. Загальною площею 1327,20 кв.м.; магазин /А/ "Вопак" (Фаворит), місцезнаходження: Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, 9. Загальною площею 488,7 кв.м.; приміщення магазину /А/, місцезнаходження: Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 81 загальною площею 363,5 кв.м.
08.07.2019 р. постановою приватного виконавця, при примусовому виконанні наказу №903/614/17-1 від 01.02.2019 р. було призначено суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №59251862 - ТзОВ "Євроексперт груп" для визначення вартості вищезазначеного майна.
05.08.2019 р. розпочалося проведення добровільної процедури фінансової реструктуризації з метою реструктуризації зобов'язань ТОВ "Пакко Холдинг" у відповідності до Закону України "Про фінансову реструктуризацію", що підтверджується повідомленням про початок проведення процедури фінансової реструктуризації та перші збори залучених кредиторів від 05.08.2019р. вих. № 2019-08-05/083.
10.09.2019 р. приватним виконавцем винесено постанови №59251862/1, №59251862/2 про арешт майна (коштів) боржника, відповідно до яких виконавцем описано та арештовано майно боржника, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, 58% готовності, нежитлове приміщення К-2 загальною площею 7632, 20 кв.м., місцезнаходження: м. Львів, вул. Садова, 2А та цілісний майновий комплекс, магазин №58 Ювілейний. Частка ТзОВ "Пакко Холдинг" складає 41/100. загальна площа приміщення 914 кв.м., місцезнаходження: м. Рівне, вул. Соборна, 277.
24.09.2019 р. постановою приватного виконавця при примусовому виконанні наказу №903/614/17-1 від 01.02.2019 р. у виконавчому провадженні №59251862 було призначено суб'єкта оціночної діяльності - ТзОВ "Євроексперт груп" для визначення вартості вищезазначеного майна.
В п. 3 даної постанови містяться посилання про попередження суб'єкта оціночної діяльності - ТзОВ "Євроексперт груп", в особі Свертока ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.
Відповідно до п. 5 постанови, вона може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ЗУ "Про виконавче провадження".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" звернулося до Господарського суду Волинської області зі скаргою (вх. № 01-52/31/19 від 04.10.2019 р.), в якій просило:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д.В., які виразилися у винесені постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності від 24.09.2019 р. у виконавчому провадженні №59251862 під час процедури фінансової реструктуризації ТОВ "Пакко Холдинг" та скасувати дану постанову;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу у Волинської області Таранка Д.В. зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59251862 на період проведення процедури фінансової реструктуризації ТОВ "Пакко Холдинг" на виконання вимог Закону України "Про фінансову реструктуризацію".
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 339, ч. 2 ст. 342 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За положеннями ст. 129 Конституції України та ст. ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, унормовано Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.п. 11 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: судові накази.
Статтею 4 даного Закону передбачені вимоги до виконавчого документа.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження").
Статтею 20 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.
Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.
Експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги.
Винагорода та інші витрати, пов'язані з проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, належать до витрат виконавчого провадження.
Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі завідомо неправдивого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.
Відповідно до ч.2 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
В свою чергу, надаючи оцінку доводам заявника, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про фінансову реструктуризацію" визначає умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника із вжиттям заходів, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 1 даного Закону боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який має заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою, що не є пов'язаною з боржником особою, та ініціює проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону, у тому числі комунальні та державні підприємства, крім фінансових установ та казенних підприємств.
Кредитор - фізична особа, фізична особа - підприємець, юридична особа, органи стягнення, які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань.
Згода на реструктуризацію - письмовий договір між боржником та залученим кредитором, який є підставою для початку проведення процедури фінансової реструктуризації та містить арбітражну угоду.
Мораторій - зупинення виконання боржником вимог залучених кредиторів і пов'язаних осіб боржника та зупинення здійснення заходів з виконання цих вимог, у тому числі зупинення перебігу строку пред'явлення вимоги до поручителів;
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" визначено, що на період дії даного Закону інші закони України діють з урахуванням особливостей встановлених цим Законом.
Згідно ст. 17 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" встановлено, що процедура фінансової реструктуризації проводиться без звернення до суду шляхом переговорів між боржником, його пов'язаними особами та залученими кредиторами щодо реструктуризації грошових зобов'язань перед такими кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо у процедурі фінансової реструктуризації виникає спір, залучений кредитор має право звернутися для його вирішення до арбітражу шляхом подання повідомлення про спір. Розгляд спору здійснюється згідно з арбітражним регламентом у порядку, встановленому статтею 16 цього Закону.
Статтею 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" передбачено, що мораторій запроваджується з дня початку проведення процедури фінансової реструктуризації.
Мораторій діє до завершення процедури фінансової реструктуризації, але не більше ніж протягом 90 днів. Зазначений строк може бути продовжено за згодою залучених кредиторів, жоден з яких не є пов'язаною особою з боржником, у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, на строк, що не може перевищувати 90 днів. Загальний строк дії мораторію не може перевищувати 180 днів.
Залучені кредитори (крім пов'язаних осіб) у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, мають право прийняти рішення про припинення дії мораторію в будь-який час після початку проведення процедури фінансової реструктуризації.
Протягом дії мораторію забороняється:
1) боржнику виконувати вимоги кредиторів, за винятком випадків, коли таке виконання вимог погоджено залученими кредиторами (крім пов'язаних осіб) у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, та боржником як частина порядку проведення звичайної господарської діяльності у період проведення переговорів;
2) примусово звертати стягнення на майно боржника та майно, передане третіми особами в забезпечення виконання зобов'язань боржника перед залученими кредиторами, на підставі виконавчих документів, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом будь-яких інших позасудових способів звернення стягнення;
3) укладати угоди про заставу чи іпотеку майна боржника, крім випадків, коли укладення таких угод необхідне для отримання фінансування під час проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до статті 13 цього Закону;
4) вчиняти дії з метою отримання у володіння майна боржника чи отримання контролю над майном боржника, в тому числі шляхом укладення будь-яких договорів;
5) зараховувати зустрічні однорідні вимоги;
6) відчужувати, в тому числі реалізовувати, та примусово звертати стягнення на необоротні активи боржника, які не є предметом застави (іпотеки) на дату початку процедури реструктуризації, на підставі виконавчих документів, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса або шляхом будь-яких інших позасудових способів звернення стягнення.
Протягом дії мораторію:
1) не нараховується неустойка (штраф, пеня) або інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення боржником будь-яких вимог, на які поширюється мораторій;
2) зупиняється перебіг позовної давності та будь-якого іншого строку, встановленого законом чи договором, у тому числі строку на пред'явлення вимоги до поручителів, у межах якого кредитори можуть реалізовувати свої права.
Дія мораторію не поширюється на вимоги кредиторів, які не є залученими кредиторами (крім випадку, визначеного пунктом 6 частини другої цієї статті), а також на вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, та вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками.
Дія мораторію поширюється на будь-які вимоги пов'язаних осіб боржника.
У період дії мораторію будь-який кредитор (у тому числі на вимоги якого поширюється дія мораторію) має право розпочати або продовжити судове провадження для отримання рішення суду проти боржника про стягнення заборгованості або звернення стягнення на майно боржника.
Під час проведення процедури фінансової реструктуризації боржник зобов'язаний вживати необхідних заходів з метою захисту та збереження свого майна.
Боржнику, його учасникам або акціонерам без отримання згоди залучених кредиторів, жоден з яких не є пов'язаною особою з боржником, у порядку, визначеному частиною другою статті 23 цього Закону, заборонено:
1) проводити операції з відчуження майна, крім тих, що проводяться в рамках провадження ним звичайної господарської діяльності;
2) приймати рішення про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення).
Беручи до уваги вказані норми Закону та враховуючи те, що стягувач АТ "Укрсоцбанк" не залучений кредитором у фінансовій реструктуризації боржника, що підтверджується переліком залучених кредиторів (та інших сторін), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на його вимоги дія мораторію у фінансовій реструктуризації боржника не поширюється, відтак доводи скаржника в цій частині суд вважає безпідставними.
Окрім того, колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги те, що 15.08.2019 р. був скасований мораторій, який був запроваджений під час процедури фінансової реструктуризації ТОВ "Пакко Холдинг", а 21.10.2019 р. була завершена сама процедура фінансової реструктуризації боржника у відповідності до Закону України "Про фінансову реструктуризацію", що підтверджується відомостями з сайту Секретаріату фінансової реструктуризації (https://fr.org.ua/ua/publikatsiyi-po-protseduri-finansovoyi-restrukturizatsiyi.html?ident=29), а також наданими в судовому засіданні поясненнями приватного виконавця.
В свою чергу, доводи скаржника про порушення приватним виконавцем вимог ст. ст. 20, 57 Закону України "Про виконавче провадження" не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду скарги в апеляційному порядку, оскільки з аналізу вимог вищевказаного Закону, судом апеляційної інстанції встановлено, що приватний виконавець, оскаржуваною постановою від 24.09.2019 р., правомірно залучив суб'єкта оціночної діяльності, а зазначення в постанові про призначення, а не залучення суб'єкта оціночної діяльності не змінює змісту виконавчого документу та не є підставою її скасування.
Щодо доводів скаржника, як підстави для скасування постанови приватного виконавця, на те, що суб'єкта оціночної діяльності не було попереджено про кримінальну відповідальність, не зазначено порядку та строків оскарження постанови, то вони спростовуються оригіналом самої постанови від 24.09.2019 р., оглянутої в судовому засіданні, копія якої міститься в матеріалах справи, в якій містяться посилання про попередження суб'єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність (п. 3 постанови) та вказано, що вона може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ЗУ "Про виконавче провадження" (п. 5 постанови), тобто у даній ситуації роз'яснення порядку та строків оскарження відбулося шляхом відсилання на спеціальний Закон, який є загальнодоступний для користування.
Посилання скаржника на те, що приватний виконавець залучив суб'єкта оціночної діяльності без врахування його думки, дії виконавця призвели до порушення прав боржника і непередбачуваних наслідків, які можуть виразитися в значному заниженні початкової вартості майна, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону (ч. 3 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що державний виконавець, залучивши суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, діяв у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження" та згідно вимог цього ж Закону.
Щодо доводів скаржника про наявність підстав для зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відповідно до ст. 21 ЗУ "Про фінансову реструктуризацію" на період проведення процедури фінансової реструктуризації боржника, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 34 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:
1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;
2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;
3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;
4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника)
5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону;
6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;
7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;
8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;
9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов'язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;
13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку";
14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".
Аналізуючи дані положення Закону, суд апеляційної інстанції вказує, що виключний перелік підстав для зупинення виконавчих дій передбачений ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає зупинення виконавчих дій у зв'язку із участю боржника у процедурі фінансової реструктуризації.
В свою чергу, чинний Закон України "Про фінансову реструктуризацію" також не містить правових норм щодо зупинення вчинення виконавчих дій у зв'язку із участю боржника у процедурі фінансової реструктуризації.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу скаржника, що Закон України "Про фінансову реструктуризацію" №1414-VIII, який набрав чинності 19.10.2016 р. запровадив поняття фінансової реструктуризації - комплексу заходів з реструктуризації грошового зобов'язання боржника, не вдаючись до процедур банкрутства. Даним Законом було внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV, зокрема, доповнено зазначений Закон Главою 11 "Перехідні положення", якою було передбачено, що виконавче провадження щодо вимог стягувача підлягало обов'язковому зупиненню у разі введення мораторію відповідно до ст. 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію". Також у Законі було визначено, що у разі введення мораторію щодо вимог стягувача відповідно до ст. 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" забороняється на період дії такого мораторію відчуження, у тому числі реалізація та примусове звернення стягнення на необоротні активи боржника, що не є предметом застави (іпотеки) на дату початку процедури реструктуризації відповідно до положень Закону України "Про фінансову реструктуризацію".
Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV з 05.10.2016 р. втратив чинність з набранням 05.10.2016 р. чинності новим Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII.
При цьому, до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII жодних змін на виконання Закону "Про фінансову реструктуризацію" законодавцем не внесено, тобто у чинному на даний час ЗУ "Про виконавче провадження" відсутні положення щодо зупинення виконавчого провадження у разі введення мораторію відповідно до ст. 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію".
Відтак, беручи до уваги викладене, колегія суддів вказує на відсутність правових підстав для зупинення виконавчого дій у виконавчому провадженні у випадках введення щодо вимог стягувача мораторію відповідно до ст. 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію".
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватний виконавець Таранко Д.В. виніс постанову від 24.09.2019 р. у виконавчому провадженні №59251862 про призначення суб'єкта оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та в межах наданих йому повноважень, тому відсутні підстави для визнання неправомірними дії приватного виконавця та скасування оскаржуваної боржником постанови.
Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що за змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини № 01-8/1427 від 18.11.2003).
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі Христов проти України одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа Брумареску проти Румунії, п. 61).
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Волинської області від 22.10.2019 р. у справі №903/614/17 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" - без задоволення.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 22.10.2019 р. у справі №903/614/17 - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2019 р.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.