проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"25" листопада 2019 р. Справа №922/3049/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В.,
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
позивача - Замніус М.В., за довіреністю №12/0/45-19 від 04.01.2019 року;
відповідача - Шевченко С.В., свідоцтво ХВ№002307 від 22.01.2019 року, довіреність б/н від 27.05.2019 року;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Замніус М.В., за довіреністю №08-21/3522/2-18 від 20.12.2018 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№2111Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 року по справі №922/3049/18,
за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м.Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парковий-4», м.Харків,
про визнання укладеним договору,-
У листопаді 2018 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парковий-4», в якому просив визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова між ТОВ «Парковий-4» та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради у редакції викладеній у позовній заяві.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем, як замовником реконструкції нежитлових приміщень № 2-14-:-2-24 по просп. Московському, 118 у м.Харкові під житлові квартири, обов'язку, що передбачений статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 року у справі №922/3049/19 (повний текст складено 24.06.2019 року, суддя Шатерніков М.І.) у позові відмовлено повністю.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також апелянт просить суд судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до декларації про готовність об'єкту до експлуатації, відповідачем проведено роботи з реконструкції приміщень, що є одним із видів будівництва, а тому, відповідач в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є замовником будівництва та, відповідно, зобов'язаний взяти пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова. На підтвердження своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду у справах №904/3110/17 від 30.01.2018 року, №903/736/17 від 25.05.2018 року, №908/6331/15 від 04.06.2018 року, №331/801/16 від 18.04.2018 року, №642/3423/17 від 15.04.2019 року, №908/6327/15 від 07.05.2018 року.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк на протязі якого відповідач та третя особа мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання.
У подальшому, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 року апеляційне провадження у справі №922/3049/18 за апеляційною скаргою Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 року зупинено у порядку передбаченому п.7 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України до прийняття і складання Великою Палатою Верховного Суду повного тексту судового рішення у справі №911/594/18.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на офіційній веб-сторінці в Єдиному державному реєстрі судових рішень 06.11.2019 року оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року по справі №911/594/18.
Таким чином, у зв'язку з усуненням обставин, що викликали зупинення, провадження у справі, ухвалою суду від 07.11.2019 року поновлено провадження та призначено розгляд апеляційної скарги в судове засідання.
22.11.2019 року від апелянта надійшли письмові пояснення (вх.№11051) із викладенням правової позиції на підтримку апеляційної скарги та позовних вимог у справі з урахуванням прийнятого Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №911/594/18, які колегією суддів досліджені та долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 25.11.2019 року представник позивача та третьої особи підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягали на її задоволенні.
Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.2 та ч.3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно із частиною 5 статті 40 цього Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідно до декларації про готовність до експлуатації об'єкта, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за №ХК143171608851 від 09.06.2017 року TOB «Парковий-4» є замовником реконструкції нежитлових приміщень 4-го поверху 6-ти поверхової будівлі нежитлових приміщень №2-14-:-2-24 під житлові квартири за адресою: пр-т Московський, 118, м.Харків.
Дата початку будівництва за вказаною декларацією - 31 травня 2017 року; дата закінчення будівництва - 06 червня 2017 року. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 944,00 тис. гривень.
Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: «Не зазначається у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту будівель без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані» (п.4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») - пункт 13 декларації.
Пунктом 22 декларації визначено: у зв'язку з реконструкцією приміщень без зміни зовнішньої конфігурації, та як наслідок, відсутності намірів забудови земельної ділянки, зазначити, інформацію щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не потрібно.
Як вказує позивач, відповідач зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування.
Спір у даній справі пов'язаний з встановленням наявності чи відсутності правових підстав для укладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова.
За змістом частини 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
09.11.2011 року виконавчим комітетом Харківської міської ради з метою забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку міста та залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова та на підставі Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись ст.ст. 27, 31, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнято рішення «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова», яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова.
22.05.2013 року з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 11.09.2011 року №804 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова» та ефективного залучення до бюджету м.Харкова пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, на підставі статей 27, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись статтею 59 вказаного Закону, Виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення №319 яким внесено зміни до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 року №804 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова» шляхом викладення Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.3. Порядку, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.
Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 1.4. Порядку).
За приписами пункту 1.5. Порядку, пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Харкова.
Не пізніше, ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію замовник будівництва зобов'язаний звернутися з заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова (п. 2.5 Порядку).
Відповідно до пункту 5.1. Порядку, у разі встановлення факту будівництва та введення об'єкта до експлуатації без укладення договору про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури м.Харкова Департамент економіки та комунального майна у 10-денний термін з дня встановлення такого факту, надсилає замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням лист-повідомлення про необхідність укладення відповідного договору.
Пунктом 5.3. Порядку передбачено, що у разі ухилення замовника від виконання вимог, вказаних у листі-повідомленні щодо укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова у добровільному порядку, Департамент економіки та комунального майна вчиняє наступні дії: на підставі наявної інформації та у відповідності до цього Порядку проводить розрахунок величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури; готує два примірники договору пайової участі у розвитку інфраструктури з додатками; надсилає підписані два примірники договору з додатками замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням.
Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради листом №1350/0/124-17 від 08.09.2017 року проінформовано TOB «Парковий-4» про необхідність укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень №2-14-:-2-24 під житлові квартири про просп. Московському, 118.
21.11.2017 року Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради було направлено на адресу ТОВ «Парковий-4» пропозицію (№1720/0/124-17 від 17.11.2017 року) про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень №2-14-:-2-24 під житлові квартири про просп. Московському, 118, до якої для розгляду та підписання додано два примірники договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова.
Проте, TOB «Парковий-4» на зазначені листи не відреагувало, підписаного договору або протоколу розбіжностей не надало.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтею 40 якого встановлено обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.
Згідно зі статтями 1, 4 вказаного Закону замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Територія - це частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
До об'єктів будівництва належать будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
З аналізу ч.1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частини територій земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території.
Порядок забудови території визначено ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до ч.4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
З наведеного слідує, що у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» реконструкція існуючої забудови нерозривно пов'язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.
Відтак, у випадку встановлення відсутності пов'язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об'єкта права власності, який не прив'язаний до фундаменту будівлі), Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов'язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються.
Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків як окремих об'єктів забудови, що також узгоджується з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №922/1641/17, від 15.05.2018 року у справі №922/3079/17 та від 07.12.2018 року у справі №924/71/18.
З декларації про готовність до експлуатації об'єкта будівництва, який належить до І-ІІІ категорії складності вбачається, що відповідачем проведено реконструкцію нежитлових приміщень 4-го поверху будівлі під житлові квартири.
Отже, відповідачем проведено реконструкцію вбудованих приміщень без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі.
Як зазначалося вище, згідно з положеннями до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва, тобто певних будівель, споруд або комплексів споруд.
Відповідно забудова земельної ділянки полягає у створенні на земельній ділянці об'єктів будівництва, тобто розташування на певній території, яка відноситься до відання органу місцевого самоврядування, будівель чи споруд. Здійснення ж капітального ремонту чи реконструкції об'єкту будівництва, що не пов'язано зі зміною площі чи конфігурації об'єкту по відношенню до земельної ділянки, не свідчить про забудову земельної ділянки, оскільки об'єкт будівництва вже створений.
Натомість виконані відповідачем роботи із реконструкції не пов'язані з частиною території як земної поверхні, оскільки здійснювались на 4-му поверсі будівлі, тобто, приміщення не є прилеглими до фундаменту будівлі, відтак у розумінні ч.2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідач не є замовником будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки, оскільки він не здійснював та не міг здійснювати забудову земельної ділянки.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції про те, що проведені відповідачем роботи мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є такими роботами, за якими, виходячи з цільового тлумачення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», може бути передбачено обов'язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.
Таким чином, оскільки відповідачем не здійснювалась забудова земельної ділянки і відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов'язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відсутні підстави для застосування до відповідача ст. 40 названого Закону в частині обов'язку взяти пайову участь як шляхом сплати коштів пайової участі, так і шляхом укладення договору.
З огляду на те, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов'язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на нього поширюється дія загальних норм цивільного та господарського законодавства, які визначають свободу волевиявлення сторони при укладенні господарських договорів.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про визнання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова укладеним.
Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом не було враховано практику Верховного Суду, згідно з якою нормами ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено обов'язок укладення договору про пайову участь для замовника будівництва під час здійснення будівельних робіт з реконструкції без зміни зовнішньої конфігурації приміщень, відхиляються колегією суддів, оскільки обставини у наведених скаржником постановах Верховного Суду не є тотожними обставинам у даній справі. Зокрема, у постановах, про які зазначає скаржник, відповідні висновки Касаційного господарського суду зроблені за встановлених фактів проведення реконструкції об'єктів будівництва, пов'язаних з розміщенням будівлі на певній території (частині земної поверхні) та нежитлових будівель, як окремих об'єктів права власності, пов'язаних із землею фундаментом. Натомість у даній справі об'єктом реконструкції є приміщення на 4-поверсі завершеного будівництвом будинку.
Також колегія суддів враховує, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року залишено без змін судові рішення у справі №911/594/18, згідно з якими за відсутності встановленого факту здійснення особою забудови земельної ділянки в розумінні законодавства, яке регулює визначення та справляння пайової участі, норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо обов'язку взяти пайову участь шляхом сплати коштів пайової участі та укладення відповідного договору до вказаної особи забудовника не підлягають застосуванню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 року по справі №922/3049/18 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду -
Апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 року по справі №922/3049/18 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2019 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Н.М. Дучал
Суддя В.В. Россолов