Справа № 500/1449/19
25 листопада 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - Василишина К.В., представника відповідача - Сліворського О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування висновку атестаційної комісії, визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУНП в Тернопільській області), в якому просить (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (аркуш справи 87)):
- визнати протиправним та скасувати висновок атестаційної комісії від 30.05.2019;
- визнати протиправним і скасувати наказ про звільнення №142 о/с від 18.06.2019;
- поновити на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції патрульної поліції Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області та анулювати запис про звільнення в трудовій книжці;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на день ухвалення рішення суду;
- стягнути моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 30.05.2019 атестаційна комісія Тернопільського ГУНП в Тернопільській області, за результатами атестування дійшла висновку, що майор поліції ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. 18.06.2019 видано наказ про звільнення майора поліції ОСОБА_1 № 142 о/с.
З цими рішеннями позивач не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що порушують його права через відсутність підстав для проведення атестування, неправомірність його проведення та невмотивованість висновків комісії на підставі яких видано наказ про звільнення.
Ухвалою суду від 01.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Відповідач подав відзив на позов 16.07.2019 (аркуш справи 20-26) заперечуючи проти позову зазначив про те, що на позивача 24.05.2019 був складений атестаційний лист, підписаний його безпосереднім керівником, а саме начальником СДОП ВППП Тернопільського ВП ГУНП капітаном поліції І.М. Рибчаком. Як вбачається зі змісту атестаційного листа ОСОБА_1 з 19.02.2016 по 30.01.2019 перебував у відпустці по догляду за дитиною. 22.12.2018 до УКЗ ГУНП в Тернопільській області надійшло подання від Тернопільського управління ДВБ НПУ про те, що у ході проведення перевірки законності перебування у декретній відпустці майора поліції ОСОБА_1 виявлено, що останній подав до територіального підрозділу поліції довідки «Про потребу дитини в домашньому догляді», які містять ознаки підробки. 29.12.2018 по даному факту внесено відомості в ЄДРСР та розпочато досудове розслідування. ГУНП в області по даному факту було призначено службове розслідування за результатами якого прийнято рішення, що питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності буде вирішено після розслідування кримінального провадження.
Як вбачається із змісту атестаційного листа, позивач не належним чином виконував свої функціональні обов'язки та мав низькі показники службової діяльності, низький рівень теоретичних знань, що підтверджується протоколом атестаційної комісії №3.3. від 30.05.2019 також позивач на момент проведення атестування мав діюче дисциплінарне стягнення, що також підтверджується документально.
Атестаційна комісія на підставі зібраних матеріалів, проведеної співбесіди та в межах повноважень визначених Інструкцією прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Як наслідок, наказом ГУНП в області від 18.06.2019 № 142 о/с позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність). Отже, підставою для звільнення слугували зібрані матеріали на позивача та атестаційний лист з висновками атестаційної комісії.
Позивач подав відповідь на відзив 19.07.2019 (аркуш справи 58-59).
Відповідач подав 01.08.2019 заперечення (аркуш справи 67-69).
Позивач подав 02.10.2019 заяву про уточнення позовних вимог (аркуш справи 87).
Суд ухвалою від 02.10.2019 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 25.11.2019 позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача з позовом не погодився, наполягав на відмові у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, показання свідка, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як випливає із матеріалів справи, наказом ГУНП в Тернопільській області від 07.11.2015 р. №39 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 , прибулого з Міністерства внутрішніх справ, в спеціальному званні майор міліції призначено на посаду старшого інспектора Тернопільського ВП Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та присвоєно йому спеціальне звання майор поліції (аркуш справи 28).
ГУНП в Тернопільській області прийнято наказ від 28.05.2019 №1371 «Про проведення атестування поліцейських ГУНП в Тернопільській області» зобов'язано керівників структурних підрозділів, відділів (відділень) поліції області скласти списки співробітників, які направляються на проведення атестування.
На позивача 24.05.2019 був складений атестаційний лист, підписаний його безпосереднім керівником, а саме начальником СДОП ВППП Тернопільського ВП ГУНП капітаном поліції І.М. Рибчаком.
В атестаційному листі вказано, що ОСОБА_1 з 19.02.2016 по 30.01.2019 перебував у відпустці по догляду за дитиною.
До УКЗ ГУНП в Тернопільській області 22.12.2018 надійшло подання від Тернопільського управління ДВБ НПУ про те, що у ході проведення перевірки законності перебування у декретній відпустці майора поліції ОСОБА_1 виявлено, що останній подав до територіального підрозділу поліції довідки «Про потребу дитини в домашньому догляді», які містять ознаки підробки.
29.12.2018 за матеріалами Тернопільського управління ДВБ НП України слідчим управління ГУНП в Тернопільській області внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, за фактом використання невідомими особами підроблених документів, печаток, штампів та бланків.
За результатом проведеного службового розслідування було встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 подав до ГУНП в Тернопільській області медичні документи, які оформлені та видані з порушенням вимог чинного законодавства. Було прийняте рішення, що питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності майора поліції ОСОБА_1 , буде розглянуте після їх завершення.
Згідно наказу ГУНП в області від 29.01.2019 №28 о/с, майор поліції ОСОБА_1 вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків з 30.01.2019.
За час проходження служби, позивач зарекомендував себе із посередньої сторони, про що відображено в атестаційному листі.
Згідно даних атестаційного листа, станом на 24.05.2019 майор поліції ОСОБА_1 має одне діюче дисциплінарне стягнення, а саме зауваження, оголошене наказом ГУНП в Тернопільській області від 22.03.2019 №708 за порушення службової дисципліни, свідоме ігнорування вимог п.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, вимог Національної поліції України та ГУНП в Тернопільській області щодо необхідності неухильного дотримання законності та службової дисципліни, що виразилось у вчиненні дій, що набули суспільного резонансу та підривають авторитет Національної поліції України.
Відповідно за висновком прямого керівника позивача займаній посаді відповідає.
Атестаційна комісія №14 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області прийнята рішення, оформлене протоколом №3.3 від 30.05.2019 щодо невідповідності займаній посаді та звільнення зі служби в поліцій через службову невідповідність майора поліції ОСОБА_1 (аркуш справи 14).
Позивач 30.05.2019 ознайомлений з результатами атестування, про що свідчить його підпис в атестаційному листі.
Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 18.06.2019 № 142 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).
Підставою для звільнення слугував атестаційний лист з висновками атестаційної комісії від 30.05.2019 (аркуш справи 39).
Позивач 04.06.2019 звернувся із заявою до ГУНП в Тернопільській області, в якій просив роз'яснити на підставі яких відомостей та з яких джерел комісія дійшла висновку про невідповідність займаній посаді, чим встановлені обставини, які враховувала у своєму рішення комісія, що стало підставою проведення атестації (аркуш справи 11).
Головне управління національної поліції Тернопільській області надало лист-відповідь №1084/2/02/2019 від 11.06.2019, в якому зазначено, що атестаційна комісія при прийняті рішення розглянула атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського. Зокрема, атестаційною комісією №14 ГУНП в Тернопільській області було взято до уваги атестаційний лист на майора поліції ОСОБА_1 , висновок службового розслідування за поданням Тернопільського управління ДВБ НП України з приводу можливого порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку з боку поліцейського Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області від 25.01.2019, висновок службового розслідування за фактом порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку з боку окремих працівників ГУНП в області від 07.03.2019 та наказу ГУНП в Тернопільській області від 22.03.2019 №708 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських». Також до уваги комісії була взята службова характеристика та довідка про результати роботи майора поліції ОСОБА_1 за підписом безпосереднього керівника та цифровий аналіз роботи ДОП Тернопільського ВП для порівняння. Також на засіданні атестаційної комісії був присутній працівник Тернопільського управління ДВБ НП України, який надав інформацію компрометуючого характеру стосовно майора поліції ОСОБА_1
Атестаційною комісією № 14 ГУНП в Тернопільській області при прийняті рішення було враховано повноту виконання функціональних обов'язків, низькі показники службової діяльності, низький рівень теоретичних та професійних якостей, компрометуюча інформація Тернопільського управління ДВБ НП України, негативна інформація громадськості та проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з висновками атестаційної комісії та наказом про звільнення, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проходження служби в поліції регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VІІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VІІІ Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Як встановлено статтею 3 Закону № 580-VІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліцію, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (стаття 56 Закону № 580-VІІІ).
Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VІІІ, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (ч.3 ст.59 Закону № 580-VІІІ).
Відповідно до статті 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Порядок проведення атестування поліцейських, встановлений Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція), затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465.
Метою проведення атестації є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, ж крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей та за наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді.
Відповідно до пункту 5 частини 1статті 77 Закону № 580-VІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.
Згідно з частини другої статті 77 Закону № 580-VІІІ днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби (ч.3 ст.77 Закону № 580-VІІІ).
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Поряд із Законом України "Про Національну поліцію" правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Законом України від 12.01.12 № 4312-VI "Про професійний розвиток працівників" (надалі - Закон № 4312-VI).
Так, статтею 1 Закону № 4312-VI визначено, що атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону 4312-VI атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.
Положеннями частин 1 та 3 статті 13 Закону № 4312-VI передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі.
В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.
Отже, з наведеного вбачається, що метою проведення атестування з будь-яких зазначених у статті 57 Закону № 580-VІІІ підстав, - є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
При цьому, кожна з цих трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність має бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Натомість, ч. 4 ст. 57 цього Закону визначає особу, яка, за наявності підстав, уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.
Як випливає із матеріалів справи, підставою для проведення атестації був наказ начальника ГУНП в Тернопільській області від 28.05.2019 №371 "Про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Тернопільській області" відповідно до якого, мета проведення атестування - оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Проте, в наказі не зазначено підстав для атестування щодо кожного поліцейського, який включених до списку.
Також, відповідно до оголошення про проведення атестування поліцейських ГУНП в Тернопільській області, яке відбудеться 30 травня 2019 року, зазначено - прізвище ім'я по батькові поліцейського, його спеціальне звання, займана посада та посада на зайняття якої претендує, проте, щодо ОСОБА_1 зазначено, що він проходить атестацію (аркуш справи 55).
Проте, кожна із зазначених у частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Атестація працівника не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про Національну поліцію".
Також, суд вважає, що рішення керівника поліції не може бути самостійною підставою для проведення атестування, оскільки вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений в частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Враховуючи зазначене, під час розгляду цієї справи відповідачем не доведено наявність підстав для проведення атестування, що передбачені ч.2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", суперечить вимогам цього закону.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, справа №814/900/16, адміністративне провадження №К/9901/10766/18.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведених обставин та правових норм, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано, без зазначення передбачених Законом України "Про Національну поліцію" підстав для атестування, включено позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
Порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.15 № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.15 за №1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).
Пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 передбачено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Інструкції визначено, що у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:
1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України. До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських
2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України. До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції до складу атестаційних комісій входять: 1) у центральних атестаційних комісіях: голова комісії - Голова Національної поліції України або його перший заступник, або заступник; секретар комісії - особа, яку визначає Голова Національної поліції України.
У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
Пункт 4 розділу ІІ Інструкції передбачає що до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.
Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.
Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції № 1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Згідно пунктів 17-20 розділу IV Інструкції атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.
Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.
Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.
Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.
Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.
В межах судового розгляду справи, відповідно до змісту атестаційного листа та листа відповіді відповідача від 11.06.2019 зазначено, що атестаційна комісія при прийняті рішення розглянула атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського. Зокрема, атестаційною комісією №14 ГУНП в Тернопільській області було взято до уваги атестаційний лист на майора поліції ОСОБА_1 , висновок службового розслідування за поданням Тернопільського управління ДВБ НП України з приводу можливого порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку з боку поліцейського Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області від 25.01.2019, висновок службового розслідування за фактом порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку з боку окремих працівників ГУНП в області від 07.03.2019 та наказу ГУНП в Тернопільській області від 22.03.2019 №708 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських». Також до уваги комісії була взята службова характеристика та довідка про результати роботи майора поліції ОСОБА_1 за підписом безпосереднього керівника та цифровий аналіз роботи ДОП Тернопільського ВП для порівняння. Також на засіданні атестаційної комісії був присутній працівник Тернопільського управління ДВБ НП України, який надав інформацію компрометуючого характеру стосовно майора поліції ОСОБА_1
Атестаційною комісією № 14 ГУНП в Тернопільській області при прийняті рішення було враховано повноту виконання функціональних обов'язків, низькі показники службової діяльності, низький рівень теоретичних та професійних якостей, компрометуюча інформація Тернопільського управління ДВБ НП України, негативна інформація громадськості та проведення досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 .
Суд, надаючи оцінку підстав для прийняття рішення атестаційної комісії щодо позивача, виходив з наступного.
Щодо висновку службового розслідування за поданням Тернопільського управління ДВБ НП України з приводу можливого порушення.
Юридичну оцінку даним фактам було надано під час досудового розслідування за №12018210000000672 від 29.12.2018. Це розслідування було закрито відповідно до Постанови від 13 травня 2019 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю події будь-якого кримінального правопорушення (аркуш справи 15), яка відповідно до листа Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 05.09.2019 скасована прокурором Тернопільської міської прокуратури постановою про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 05.06.2019 та матеріали кримінального провадження скеровано в СУГУНП в Тернопільської області для організації проведення подальшого досудового розслідування.
Проте, суд зазначає що дана інформація щодо досудового розслідування жодним чином не стосується позивача нічим не характеризує позивача і тому не може бути взята як підстава для прийняття рішення атестаційної комісії. Так з фабули кримінального провадження встановлено, воно внесене до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, нібито за встановленим фактом підроблення документів - довідок про потребу дитини у домашньому огляді, виданих працівниками Комунального закладу Тернопільської районної ради "Тернопільське територіальне медичне об'єднання".
Щодо твердження відповідача, що станом на 24.05.2019 позивач мав діюче дисциплінарне стягнення, оголошене йому наказ ГУНП від 22.03.2019 №708, то дане дисциплінарне стягнення у вигляді оголошеного зауваження є найменш суворим дисциплінарним стягненням і не може бути єдиною підставою для прийняття рішення про невідповідність займаній посаді і звільнення.
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України "Про дисциплінарний статут" строк дії дисциплінарних стягнень з моменту оголошення їх порушникові становить: зауваження - протягом двох місяців.
Як випливає із матеріалів справи, дане дисциплінарне стягнення оголошене позивачу наказом від 22.03.2019, а рішення прийняте відповідачем 30.05.2019, тобто після спливу двох місяців, тому вважається не діючим і не можу бути взяте до уваги при прийнятті рішення відповідача.
Суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що наказ про оголошення позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження оголошувався пізніше, а тому станом на 30.05.2019 строк його дії не минув, оскільки дані твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо інформації компрометуючого характеру відносно позивача.
В судовому засіданні був допитаний в якості свідка - член атестаційної комісі ОСОБА_3 , який зазначив, що на засіданні атестаційної комісії членам комісії доводилася до відома інформація яка містилася в інтернет-мережі, а також інформація від Тернопільськогго управління ДВБ НП України відносно позивача, проте дана інформація не лягла в основу рішення комісії, що викладене Протоколі атестаційної комісії.
Також, відповідачем не надано підтвердження щодо інформації від громадськості відносно ОСОБА_1 та судом не здобуто.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідачами не надано доказів того, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач показав себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.
Крім того, за результатами тестування позивач набрав достатню кількість балів для проходження атестації, а саме: професійний тест - 25 балів, тестування загальних здібностей і навичок - 27 балів, при встановленні мінімального балу - 25.
Отже, рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача є достатнім.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до атестаційного листа вбачається, за рішенням прямого керівника, позивач відповідає займаній посаді.
Таким чином, встановлені вище обставини не дають підстав вважати, що атестаційною комісією рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.
У свою чергу, процедура проведення співбесіди, як етап атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.
Враховуючи зазначене та надаючи оцінку підставам які були взяті відповідачем для прийняття ним рішення про звільнення ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що комісія не вправі була брати до уваги таку інформацію при прийнятті рішення, яку не відобразила безпосередньо у своєму рішенні і не перевірила обґрунтованість та достовірність такої інформації з інших джерел.
Також, судом встановлено, що питання про переміщення позивача на нижчу посаду через службову невідповідність не вирішувалось.
Суд зазначає, що негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку, що висновок атестаційної комісії №14 ГУНП в Тернопільській області про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та необхідність його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (протокол №.3.3. від 30.05.2019), не ґрунтується на вимогах закону та прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Отже, атестаційний лист, в якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
Оскільки, рішення атестаційної комісії, яке слугувало підставою для видання наказу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 18.06.2019 №142 о/с "По особовому складу" в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції патрульної поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 18.06.2019, через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію", є протиправним, а тому зазначений наказ є також протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Суд критично ставиться до доводів відповідача, що суд не повинен втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень.
У "Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією", опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що "дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі".
Зважаючи на пункт 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд перевіряє обґрунтованість оскаржених наказів відповідача.
Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії"; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").
При цьому, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки"; пункт 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру"; пункт 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства"; пункт 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру"; пункт 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі "ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства"; пункт 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії").
На думку суду, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано документального підтвердження наявності підстав для прийняття щодо позивача оскаржуваного наказу.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а, провадження №К/9901/4844/18).
Щодо вимоги позивача про скасування наказу ГУНП в Тернопільській області №142 о/с від 18.06.2019 про звільнення зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України "Про національну поліцію", суд вважає за необхідне зазначити, що дана вимога є похідною від вимоги про скасування висновку атестаційної комісії, оскільки єдиною підставою для винесення такого наказу є саме рішення атестаційної комісії. Враховуючи те, що суд прийшов до переконання про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії №14 ГУНП в Тернопільській області від 30.05.19, тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Тернопільській області №142 о/с від 18.06.2019 також підлягає до задоволення.
Оскільки, позивача звільнено з посади наказом від 18.06.2019 №142 о/с, останній підлягає поновленню на посаді з 19.06.2019.
Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, то суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
В пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У відповідності до довідки Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 17.10.2019 №651/3/03-2019, грошове забезпечення за два останні місяці перед звільненням становило:
- квітень 2019 року - 13308,00 (30к.дн.);
- травень 2019 року - 6711,87 (16 к.дн.) з 10.05.2019 по 24.05.2019 відпустка без збереження заробітної плати. Разом 20019,87 грн.
При цьому, кількість календарних днів, за які позивачу нараховане грошове забезпечення складає: 46 днів: 30 днів у квітні 2019 року та 16 днів у травні 2019 року.
Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 435,21 грн. (20019,87 грн/46).
Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 110 (робочих) днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 19.06.2019 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на посаді, тобто по 25.11.2019.
Враховуючи, що кількість робочих днів вимушеного прогулу складає 110 днів, середнє грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу становить 47873,10 грн. (435,21 грн. х 110 днів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума середнього грошового забезпечення позивача за час вимушеного прогулу в розмірі 47873,10 грн. підлягає стягненню з ГУ НП в Тернопільській області.
Щодо позовної вимоги відносно анулювання запису про звільнення в трудовій книжці, суд вважає таку вимогу неналежним способом захисту порушеного права позивача, оскільки належним є скасування наказу Головного управління національної поліції в Тернопільські області від 18.06.2019 №142 о/с, на підставі якого такий запис було внесено, а тому дана вимога не підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як роз'яснено у п.п.4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів у підтвердження моральної шкоди, завданої йому ГУНП в Тернопільській області, а саме не надано належних пояснень, доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
При цьому суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із пунктами 2-3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011року № 3674-VI, судовий збір за подання адміністративного позову до Тернопільського окружного адміністративного суду н повинен сплачуватися. Доказів здійснення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні обставини для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Разом з тим, суд зазначає, що зайво сплачений судовий збір позивачем підлягає поверненню за його заявою на підставі відповідної ухвали суду. Дане питання регламентовано вимогами Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №14 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, оформлене протоколом №3.3 від 30.05.2019 щодо невідповідності займаній посаді та звільненя зі служби в поліцій через службову невідповідність майора поліції ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №142 о/с від 18.06.2019 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції патрульної поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 19.06.2019.
5. Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2019 по 25.11.2019 в розмірі 47 873 грн 10 коп. без урахування обов'язкових платежів.
6. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
7. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.
Реквізити сторін:
позивач: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач: 46001, м.Тернопіль, вул.Валова, 11, код ЄДРПОУ 40108720.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Осташ А.В.
копія вірна
Суддя Осташ А.В.