Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 листопада 2019 р. справа № 520/11696/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,
за участю: представника позивача - Дудій А.І., представника відповідача - не прибув, третьої особи - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під.,6 пов.,м. Харків,61022), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 22.10.2019 ВП № 59051017;
- зобов'язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області скасувати постанову про накладення штрафу від 22.10.2019 ВП № 59051017, якою накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 75578,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.05.2019 державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Антосіком О.А. на підставі заяви ОСОБА_2 та виконавчого листа № 2-3252/08 від 19.04.2019 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, відкрито виконавче провадження № 59051017, в рамках якого прийняті постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів. Представник позивача вказав, що, по-перше, ОСОБА_1 не був обізнаний у законодавчо встановлений строк про існування відкритого щодо нього виконавчого провадження ВП 59051017, а по-друге, у державного виконавця не було доказів, які б свідчили про невиконання чи ухилення від сплати аліментів боржником.
Представник відповідача своїм правом на надання відзиву не скористався, вимоги ухвал Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року та від 25.11.2019 року виконав лише в частині надання копій матеріалів виконавчого провадження ВП № 59051017. Через канцелярію суду 27.11.2019 року надав клопотання про розгляд справи без участі державного виконавця.
Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення телефонограми, враховуючи скорочені терміни розгляду даної категорії справ, у судове засідання 27.11.2019 року не прибула.
Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 29.03.2019 року по справі № 2-3252/08 ОСОБА_2 видано дублікат виконавчого листа за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.11.2018 року по справі № 2-3252/08 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки (а.с. 55-56).
На підставі вказаного рішення суду, 06.05.2019 року ОСОБА_2 (стягувач за виконавчим провадженням) звернулась до відповідача з заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 2-32/52/08 від 19.11.2008 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки - ОСОБА_3 (а.с. 16).
10.05.2019 року державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Антосіком О.А. відкрито виконавче провадження ВП№ 59051017 з примусового виконання виконавчого листа № 2-32/52/08 виданого 19.04.2019 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
21.10.2019 року державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості, згідно якого борг по аліментам станом на 01.10.2019 року склав 151157,25 грн. (а.с. 57-67).
Також, 22.10.2019 року державним виконавцем прийнято постанову ВП № 59051017 про накладення на боржника штрафу у розмірі 75578,62 грн. (50% суми заборгованості зі сплати аліментів) (а.с. 15).
Позивач вважаючи, що державним виконавцем порушено його права шляхом прийняття оскаржуваної постанови 22.10.2019 року про накладення штрафу ВП № 59051017, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII).
Згідно ст. 1 Закону №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Отже, з вищевказаної норми Закону вбачається, що боржник повинен бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, в тому числі щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Боржник вважається належним чином повідомленим, якщо постанова надіслана йому за адресою, зазначеною у виконавчому документі рекомендованим поштовим відправленням, тобто із повідомленням про вручення.
Крім того, аналіз норм ст. 28 Закону №1404 дає підстави для висновку, що законодавець встановлює обов'язок державного виконавця не тільки направити боржнику вказану постанову, а й перевірити факт її вручення.
Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 07.05.2018 № 916/1605/15-г.
Суд зазначає, що Верховним Судом в постановах від 7 лютого 2018 року у справі № 810/5107/14, від 10 травня 2018 року у справі № №826/4030/16 висловлено правову позицію стосовно того, що позивач (боржник) має право знати про дії, що вчиняються державним виконавцем під час виконання функцій покладених Законом на останнього. Така вимога Закону обумовлена, зокрема, тим, що для вчинення добровільного виконання рішення суду боржнику необхідно знати про строки протягом яких він може виконати зобов'язання добровільно, не чекаючи при цьому вжиття виконавцем заходів щодо стягнення у примусовому порядку.
Однак, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, всупереч неодноразових вимог суду, не надано доказів того, що виконавчою службою направлялась на адресу позивача, чи вручалась постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2019 року, а саме: рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу, що в свою чергу свідчить про недотримання державним виконавцем процедури належного повідомлення боржника про відкриття щодо нього виконавчого провадження, наслідком чого є обмеження права боржника на оскарження постанови про відкриття провадження в 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження та вчинення дій щодо самостійного виконання рішення суду чи надання документів, необхідних для складення точного розрахунку заборгованості.
При цьому, суд приймає до уваги надані представником позивача копії фіскальних чеків (а.с. 19-42), як доказ перерахування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів за період з 2010 року по 2019 рік, які були скеровані адвокатом позивача - Дудій А.І. на адресу державного виконавця разом з клопотанням про приєднання документів до матеріалів виконавчого провадження (а.с. 43-44)
Між тим, згідно даних розрахунку заборгованості по аліментам № 50995 від 21.10.2019 року, вказаний розрахунок проведено державним виконавцем за обставинами несплати боржником аліментів, починаючи з травня 2009 року по січень 2015 року включно, тобто без врахування проведених боржником платежів, копії яких також містяться в матеріалах виконавчого провадження ВП № 59051017.
Окрім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 06.11.2019 року (яка надійшла на адресу Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області 08.11.2019 року, згідно вхідного штампу), в якій стягувач підтвердила факт отримання від боржника аліментів на утримання дитини за період з жовтня 2010 року по лютий 2015 року включно (а.с. 82).
Також, як вбачається з додаткових пояснень представника позивача від 27.11.2019 року, за період роботи ОСОБА_1 в Харківському національному університеті внутрішніх справ, з квітня 2009 року по жовтень 2010 року з його заробітної плати здійснювалося відрахування коштів для сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , в тому числі і відраховувалися кошти для погашення боргу зі сплати аліментів.
Так, за період з квітня 2009 року по жовтень 2010 року було відраховано із заробітної плати позивача суму коштів як аліментів у розмірі 9 192 грн. 46 коп., за період з листопада 2010 року по червень 2015 року позивачем було сплачено аліменти у сумі 17 531 грн., з липня 2015 року по вересень 2019 року позивачем було сплачено 24 900 грн., за жовтень також сплачено 1200,00 грн.
Таким чином, загальна сума аліментів, яка була сплачена позивачем по жовтень 2019 року становить 52 823, 45 грн.
Окрім того, на адвокатський запит Дудій А. І. від 31.10.2019 року, Харківським національним університетом внутрішніх справ надано довідку від 07.11.2019 року № 4/1004д (а.с. 84)щодо відрахування аліментів з ОСОБА_1 за період квітень 2009 року - жовтень 2010 року.
Однак, як матеріали справи, так і сформований відповідачем розрахунок заборгованості позивача по аліментам від 21.10.2019 року № 50995, не містить доказів врахування державним виконавцем вказаних періодів добровільної сплати боржником своїх зобов'язань по аліментам та зарахування уже сплачених боржником грошових коштів за відповідний період, що, в свою чергу, вказує на помилковість такого розрахунку, який слугував підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1 за не сплату аліментів від 21.10.2019 року по ВП № 59051017.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 71 Закону №1404-VIII, порядок стягнення аліментів визначається законом.
Абзацом 3 частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
Зазначену статтю доповнено вказаною нормою згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018.
Згідно із ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Враховуючи те, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів утворилась з травня 2009 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз. 3 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII, введена лише у 2018 році, тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв'язку із несвоєчасністю сплати аліментів.
Крім того, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тому Закон України "Про виконавче провадження", а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.
У зв'язку з чим, суд приходить висновку, що зазначена норма не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом'якшує відповідальність особи.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема, в ст.7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950, яка набрала чинності для України 11.09.1997.
Оскільки Закон №2475-VIII, у розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018, суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження".
Тобто приписи ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VIII застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28.08.2018, оскільки відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28.08.2018, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості, а тому накладення штрафних санкцій за період несплати аліментів до 28.08.2018 року суперечить вимогам чинного законодавства.
За приписами ч. 5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
З урахуванням вищезазначеного, суд приймає рішення по суті спірних правовідносин на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, враховуючи відсутність доказів отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження по ВП № 59051017, що, в свою чергу позбавило боржника можливості добровільного виконання вимог суб'єкта владних повноважень, а також враховуючи те, що відповідачем проведено розрахунок заборгованості позивача по аліментах без врахування добровільно сплачених боржником сум грошових зобов'язань, приймаючи до уваги, що державним виконавцем не надано до суду доказів дотримання процедури накладення штрафних санкцій за несплату аліментів (відповідальність за що передбачена лише з 28.08.2018 року), то суд приходить до висновку, що державний виконавець, приймаючи постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу від 22.10.2019 ВП № 59051017 діяв не на підставі вимог чинного законодавства, поза межами повноважень та всупереч вимог Закону України "Про виконавче провадження.
Відтак постанова Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про накладення на ОСОБА_1 штрафу від 22.10.2019 ВП № 59051017 підлягає скасуванню.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, 246, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 22.10.2019 ВП № 59051017.
Скасувати постанову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22.10.2019 ВП № 59051017 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 75578,62 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 41430641) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 26.01.2018 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Горшкова О.О.