Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
28.11.2019 р. справа №520/11525/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 31.10.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 01.11.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 18.11.2019 р.
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, викладене в рішенні відповідача від 05.04.2019р.; 2) зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити та виплачувати в подальшому ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.06.2018 р. (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів).
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має право на отримання пенсії, але рішенням адміністративного органу у реалізації цього права створено протиправну перешкоду у вигляді відмови.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Управління, ГУ) з поданим позовом не погодився.
Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що до звернення заявник не надав паспорту.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 строком дії 13.03.2000 р. - 13.03.2010 р.
З 1995 р. заявник на території України не проживає, мешкаючи на території Держави Ізраїль.
Об'єктивних даних про втрату заявником громадянства України матеріали справи не містять.
04.04.2018 р. заявник заявою належної форми звернувся до уповноваженого УПФУ (не конкретизуючи найменування адміністративного органу) з приводу призначення пенсії за віком.
Листом Пенсійного фонду України дане звернення було спрямовано для вирішення по суті до Шевченківського ОУПФУ м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якого є відповідач по справі).
Рішенням означеного райУПФУ у формі протоколу від 11.05.2018р. у призначенні пенсії заявнику було відмовлено.
11.06.2018 р. заявник повторно звернувся до Шевченківського ОУПФУ м. Харкова з заявою довільної форми, додавши до неї документи стосовно стажу роботи.
15.06.2018 р. рішенням згаданого ОУПФУ у формі протоколу №24 у призначенні пенсії було також відмовлено.
Не погодившись із переліченими рішеннями адміністративного органу, заявник оскаржив їх у межах справи №520/8637/18.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2018р. по справі №520/8637 позов заявника було частково задоволено, скасовано вказані відмови, зобов'язано Шевченківське ОУПФУ м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2018 р. з урахуванням поданих 11.06.2018 р. документів.
05.08.2019 р. заявник в особі представника звернувся до ГУПФУ в Харківській області з приводу призначення пенсії за віком із заявою довільної форми.
У відповідь на вказане звернення йому було надіслано рішення у формі протоколу спірної комісії Шевченківського ОУПФУ м. Харкова від 05.04.2019р., яким у призначенні пенсії заявнику було відмовлено.
Як з'ясовано судом, фактичними підставами для вчинення відмови послугували судження владного суб'єкта про неподання заявником оригіналу документа про особу та місце проживання (реєстрації) на території України, а також про неподання заявником диплома кандидат наук та посвідчення про присвоєння звання вчителя-методиста і не зазначення закону, згідно з яким заявник претендує на пенсію.
Не погодившись із відмовою у призначення пенсії, оформленою рішенням у вигляду протоколу від 26.02.2019 р., заявник ініціював даний спір.
Оскільки матеріали справи не містять беззаперечних доказів звернення заявника до суду поза межами визначеного законом процесуального строку, то спір підлягає розв'язанню по суті.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково регламентована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).
Зокрема, п.4.1 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
За приписами п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, обов'язок тероргану ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії шляхом прийняття окремого письмового рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.
Подання ж громадянином заяви довільної форми не виключає можливості вирішення терорганом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України «Про звернення громадян» у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення згідно з ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У силу ч.4 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновком постанови Верховного Суду від 11.06.2019р. по справі №206/7230/16-а (адміністративне провадження №К/9901/22352/18, К/99901/22351/18), де указано, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
При цьому, суд зважає також і на те, що нормами Порядку №22-1 не передбачено функціонування такого структурного чи штатного підрозділу органу системи ПФУ як спірна комісія.
Повноваження на прийняття рішення з приводу призначення пенсії (рівно як і перерахунку пенсії чи поновлення виплати пенсії) передані законодавцем у відання керівника тероргану ПФУ, а не спірної комісії.
Ознаками вчинення адміністративним органом управлінського волевиявлення саме у формі рішення є: 1) проставлення на тексті письмового документу підпису керівника тероргану ПФУ (заступника керівника тероргану ПФУ) та підписів двох працівників (який готував проект рішення та який перевіряв проект рішення) та 2) проставлення печатки тероргану ПФУ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, листом.
У спірних правовідносинах звернення заявника було розглянуто не органом ПФУ, а спірною комісією, тобто неналежною особою та без прийняття рішення у розумінні ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що не узгоджується із способом реалізації повноваження згідно з пунктами 4.1 розділу IV, п. 4.3 розділу IV Порядку №22-1.
Отже, має місце бездіяльність органу ПФУ з приводу невиконання обов'язку із прийняття відповідного рішення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виявлений судом факт вчинення владним суб'єктом протиправної бездіяльності змушує суд застосувати приписи ч.2 ст.9 КАС України і вийти за межі позову, визнавши таку бездіяльність протиправною і зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.04.2018 р. про призначення пенсії з прийняттям рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Вийти за межі позову.
Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду м. Харкова з приводу неприйняття за зверненням ОСОБА_1 від 04.04.2018 р., з урахуванням додатково наданих 11.06.2018 р. документів, рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) від 04.04.2018 р., з урахуванням додатково наданих 11.06.2018 р. документів, про призначення пенсії з прийняттям рішення у порядку частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.