Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
27.11.2019 р. справа №520/486/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб"єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 17.01.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 21.01.2019 р. Того ж дня провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18. Ухвалою від 29.10.2019 р. провадження у справі поновлено. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 14.11.2019 р.
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області з приводу обчислення розміру пенсії з грошового забезпечення, яке не відповідає розміру грошового забезпечення за довідкою Харківського обласного військового комісаріату від 24.03.2015р. №ФХ 111372 з 01.05.2014р. та з 01.07.2015р., а також у зменшені розміру пенсії з 01.07.2015р.; 2) зобов'язання ГУ ПФУ Харківській області перерахувати та виплатити пенсію у розмірі 83% грошового забезпечення за довідкою Харківського обласного військового комісаріату від 24.03.2015р. № ФХ111272 з 01.05.2014р. та з 01.07.2015р., 3) зобов'язання ГУ ПФУ Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015 р. однією сумою, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.05.2014 р. та з 01.07.2015р., розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строку їх виплати"; 4) зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАСУ.
26.09.2019р. заявник подав заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою просив про: 1) визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області з приводу зменшення розміру пенсії з 83% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018р. і з 01.01.2019р., а також у зменшенні розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р. з 05.03.2019 р. протиправними; 2) зобов'язання ГУ ПФУ Харківській області перерахувати та виплатити пенсію у розмірі 86% грошового забезпечення з 01.01.2018р. і з 01.01.2019р. та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018р. з 05.03.2018р., здійснити виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018р., з 01.01.2019р. та з 05.03.2019р. однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 р., з 01.01.2019 р. та з 05.03.2019 р., розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушення строку їх виплати"; 3) зобов'язання ГУПФУ Харківській області подати протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання рішення суду законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.
Оскільки суд не вбачає підстав для не прийняття до розгляду зазначеної заяви, то спір вирішується у межах саме цих вимог.
Заявлені вимоги обґрунтовані протиправністю зменшення відсоткового значення пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення та невиплатою пенсії у повному розмірі після перерахунку з 01.01.2018 р.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що Управління правомірно при перерахунку і виплаті пенсії заявника з 01.01.2018р. у порядку виконання постанови КМУ №103 від 21.02.2018р. керувалось діючою нормою закону стосовно максимального розміру пенсії відносно грошового забезпечення.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник проходив публічну військову службу у Збройних силах України, звідки 27.10.2004р. був звільнений з посади старшого викладача кафедри Харківського військового університету у відставку з показником вислуги років у 31 рік.
28.10.2004р. заявнику як військовослужбовцю у відставці була призначена пенсія у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 83% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.
З 01.01.2008р. Управлінням було перераховано розмір пенсії заявника у зв'язку із прийняттям постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294, унаслідок чого пенсія склала - 2.575,91грн.
Відповідно до постанови КМУ від 23.04.2012р. №355, унаслідок чергових перерахунків розмір пенсії заявника за наданими Управлінням відомостями склав: з 01.07.2012р. - 2.932,47грн., з 01.09.2012р. - 3.241,58грн., з 01.01.2013р. - 3.550,69грн.
Посилаючись на постанову КМУ від 07.11.2011р. №1294 та наказ Міністерства оброни України від 27.11.2013р. №814 заявник звернувся до Управління з приводу перерахунку розміру раніше призначеної пенсії.
За результатами вирішення цього звернення Управлінням була вчинена відмова, оформлена листом від 15.10.2014р.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі №638/19536/14-а була визнана протиправною бездіяльність Управління з приводу непроведення перерахунку пенсії заявника, Управління було зобов'язано направити на адресу Харківського обласного військового комісаріату список відносно заявника для складання довідки про грошове забезпечення у цілях перерахунку пенсії, Харківський обласний військовий комісаріат був зобов'язаний скласти відносно заявника довідку про грошове забезпечення відповідно до наказу Міністерства оборони України від 27.11.2013р. №814 і надати таку довідку до Управління, Управління було зобов"язано провести перерахунок пенсії заявника з 01.05.2014р. і провести відповідні платежі.
На виконання названого судового акту ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно заявника була складена довідка про грошове забезпечення від 06.03.2015р. станом на 01.05.2014р. за постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294, за якою до складу якого увійшло: оклад за посадою - 1.200,00грн.; оклад за званням - 135,00грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 534,00грн.; надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 180,00грн.; надбавка за ОВЗ (50%) - 934,50грн.; премія (10%) - 120,00грн., а загалом - 3.103,50грн.
Окрім того, 24.03.2015р. Харківським обласним військовим комісаріатом відносно заявника була складена довідка про грошове забезпечення станом на 01.01.2014р., за якою до складу якого увійшло: оклад за посадою - 1.460,00грн.; оклад за званням - 135,00грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 638,00грн.; надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 219,00грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1.116,50грн.; премія (90%) - 1.314,00грн., а загалом - 4.882,50грн.
09.06.2015р. Управлінням було проведено перерахунок пенсії заявника з 01.05.2014р., за яким до обчислення були прийняті показники: оклад за посадою - 1.460,00грн.; оклад за званням - 135,00грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 638,00грн.; надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 219,00грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1.116,50грн.; премія (10%) - 146,00грн., а загалом винагорода за службу у 3.714,50грн.
83% від цього розміру грошового забезпечення і склали пенсію у сумі - 3.083,04грн.
10.06.2015р. Управлінням було проведено перерахунок пенсії заявника з 01.07.2015р., за яким до обчислення були прийняті показники: оклад за посадою - 1.460,00грн.; оклад за званням - 135,00грн.; надбавка за вислугу років (40%) - 534,00грн.; надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 180,00грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 934,50грн.; премія (10%) - 120,00грн., а загалом винагорода за службу у 3.103,50грн.
83% від цього розміру грошового забезпечення і склали пенсію у сумі - 2.575,91грн., до якого були додані доплата за постановою КМУ від 23.04.2012р. №355 у сумі 901,57грн. та зафіксована індексація у сумі 73.21грн., унаслідок чого загальний розмір пенсії склав - 3.550,69грн.
У березні 2018 року Управлінням відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 було проведено перерахунок пенсії заявника з 01.01.2018р., але одночасно з цим здійснено зменшення розміру пенсії з 83% грошового забезпечення на 70%.
Після перерахунку пенсія виплачувалась у порядку п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103.
Не погодившись із діяннями адміністративного органу в частині перерахунку і виплати пенсії на постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 , заявник ініціював даний спір.
Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду від 11.06.2019 р. по справі 206/7230/16-а(2-а/206/174/16 у спорах про призначення пенсії має застосовуватись 6-місячний строк звернення до суду.
Водночас із цим, згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 24.04.2018р. по справі №646/6250/17 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Також згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 05.04.2019р. по справі №809/248/18 (адміністративне провадження №К/9901/53585/18) 1) інститут строку звернення до суду не може слугувати меті відмові у захисті порушеного права та меті легалізації триваючого порушення з боку Держави, 2) у разі порушення органом публічної адміністрації пенсійного законодавства вимоги про виплату пенсії за минулий час, у тому числі і за рахунок непризначених чи неврахованих складових, можуть бути заявлені без обмеження будь-яким строком.
Відтак, розв'язуючи даний спір, суд з огляду на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) вважає, що пенсійні виплати (відносно етапів призначення, нарахування та виплати яких національний закон України не містить чітких критеріїв розмежування), не одержані у власність приватної особи з вини адміністративного владного органу, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Тому, вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їхніх сімей встановлюються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, порядок соціального захисту у формі пенсійного забезпечення військовослужбовців, звільнених зі служби у відставку, унормовано, насамперед, приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, положення названого закону запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії особи, а саме: 1) за ст.43 згаданого закону у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 згаданого закону у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
При цьому, ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру пенсії у разі її призначення вперше і саме у цій процедурі базовою розрахунковою величиною є виплати (як винагорода за працю), одержані особою-пенсіонером під час проходження служби (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення самого працівника (службовця) - власна винагорода особи за працю).
Натомість, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено порядок обчислення розміру вже призначеної пенсії шляхом її перерахунку у залежності від тих виплат (як винагорода за працю), котрі одержані третьою сторонньою особою - іншим працівником, який обіймає цю ж саму чи прирівняну посаду (тобто юридичне значення у даному випадку мають складові елементи грошового забезпечення іншого працівника - діючого службовця за аналогічною (прирівняною) посадою - винагорода третьої сторонньої особи за працю).
Як з'ясовано судом, на виконання постанови КМУ №103 від 21.02.2018р. Управління у спірних правовідносинах здійснювало не призначення пенсії вперше, а перерахунок розміру вже призначеної пенсії у зв'язку із збільшенням розміру грошового забезпечення діючого поліцейського.
Отже, у спірних правовідносинах Управління при проведенні перерахунку пенсії заявника з 01.01.2018р. діяло у порядку ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не у порядку ст.43 цього ж закону.
Між тим, положення ст.13 згаданого закону підлягають застосуванню саме у процедурі призначення пенсії вперше відповідно до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Натомість, згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Системно проаналізувавши як приписи загальних актів права з питання визначення розміру призначеної пенсії, а саме: Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так і спеціальних актів права, до яких належать Закон України «Про державну службу», Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування», Закон України «Про прокуратуру», Закон України «Про Національну поліцію», Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", також інших актів законодавства з питань визначення розміру пенсії, суд доходить висновку, що в усіх без виключення випадках законодавцем застосовується стала та незмінна юридична конструкція, котра полягає у первісному обчисленні базового розрахункового показника майбутньої пенсії - грошового виразу загальної суми коштів як плати за виконану роботу. До цього показника включаються чітко визначені законом складові, котрі у свою чергу можуть обраховуватись у відсотковому значенні, тобто у процентах від іншого показника. Але при цьому, юридичне значення має не такий відсоток, а виключно остаточно розрахована сума складової оплати праці. До розрахованого базового показника застосовується передбачений законом умовний арифметичний розмір пенсії у відсотковому відношенні до загальної величини оплати праці (власної винагороди особи) за певний період трудової діяльності.
Суд вважає, що саме означений показник - умовний арифметичний розмір пенсії і є тією сталою незмінною величиною, на котру прямо поширюється дія приписів ст. 22 Конституції України, і який не може зазнавати зменшення навіть у разі запровадження нового законодавства.
За допомогою умовного арифметичного розміру пенсії розраховується і абсолютний арифметичний розмір пенсії, який складає певну грошову суму.
Таким чином, у подальших процедурах перерахунку розміру пенсії владний суб'єкт не може зачіпати саме умовного арифметичного розміру пенсії.
З огляду на викладене, владний суб'єкт повинен забезпечити сталість і незмінність означеного вище показника в 83% від грошового утримання, позаяк ревізія раніше призначеного умовного розміру пенсії є втручанням у право особи на майно згідно з ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України в частині перерахунку пенсії заявника з 01.01.2018р. із використанням показника у 70 відсотків грошового забезпечення, замість 83 % грошового забезпечення.
Викладене також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ № 704 відповідно до ст. 63 згаданого закону на підставі Постанови КМУ №103, викладеним у постанові від 04.02.2019 р. по зразковій справі №240/5401/18 (провадження №Пз/9901/58/18) і полягає у тому, що у органу ПФУ були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
При цьому, підстав для застосування показника у 86% грошового забезпечення, як про це зазначено в уточненому позові, судом не виявлено, а отже в цій частині позов належить задовольнити лише частково, обтяживши Управління обов'язком здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018р. із збереженням показника у 83 % грошового забезпечення і провести виплату різниці.
Вирішуючи спір в частині вимоги з приводу неповної виплати пенсії після перерахунку за показником підвищення суд зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) передано законодавцем у відання Уряду України і урегульовано у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі за текстом - постанова КМУ №704) було збільшено розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Дана постанова набрала чинності 01.03.2018р.
Водночас із цим, у силу пунктів 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі за текстом - постанова КМУ №103) норми постанови КМУ №704 у цілях перерахунку пенсії військовослужбовцям у відставці підлягали застосуванню з 01.01.2018р.
Норми Порядку №45 у первісній редакції (до внесення змін згідно з постановою КМУ №103) не запроваджували спеціальних строків виплати перерахованих пенсій, а тому строки цих платежів мали узгоджуватись з вимогами ч.3 ст.52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У той же час, постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 були передбачені нові строки виплати суми різниці у розмірі між раніше призначеною та перерахованою пенсіями (тобто сум підвищення).
При цьому, п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 стосується усіх осіб, яким була призначена пенсія у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", окрім працівників міліції та працівників поліції.
Заявник є пенсіонером Міністерства оборони України.
Отже, на правовідносини за участю заявника поширюється дія саме п.п. 1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103, якими було запроваджено спеціальні строки виплати сум підвищення до пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. по справі №826/3858/18 (залишеним у силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р.) були визнані нечинними п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103.
Таким чином, п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 як частини нормативно-правового акту відповідно до ст.ст.255, 265, 325 КАС України утратили чинність з 05.03.2019р.
До указаної дати ці норми права правомірно застосовувались владним суб'єктом.
Оскільки спір по справі склався з приводу виплат за пенсією з 01.01.2018р., то до дати утрати чинності п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018 р. №103 - 05.03.2019р., має вирішуватись на підставі законодавства, котре діяло на той час.
Окремо суд зауважує, що норми постанови КМУ №103 не змінювали порядку здійснення перерахунку пенсій, а лише регулювали порядок виплати перерахованих пенсій до 05.03.2019 року, тобто регламентували ті відносини, котрі не були урегульовані законом.
Суд зважає, що і станом на момент вирішення цього спору строки платежів за недоплаченою пенсією законом не визначені.
У рішенні №3-рп від 25.01.2012 року Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальний виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Оскільки станом на момент проведення перерахунку пенсії заявника постанова КМУ №103 була чинною, то до моменту втрати нею чинності Управління правомірно виплачувало підвищення до пенсії у розмірі 50% в 2018 р. та у розмірі 75% до 05.03.2019 року.
Після втрати чинності постановою КМУ №103, тобто з 05.03.2019р. владний суб'єкт не мав правових підстав для продовження виплати підвищення до пенсії у розмірі 75% суми підвищення пенсії.
Така підстава знов виникла лише 14.08.2019 року з моменту прийняття постанови КМУ «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №804 від 14.08.2019р., знов уповноважив пенсійні органи здійснювати виплату у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
З урахуванням наведених міркувань, суд вважає, що дії Головного управління з приводу виплати у період 05.03.2019 р. - 13.08.2019 р. підвищення до пенсії у розмірі 75% не мають правової підстави, а тому можуть бути визнані неправомірними.
Стосовно проміжку часу після зазначеного періоду дії Головного управління з приводу виплати пенсії заявника відповідають приписам постанови КМУ №103 та постанови КМУ №804 від 14.08.2019р.
Разом із тим, вимога про виплату різниці з недоплати однією сумою задоволенню не підлягає, адже суперечить як приписам ч.2 ст.19 Конституції України, так і положенням ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», де указано, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, діючим національним законом передбачено інший порядок проведення платежів за різницею у недоплаті, котрий не узгоджується з бажаним для заявника.
Суд також зазначає, що з системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Стосовно вимоги про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу суд зазначає, що у силу положень ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Аналогічні правила стосовно компенсації містяться і у приписах ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
При вирішенні спору окружний адміністративний суд зважає на правовий висновок з приводу застосування ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" викладений Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 р. по справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 р. по справі №523/1124/17 та від 03.07.2018 р. по справі №521/940/17, Верховним Судом України - у постановах від 18.11.2014 р. по справі № 21-518а14, від 11.07.2017 р. по справі № 21-2003а16, Верховним Судом - у постановах від 06.02.2018 р. по справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 р. по справі № 522/5664/17, суть якого полягає у тому, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Оскільки факт отримання заявником виплат за пенсією (як регулярного щомісячного платежу) не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння владного суб'єкта з приводу зменшення показника відсоткового розміру грошового забезпечення з 83% до 70%, а також унаслідок протиправного діяння з приводу виплати лише 75% підвищення до пенсії у період 05.03.2019р.-13.08.2019р. було встановлено судовим рішенням, то суд у даному конкретному випадку не знаходить правових підстав для звільнення регіонального органу ПФУ від виконання обов'язку за ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Суд вважає, що положення ст.382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов'язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа та стану виконавчого провадження) не повністю узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», який за загальним правилом вимагає одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).
Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати вагомі причини.
Судом з матеріалів справи існування таких причини не виявлено.
Отже, з приєднаних до справи документів суд не знаходить підстав для застосування ч.1 ст. 382 КАС України.
Вимога позову про проведення перерахунку пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення до задоволення не підлягає, адже заявнику первісно була призначена пенсія у розмірі 83% грошового забезпечення і у подальшому цей показник не збільшувався.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) з приводу зменшення з 01.01.2018р. розміру пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) з показника 83% грошового забезпечення до показника 70% грошового забезпечення, зобов'язавши здійснити з 01.01.2018р. перерахунок розміру пенсії із збереженням показника 83% грошового забезпечення та провести виплату різниці із компенсацією втрати частини доходу у порядку статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.) з приводу виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) за період 05.03.2019р. - 13.08.2019р. 75% суми підвищення до пенсії, зобов'язавши здійснити за період 05.03.2019р.-13.08.2019р. виплату пенсії у 100% розмірі підвищення із компенсацією втрати частини доходу у порядку статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя Сліденко А.В.