Справа № 204/7877/19
Провадження № 2-з/204/107/19
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
26 листопада 2019 року суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Мащук В.Ю., ознайомившись з заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -
встановив:
08 листопада 2019 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.
26 листопада відкрито провадження у зазначеній цивільній справі.
08 листопада 2019 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просила суд винести ухвалу, якою встановити заборону на відчуження та переоформлення будь - яких документів на домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову у сумі 529975 гривень.
Ознайомившись з поданою заявою, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Забезпечення позову по суті - це не обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Крім того, при вирішенні заяви про забезпечення позову, суд враховує Протокол № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до п.п. 166, 168 рішення Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 (заява № 19336/04) «Справа «East/West Alliance Limited» проти України», перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним.
Як вбачається з п.п. 52, 53, 63 рішення Європейського Суду з прав людини від 16.05.2013 (заява № 49317/07) «Справа Максименко та Герасименко проти України», самого існування юридичної підстави у національному законодавстві недостатньо для дотримання принципу законності має значення радше якість застосованих норм. Юридичні норми, на яких ґрунтується позбавлення майна, повинні відповідати національному законодавству договірної держави, включаючи відповідні положення Конституції... Якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як ті, що стосуються власності, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і, насамперед, послідовний спосіб.
Згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів, вбачається, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів за договором позики у сумі 21500 доларів США, що еквівалентно 529975 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача, у зв'язку з невиконням останнім договору позики у формі розписки.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 190531035 від 27.11.2019 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Реєстраційний номер майна: 10339937.
Враховуючи викладене, та норми, які підлягають застосуванню при вирішенні питання про необхідність забезпечення позову, суд вважає, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, при цьому незабезпечення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому в разі задоволення позову.
Суд, вважає, що слід вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження та переоформлення будь - яких документів на домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову в сумі 529975 гривень.
Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить ухилення від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог.
Згідно ч.7 ст.153 ЦПК України, суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Тому, розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність допустити негайне виконання ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-157 ЦПК України, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.
Встановити заборону на відчуження та переоформлення будь - яких документів на домоволодіння АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 10339937, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову в сумі 529975 гривень.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її постановлення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.Ю. Мащук