Справа № 203/4154/19
1-кп/0203/887/2019
іменем України
22 листопада 2019 року Кіровський районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого-суді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника обвинуваченої - ОСОБА_5
законного представника малолітніх потерпілих - ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040030002054 від 23.08.2019 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 127, ст. 166 КК України, -
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, не вбачаючи підстав для прийняття іншого рішення та про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 строком на 60 днів, в обґрунтування якого посилалася на те, що на волі обвинувачена зможе перешкодити встановленню істини у справі, вплинути на потерпілих, свідків, переховуватися від слідства і суду із метою уникнення відповідальності.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 не заперечували проти заявленого прокурором клопотання щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду, але щодо продовження запобіжного заходу заперечували, просили змінити на більш м'який - домашній арешт.
Законний представник малолітніх потерпілих підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити..
Заслухавши сторони, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що даний обвинувальний акт підсудний Кіровському районному суду м. Дніпропетровська; підстав для закриття або припинення даного кримінального провадження не вбачається; обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону; клопотання про затвердження угоди між прокурором та обвинуваченою до суду не надходило, а отже підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.2 ст. 314 КПК України відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушеннях, в тому числі у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, суд враховує обставини, визначені статтею 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона обвинувачується.
Також, суд враховує підстави за яких обвинуваченій було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і які наразі не втратили своєї актуальності.
Отже, враховуючи наявність ризиків вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи у сукупності обставини визначені ст.178 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Також суд вважає необхідним призначити судовий розгляд у кримінальному проваджені за обвинуваченням ОСОБА_4 , за ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 127, ст. 166 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 315 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 127, ст. 166 КК України на 12 годину 00 хвилин 02 грудня 2019 року.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів, тобто до 20 січня 2020 року включно.
На ухвалу протягом 7 днів з дня її винесення може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1