ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа № 201/13082/19
Провадження № 1-кс/201/6609/2019
26 листопада 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1
з секретарем
судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро внесене під час досудового розслідування кримінального провадження № 12019040650002977 від 25.11.2019 року клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, не одруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не маючого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 25.11.2019 приблизно об 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись біля магазину «Варус», що розташований за адресою м. Дніпро, проспект Героїв, 11, побачив мобільний телефон LG D690, вартістю 300 гривень 00 копійок, який знаходився в лівій руці у потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який належить останній, та який визначив як об'єкт свого злочинного посягання, і у нього виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.
Далі ОСОБА_6 , перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості стоячи навпроти потерплої, штовхнув останню своєю лівою рукою в грудну клітину, всупереч волі потерпілої, шляхом ривку, своєю правою рукою вихватив мобільний телефон LG D690, який потерпіла тримала у своїй лівій руці, та залишив місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим спричинив останній матеріальні збитки в розмірі 300 гривень 00 копійок.
Таким чином своїми умисними діями, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите заволодіння чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
25.11.2019 року о 18.00 годині, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було затримано безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України.
26.11.2019 року о 10.00 годині, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Дніпропетровська, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
На підставі вищезазначеного, в клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_6 тримання під вартою у зв'язку з тим, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні клопотання підтримали, на його задоволенні наполягали.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання та надані суду матеріали кримінального провадження №12019040650002977, суд, враховуючи необхідність забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 25.11.2019 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650002977 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищувати, сховати або спотворювати будь-яку з речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено підстави для застосування запобіжного заходу, до яких відносяться:
1. наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2. наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий або прокурор;
3. недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам або ризику, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Також, на думку суду, доведеними є ризики, передбачені п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України, такі як можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний, розуміючи тяжкість підозри може вживати будь-яких заходів для введення слідства в оману та спотворювання всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а в разі неможливості вчинення таких дій, може покинути місце свого постійного проживання з метою уникнення покарання.
Слідчим та прокурором доведено і недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, так як підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що підтверджується копією пред'явленої йому підозри. Хоча підозрюваний раніше не судимий, однак скоєний ним злочин є тяжким, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до шести років, тому перебуваючи на волі може, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення може зникнути з місця проживання та переховуватись від органів досудового слідства, а також вплинути на свідків з метою уникнення покарання або взагалі знищити, пошкодити чи спотворити документи та речі, які мають суттєве значення для проведення досудового слідства та встановлення істини по справі.
Виходячи з вищенаведених обставин, а також з особистості підозрюваного, який не має міцних соціальних зав'язків, при цьому підозрюється у скоєнні злочину, який є тяжкий, поєднаний із насильством, яке не є небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого, тому лише такий запобіжний захід як тримання під вартою на думку суду забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_6 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді. Підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу суд не вбачає.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні злочину вчиненого із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя людини, суд вважає за необхідне при постановлені ухвали у кримінальному провадженні не визначати розмір застави.
На підстави викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Дніпропетровської установи виконання покарань №4 строком на 60 (шістдесят) днів.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 23 січня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1