Справа № 211/4398/19
Провадження № 2/211/1931/19
іменем України
18 листопада 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Сарат Н.О.
секретаря Зоріної С.М.
у відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про визначення часток в праві спільної сумісної власності та визнання права власності , -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про визначення часток в праві спільної сумісної власності та визнання права власності, позивач просила визначити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , визнавши, що ОСОБА_1 належить право власності на 1/2 частину вказаних квартир, й ОСОБА_2 за життя належало право власності на 1/2 частину вказаних квартир. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 02.07.2009 року та договором купівлі-продажу від 19.10.2009 року. Право власності за позивачем зареєстровано у відповідності до приписів чинного законодавства, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Копії зазначених договорів купівлі-продажу витягів про реєстрацію долучаються до позову. ОСОБА_2 , колишньому чоловіку позивачки, шлюб між якими було укладено 11.07.2008 року, а розірвано на підставі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 211/4679/18 від 05.11.2018 року, належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 11.01.2018 року, копія якого долучається. Враховуючи той факт, що вказані вище квартири були набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у час, коли вони перебували у зареєстрованому шлюбі, таке майно вважається набутим ними на праві спільної сумісної власності. Так, враховуючи, що за час сумісного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в їхній сім'ї склався визначений порядок користування даними квартирами, члени сім'ї володіли ними, сплачували комунальні платежі тощо і вважали що кожному з них належить по1/2 частин вказаних вище квартир. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 18.01.2019 року. Після смерті свого колишнього чоловіка позивач звернулася до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І. для оформлення свого права власності на частку у спільному майні, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.07.2019 року через неможливість видачі відповідного свідоцтва у зв'язку із тим, що шлюб між нею та її колишнім чоловіком на сьогодні вже розірвано, а, отже, видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, нотаріус не має можливості. Одночасно з тим, нотаріус рекомендував з приводу виділення часток в праві спільної сумісної власності подружжя, визначення права власності на свою частку звернутися до суду.
Позивач надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити .
Представник відповідача подали заяву про розгляд справи без участі предстанвика відповідача, проти ухвалення рішення про задоволення позову не заперечували.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також подання сторонами заяв про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію сторін, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно дост. 41 Конституції Українита п. 2 ч. 1 ст.3, ст.321 ЦК Україниніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленихКонституцієюта законом.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання, а власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 02.07.2009 року та договором купівлі-продажу від 19.10.2009 року. ( а.с. 15 - 18).
Право власності за позивачем зареєстровано у відповідності до приписів чинного законодавства, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно. (а.с. 14,19, 20, 21-26).
ОСОБА_2 , колишньому чоловіку позивачки, шлюб між якими було укладено 11.07.2008 року, а розірвано на підставі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 211/4679/18 від 05.11.2018 року, належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 11.01.2018 року ( а.с. 27-30, 31, 32-34, 36-40).
Враховуючи той факт, що вказані вище квартири були набуті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у час, коли вони перебували у зареєстрованому шлюбі, таке майно вважається набутим ними на праві спільної сумісної власності. Так, враховуючи, що за час сумісного життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в їхній сім'ї склався визначений порядок користування даними квартирами, члени сім'ї володіли ними, сплачували комунальні платежі тощо і вважали що кожному з них належить по 1/2 частин вказаних вище квартир. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 18.01.2019 року. ( а.с.33)
Після смерті свого колишнього чоловіка позивач звернулася до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І. для оформлення свого права власності на частку у спільному майні, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.07.2019 року через неможливість видачі відповідного свідоцтва у зв'язку із тим, що шлюб між нею та її колишнім чоловіком на сьогодні вже розірвано, а, отже, видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, нотаріус не має можливості. Одночасно з тим, нотаріус рекомендував з приводу виділення часток в праві спільної сумісної власності подружжя, визначення права власності на свою частку звернутися до суду. ( а.с. 13).
Згідно спадкової справи № 19-2019 заведеної після смерті ОСОБА_2 , вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 зверталася ОСОБА_1 від імені малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доньки померлого спадкодавця. Батько померлого спадкодавця ОСОБА_4 відмовився від спадщини на користь доньки померлого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , своєї онуки.
Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно з ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб. Спадкування здійснюється за законом або заповітом.
Згідно з ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.
Відповідно до ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі і спадкових.
Крім того, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в рамках вирішення цивільно-правового спору.
Згідно зі ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як слідує з ч.1 ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно частин 1,2 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1ст. 368 ЦК України).
Відповідно до частин 1,2 статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна,що є у спільній сумісній власності, крім випадків,установлених законом.
Частинами другоюта третьою ст.372 ЦК Україн ипередбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Наявності будь-яких домовленостей між співвласниками щодо відступлення від рівності їх часток в спільній сумісній власності в ході судового розгляду не встановлено.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини та в силу діючої правової презумпції рівності часток в праві спільної сумісної власності, частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартирах за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 є рівними та становлять по 1/2 частці за кожним.
Оскільки не визначення часток у спадковому майні, яке є спільною сумісною власністю , фактично перешкоджає позивачеві отримати свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі на загальних підставах, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355, п. 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради про визначення часток в праві спільної сумісної власності та визнання права власності - задовольнити.
Визначити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , визнавши, що ОСОБА_1 належить право власності на 1/2 частину вказаних квартир, й ОСОБА_2 за життя належало право власності на 1/2 частину вказаних квартир.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення. Якщо було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2019 року.
Суддя: Н. О. Сарат