26 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 917/1278/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
на рішення Господарського суду Полтавської області
у складі судді Паламарчук В. В.
від 11.04.2019 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тарасова І. В., Білоусова Я. О., Крестьянінов О. О.
від 16.09.2019
за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"
до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
про визнання недійсним правочину,
1. Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним правочину - заяви Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" № 10-75/12875 від 29.08.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 10-75/12875 від 29.08.2018 суперечить вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, оскільки за вимогою відповідача, яку він зарахував у вказаній заяві, строк виконання на момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не настав. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", передбачається списання сум заборгованості, які визначені наказом Господарського суду Полтавської області № 13/91.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 у справі № 13/91, стягнуто з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Полтавської філії міських електромереж: борг за використану електроенергію у розмірі 4160913,64 грн, борг за перетоки реактивної енергії у розмірі 13620,60 грн, пеню у розмірі 697801,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 2477597,88, 3 % річних у розмірі 379157,63 грн, державне мито у розмірі 25500,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.
На виконання зазначеного рішення 28.09.2009 судом було видано відповідний наказ, який пред'явлено для виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, та відкрито виконавче провадження № 48305346.
Виконавчі дії у виконавчому провадженні № 48305346 щодо виконання наказу № 13/91 було зупинено постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 27.04.2018, яка, в свою чергу, винесена на виконання ухвали Господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі № 13/91 (з урахуванням приписів пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження").
03.09.2018 на адресу позивача надійшла заява відповідача № 10-75/12875 від 29.08.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої припиняються зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" перед Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" за послуги з водопостачання та водовідведення на суму 43749,53 грн та припиняються зобов'язання Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" перед Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" з інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов'язань по сплаті за активну електричну енергію в сумі 43749,53 грн, згідно із наказом Господарського суду Полтавської області від 28.09.2009 № 13/91.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019, визнано недійсним правочин - заяву Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" №10-75/12875 від 29.08.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:
- заборгованість позивача перед відповідачем з інфляційних нарахувань в сумі 43 749,53 грн за прострочення виконання зобов'язань по сплаті за активну електричну енергію, що виникла на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 у справі №13/91 та наказу Господарського суду Полтавської області від 28.09.2009 № 13/91, що є предметом зарахування зустрічних однорідних вимог, підпадає під дію Закону України №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії";
- припинення зобов'язання позивача перед відповідачем зі сплати інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов'язань по сплаті за активну електричну енергію в сумі 43 749,53 грн, встановленого рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.09.2009 у справі №13/91 та наказом Господарського суду Полтавської області від 28.09.2009 № 13/91 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" №10-75/12875 від 29.08.2018, суперечить положенням Закону України №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії";
- вчинення Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" заяви №10-75/12875 від 29.08.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить імперативним положенням статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику".
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
- дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не поширюється на спірні правовідносини;
- вчинення Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" заяви №10-75/12875 від 29.08.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає імперативним положенням статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику";
- відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", передбачається списання сум заборгованості, які визначені наказом Господарського суду Полтавської області № 13/91;
- судами попередніх інстанцій не враховано, що добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.11.2005 у справі № 15/154, від 24.02.2016 у справі № 6-2784цс15).
6. Доводи інших учасників справи
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Умови припинення господарських зобов'язань визначено статтею 202 Господарського кодексу України, за змістом якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
В свою чергу характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.
Згідно із статтею 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 5 статті 203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.
Пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент вчинення Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог виконавче провадження з виконання наказу №13/91 від 28.09.2009 зупинено на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
Абзацами 5, 8 частини 1 статті 1 України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" встановлено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - це кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно із частиною 2 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуг централізованого водопостачання та водовідведення, послуг централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб:
неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню;
неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості.
Отже, Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що врегулювання заборгованості підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості, та не визначено строки врегулювання сторонами нарахованих на заборгованість неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних.
Крім того, Закон України "Про електроенергетику" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.
Стаття 1 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції чинній на час вчинення спірного правочину) визначає термін "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії" як рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, а термін "алгоритм оптового ринку електричної енергії" - як порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до частини 2 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції чинній на час вчинення спірного правочину) споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
Згідно із частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції чинній на час вчинення спірного правочину) споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Отже, зазначеними положеннями спеціальних норм регулювання правовідносин у сфері електроенергетики чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 №1136 "Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України", яка була чинною на час вчинення спірного правочину, кошти, що надходять за спожиту електричну енергію на підставі визнаної претензії або за рішенням господарського суду, зараховуються енергопостачальнику виключно на його поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Кошти, отримані енергопостачальником у рахунок відшкодування завданих йому збитків, та суми пені зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.
Отже, як правомірно зазначено апеляційним господарським судом, законодавець робить виключення щодо зарахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання коштів за спожиту електричну енергію, які надходять на підставі рішення господарського суду, лише в частині відшкодування завданих збитків та пені, які зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника. При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, входять до складу грошового зобов'язання, та не відносяться ні до пені ні до збитків.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки вчинення Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" заяви №10-75/12875 від 29.08.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить положенням Закону України "Про електроенергетику" та Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують та не впливають на них.
Посилання скаржника, викладені в касаційній скарзі, на постанови Верховного Суду України від 01.11.2005 у справі № 15/154 та від 24.02.2016 у справі № 6-2784цс15 відхиляються колегією суддів, оскільки в даних постановах висловлено правову позицію щодо добровільного виконання боржником зобов'язання на стадії виконавчого провадження шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог, в той час як оскаржувану заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог вчинено стягувачем.
Всі інші аргументи касаційної скарги спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин. Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
10. Судові витрати
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 917/1278/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г.О. Вронська
О.А. Кролевець