26 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 910/9139/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 (судді: Жук Г. А., Мартюк А. І., Дідиченко М. А.)
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" про забезпечення позову
до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" і Державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб",
за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк",
про визнання відсутнім права на відчуження майна,
1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову і судових рішень
1.1. У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" (далі - ТОВ "Лисичанський пивоварний завод") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просило: 1) накласти арешт на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500 , який належить ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", до набрання чинності рішенням суду у цій справі; 2) заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема державним реєстраторам, державним і приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (реєстрацію, перереєстрацію, посвідчення договорів, видачу свідоцтв про право власності та інших правовстановлюючих документів) належного ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" нерухомого майна, в тому числі, але не виключно, цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, до набрання чинності рішенням суду у цій справі; 3) заборонити Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), Державній організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) і будь-яким уповноваженим зазначеними організаціями особам вчиняти дії на реалізацію положень статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків і приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку" стосовно цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, належного ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", до набрання чинності рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування вимог, викладених у заяві, ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" наголосило на ймовірності відчуження банком у позасудовому порядку на підставі вимог статей 37-39 Закону України "Про іпотеку" належного товариству майна, про що свідчить лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. від 20.06.2019 № 2792. Оскільки спірне нерухоме майно розташовано на території проведення антитерористичної операції, такі дії, на думку заявника, суперечать положенням частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", за змістом якої протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43 - 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку". Також товариство акцентувало, що ПАТ "Дельта Банк" і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб можуть вчиняти будь-які інші дії, що у подальшому унеможливлять виконання рішення у справі у разі задоволення позову.
1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 (суддя Баранов Д. О.) заяву ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації, визначеним у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема державним реєстраторам, державним і приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (реєстрацію, перереєстрацію, посвідчення договорів, видачу свідоцтв про право власності та інших правовстановлюючих документів) належного ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", ідентифікаційний код 00382987 (адреса: 93193, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500), нерухомого майна, у тому числі цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і будь-яким уповноваженим зазначеними організаціями особам звертати стягнення у позасудовому порядку на майно, а саме цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, що є предметом забезпечення, у тому числі набувати право власності на нього, продавати його від свого імені на користь третіх осіб, отримувати і пред'являти до виконання стосовно них виконавчі написи нотаріуса та реалізовувати згідно з ними це майно до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд звернув увагу, що за змістом частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку"; оскільки спірний цілісний майновий комплекс розташований у м. Лисичанську, який згідно з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, належить до населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція, тому відчуження майна ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" у спосіб інший, аніж на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, як то передбачено згідно зі статтею 39 Закону України "Про іпотеку", є незаконним і порушує положення частини 1 статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Отже, суд визнав за доцільне вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема: Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо предмета іпотеки, заборонити ПАТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та будь-яким уповноваженим зазначеними організаціями особам звертати стягнення у позасудовому порядку на майно, що є предметом забезпечення, в тому числі набувати право власності на нього, продавати його від свого імені на користь третіх осіб, отримувати і пред'являти до виконання щодо них виконавчі написи нотаріуса та реалізовувати згідно з ними це майно.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що немає правових підстав накладати арешт на спірне нерухоме майно, оскільки воно вже перебуває під обтяженням згідно з ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 16.04.2014 у справі № 755/8961/14-ц, від 15.04.2014 у справі № 755/8833/14-ц.
1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 (судді: Жук Г. А., Мартюк А. І., Дідиченко М. А.) апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 скасовано. Відмовлено ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційний господарський суд не установив правових підстав, з якими положення процесуального законодавства у цьому випадку пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, та зауважив, зокрема, що згідно з частиною 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом: накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії, що помилково не врахував місцевий господарський суд.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборона суб'єктам державної реєстрації, іншим акредитованим суб'єктам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (реєстрацію, перереєстрацію, посвідчення договорів, видачу свідоцтв про право власності та інших правовстановлюючих документів) належного ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" нерухомого майна, а також заборона ПАТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і будь-яким уповноваженим зазначеними організаціями особам звертати стягнення у позасудовому порядку на майно, що є предметом забезпечення, за змістом є накладенням обмежень щодо такого майна, і така заборона унеможливлює проведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк".
Суд також акцентував, що за наявності чинного обтяження спірного нерухомого майна - арешту належного ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на те саме, вже обтяжене арештом нерухоме майно та заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження такого нерухомого майна, є безпідставною, оскільки суб'єкти державної реєстрації на час звернення ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" із заявою про забезпечення позову не могли вчиняти відповідні реєстраційні дії.
2. Короткий зміст касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 і закрити провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019.
Підставами для скасування оскарженої постанови у справі ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" вважає порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема неправильне застосування положень пункту 7 частини 2 статті 46, частини 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник наголошує, що заставлене майно не є майном банку, а державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій діє на власний розсуд. Скаржник також зазначає, що на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі не було предмета спору, наголошуючи при цьому, що розгляд апеляційної скарги ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 про скасування заходів забезпечення позову відбувся 12.09.2019 об 11 год, а розгляд апеляційної скарги ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 про забезпечення позову - 12.09.2019 об 11 год 20 хв.
2.2. Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому фонд просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 - без змін як законну та обґрунтовану.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, зазначені у відзиві на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
3.2. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, з огляду на положення статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має оцінити обґрунтованість як доводів заявника, так і аргументів іншої сторони щодо відсутності підстав і необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача або третіх осіб, а отже, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін та інших учасників судового процесу та яким саме чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх у межах одного цього судового провадження за його позовом, не звертаючись до суду ще раз, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Водночас у частині 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України наведено умови, за яких не допускається забезпечення позову шляхом вжиття окремих заходів його забезпечення. Так, за змістом цієї норми не допускається забезпечення позову у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом: 1) накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; 2) заборони відповідачу, його посадовим особам вчиняти певні дії.
3.3. Суди попередніх інстанцій установили, що у забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором між банком - Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", і позичальником - Відкритим акціонерним товариством "Лисичанський пивоварний завод", правонаступником якого є ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", укладено іпотечний договір № 13/046/1001/2007, за умовами якого банку в іпотеку було передано нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Потапенка, 500, що також підтверджується відомостями із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій також з'ясували, що згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер запису обтяження 9827211, дата та час державної реєстрації: 18.04.2014, 14:14:30, на усе нерухоме майно ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", зокрема і цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ , вул. Генерала Потапенка, 500, накладено арешт, підстава виникнення обтяження: ухвала суду, серія та номер: 755/8961/14-ц, виданий 16.04.2014, видавник: Дніпровський районний суд міста Києва; ухвала суду, серія та номер: 755/8833/14-ц, виданий 15.04.2014, видавник: Дніпровський районний суд міста Києва.
ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", звертаючись із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, зазначило, що має намір звернутися до господарського суду із позовом до ПАТ "Дельта Банк" і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання відсутності у зазначених осіб права на відчуження майна ТОВ "Лисичанський пивоварний завод"; у цій заяві просило накласти арешт на спірний цілісний майновий комплекс до набрання чинності рішенням суду у цій справі; заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема державним реєстраторам, державним і приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб'єктам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належного заявникові нерухомого майна, в тому числі, але не виключно, зазначеного цілісного майнового комплексу, до набрання чинності рішенням суду у цій справі; заборонити ПАТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і будь-яким уповноваженим зазначеними організаціями особам здійснювати дії на реалізацію положень статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку" стосовно зазначеного цілісного майнового комплексу до набрання чинності рішенням суду у цій справі.
Суд першої інстанції частково задовольнив викладені у заяві вимоги про забезпечення позову, погодившись у відповідній частині із підставами забезпечення позову, наведеними заявником у такій заяві.
Натомість переглядаючи справу відповідно до положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд визнав, що правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначені заявником способи та із наведених ним мотивів у цьому випадку немає. За висновками апеляційного господарського суду, зазначена ухвала місцевого господарського суду та аргументація, викладена у ній, не відповідають вимогам закону; місцевий господарський суд, постановляючи таку ухвалу, не врахував усіх обставин справи, а також залишив поза увагою, зокрема, положення частини 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у справах, відповідачем у яких є неплатоспроможний банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, та заборони відповідачеві, його посадовим особам вчиняти певні дії, що відбулося у наведеному випадку, та призвело, у свою чергу, до прийняття незаконного судового рішення.
Водночас урахувавши положення статей 4, 12, 46, 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і те, що ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних (постанова Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150), розпочато процедуру ліквідації цього банку, у зв'язку з чим уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" призначено Кадирова В. В. (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 № 181), та у подальшому продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" до 04.10.2019 (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.02.2017 № 619), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заборона суб'єктам державної реєстрації, а також іншим акредитованим суб'єктам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (реєстрацію, перереєстрацію, посвідчення договорів, видачу свідоцтв про право власності та інших правовстановлюючих документів) належного ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" нерухомого майна, а також заборона ПАТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і будь-яким уповноваженим зазначеними організаціями особам звертати стягнення у позасудовому порядку на спірне майно, що є предметом забезпечення, за своєю суттю є накладенням обмеження щодо такого майна, та, у свою чергу, впливає на здійснення повноважень фонду та позбавляє його можливості проводити процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк".
Суд апеляційної інстанції також наголосив, що за наявності чинного обтяження спірного нерухомого майна (його арешту) заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на те саме нерухоме майно та заборони суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження цього нерухомого майна, є безпідставною, оскільки суб'єкти державної реєстрації на час звернення ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" із заявою про забезпечення позову вже не могли вчиняти відповідних реєстраційних дій з огляду на вимоги закону (стаття 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Окрім цього, як зазначив апеляційний господарський суд, предметом позову, який має намір подати ТОВ "Лисичанський пивоварний завод", є вимога про визнання відсутності права на відчуження майна, тобто такий позов спрямований на встановлення певного факту та не містить вимог, які необхідно виконати в порядку Закону України "Про виконавче провадження", що унеможливлює висновок про виникнення труднощів при виконанні судового рішення у разі задоволення позову.
4. Висновки Верховного Суду
4.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної у справі постанови, оскільки вони суперечать положенням процесуального законодавства та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу такої постанови.
Стосовно вимоги скаржника у касаційній скарзі щодо закриття провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 308 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не наділений правом закривати апеляційне провадження (правовий висновок щодо неможливості виходу господарського суду за межі наданих йому процесуальним законодавством повноважень викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 6/291).
Разом із цим щодо черговості розгляду судом апеляційної інстанції апеляційних скарг ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" колегія суддів зазначає, що як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 клопотання ПАТ "Дельта Банк" про скасування заходів забезпечення позову задоволено; скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/9139/19 за заявою ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" до подання позовної заяви. ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" оскаржило зазначену ухвалу до суду апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги цього товариства постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 про скасування заходів забезпечення позову у справі № 910/9139/19 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" - без задоволення. При цьому у протоколі судового засідання від 12.09.2019 у справі № 910/9139/19 (за апеляційною скаргою ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2019) зафіксовано час вчинення відповідних процесуальних дій, зокрема відкриття судового засідання - 11:23, оголошення вступної та резолютивної частини постанови - 11:29, закриття судового засідання - 11:31. Натомість згідно з протоколом судового засідання від 12.09.2019 у справі № 910/9139/19 (за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 про забезпечення позову) наведено хронологію, зокрема, відкриття судового засідання - 11:08, оголошення вступної та резолютивної частини постанови - 11:20, закриття судового засідання - 11:21. Отже, як свідчать матеріали справи (а.с. 139-140, 152-153, ІІ т.с.), розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ТОВ "Лисичанський пивоварний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 про скасування заходів забезпечення позову передував розгляд апеляційної скарги ПАТ "Дельта Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 про забезпечення позову, що, у свою чергу, спростовує, наведений у касаційній скарзі довід про зворотне.
4.2. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4.3. Ураховуючи зазначене, беручи до уваги наведені положення законодавства та зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що правових підстав для зміни чи скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Оскільки підстав для скасування оскарженої постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанський пивоварний завод" залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі № 910/9139/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді К. М. Пільков
Ю. Я. Чумак