19 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 922/1995/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Кушніра І. В., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - Кочіна Г. І.,
відповідача - Дідика С. Є.,
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 (судді: Чернота Л. Ф., Гребенюк Н. В., Стойка О. В.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ,
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень на них
1.1. У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (наразі і далі - АТ "УкрСиббанк") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням змін) до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (наразі і далі - АТ "Мегабанк") про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007, а саме домоволодіння площею 473,1 м2, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гонти, 13, належне на праві приватної власності АТ "Мегабанк" на підставі свідоцтва, серія та номер: ВТР № 152678р. № 2630, виданого 23.12.2013 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І., для задоволення вимог АТ "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитних договорів від 10.07.2007 № 11181053000, № 11181124000 (далі - кредитні договори від 10.07.2007), у сумі 3 105 955 дол. США та 83 249,17 грн пені, з яких: 1 298 003,97 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 807 951,03 дол. США - заборгованість за процентами; 35 650,47 дол. США - пеня за прострочення сплати кредиту; 47 598,70 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; визначення способу реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, із дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позовні вимоги із посиланням на положення статей 11, 546, 572, 589, 629 Цивільного кодексу України, статей 1 - 4, 7, 11, 13, 23, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" обґрунтовано наявністю у позивача як іпотекодержателя права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Позивач наголосив, що договірні відносини між АТ "Мегабанк" і ОСОБА_1 є відносинами наступної іпотеки, які здійснені без згоди АТ "УкрСиббанк"; при визначенні пріоритету іпотеки необхідно враховувати, що попередня іпотека за змістом статті 13 Закону України "Про іпотеку" має вищий пріоритет стосовно наступних іпотек.
1.2. АТ "Мегабанк" у відзиві на позов заперечило проти його задоволення, наголосило, зокрема, на ненаданні АТ "УкрСиббанк" будь-яких доказів щодо реєстрації ним обтяження спірного нерухомого майна іпотекою з 12.09.2008 - дати укладення між АТ "Мегабанк" і ОСОБА_1 іпотечного договору № ГД-07/2008, і до теперішнього часу; неврахуванні позивачем правил виключної підсудності під час звернення із цим позовом, а також того, що початкова ціна предмета іпотеки не є тотожною загальній сумі вимог, отже ставка судового збору має визначатися саме із суми вимог, а не із початкової ціни предмета іпотеки; відсутності підстав для врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 6-1685цс16, оскільки фактичні обставини у цій справі та у зазначеній цивільній справі є різними.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 (суддя Лаврова Л. С .) позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 10.07.2007, а саме домоволодіння площею 473,1 м2, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гонти, 13, належне на праві приватної власності АТ "Мегабанк" на підставі свідоцтва, серія та номер: ВТР № 152678р. № 2630, виданого 23.12.2013 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняк В. І., для задоволення вимог АТ "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитних договорів від 10.07.2007, у сумі 3 105 955 дол. США та 83 249,17 грн пені, з яких: 1 298 003,97 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 807 951,03 дол. США - заборгованість за процентами; 35 650,47 дол. США - пеня за прострочення сплати кредиту; 47 598,70 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів; визначено спосіб реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2007, а саме шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, із дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Здійснено розподіл судових витрат.
Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог, заявлених у позові, оскільки факт протиправного вилучення (припинення) державної реєстрації обтяження речового права за спірним договором іпотеки установив суд в адміністративній справі № 822/5740/15, згідно із судовим рішенням в якій зобов'язано приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А. А. поновити державну реєстрацію обтяження речового права за договором іпотеки від 10.07.2007 за реєстровим № 1-4402 із дати вилучення припинення обтяження, а саме з 11.09.2008; цей договір іпотеки є дійсним, зобов'язання за ним не припинено, доказів протилежного суду не надано, отже домоволодіння загальною площею 473,1 м2, розташоване за адресою: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Гонти, 13, є предметом іпотеки АТ "УкрСиббанк", це товариство має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитними договорами від 10.07.2007, зобов'язання за якими були забезпечені іпотекою, що підтверджується, зокрема, судовими рішеннями у справах № 9/5025/956/11, № 924/108/13-г, які набрали законної сили. Суд зазначив, що АТ "Мегабанк" набуло право власності на предмет іпотеки шляхом залишення за собою нереалізованого майна у межах виконавчого провадження, на час набуття майна воно є предметом іпотеки АТ "УкрСиббанк", тому позивач, зважаючи на положення статті 23 Закону України "Про іпотеку", звернувся із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки саме до АТ "Мегабанк" як до особи, якій перейшло право власності на предмет іпотеки та яка, відповідно, набула статусу іпотекодавця.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 (судді: Чернота Л. Ф., Гребенюк Н. В., Стойка О. В.) рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 скасовано. Справу направлено на розгляд за встановленою підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд розглянув справу із порушенням правил виключної підсудності, про непідсудність цієї справи відповідач заявив суду першої інстанції, тому наявні підстави для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 і направлення справи на розгляд за встановленою підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019, АТ "УкрСиббанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019 залишити в силі, вважаючи оскаржувану постанову у справі незаконною, необґрунтованою; прийнятою із порушенням норм процесуального права, зокрема статей 15, 16 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2007. На думку АТ "УкрСиббанк", посилання суду апеляційної інстанції у постанові на положення пункту 20.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам" є безпідставними, а висновки апеляційного господарського суду стосовно того, що справа № 922/1995/17 має розглядатися за правилами виключної підсудності - передчасними і необґрунтованими, оскільки підсудність за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів визначалася за загальними правилами територіальної підсудності відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, тобто станом на час звернення із позовом у цій справі.
3.2. Від АТ "Мегабанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції як ухвалену із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019 позов АТ "УкрСиббанк", поданий у червні 2017 року до АТ "Мегабанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, задоволено з підстав його доведеності та обґрунтованості.
Натомість постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 зазначене судове рішення скасовано, а справу направлено на розгляд до Господарського суду Хмельницької області за встановленою підсудністю. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення місцевим господарським судом правил виключної підсудності.
Проте наведений висновок суду апеляційної інстанції є помилковим з огляду на таке.
4.3. Визначення територіальної підсудності справ господарському суду унормовано у статті 15 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення позивача із цим позовом до господарського суду.
За змістом зазначеної норми справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин 1 - 3 цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією з сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий господарський суд.
Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Водночас у статті 16 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017 (на час звернення позивача із цим позовом до господарського суду), наведено правила визначення підсудності деяких категорій справ - виключну підсудність справ.
Так, згідно зі статтею 16 зазначеного Кодексу (у відповідній редакції) віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.
Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна.
Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення. Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет розглядаються господарським судом за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.
Справи у спорах, передбачених пунктами 4 та 41 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.
Справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента.
Справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною 4 цієї статті.
Справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
У розумінні наведених положень законодавства виключна підсудність - це правило, згідно з яким справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної чи договірної підсудності.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час звернення із позовом) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
4.4. Як уже зазначалося, предметом позову у справі № 922/1995/17, що розглядається, є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у зв'язку із невиконанням позичальником (третьою особою у справі) умов кредитних договорів, зобов'язання за якими були забезпечені іпотекою, а оскільки у цьому випадку йдеться про наступну іпотеку предмета іпотеки, позивач як іпотекодержатель звернувся з позовом до відповідача як особи, котра набула статусу іпотекодавця. Зазначений позов позивач пред'явив за місцезнаходженням відповідача згідно з вимогами статті 15 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення з позовом у цій справі, а саме до Господарського суду Харківської області. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2017 порушено провадження у справі № 922/1995/17 і призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги наведені положення процесуального законодавства, колегія суддів наголошує, що справа № 922/1995/17 не належала до категорії тих справ, які повинні розглядатися за правилами виключної підсудності згідно з вимогами статті 16 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки цей спір не стосується визнання права власності на майно або витребування майна із чужого незаконного володіння чи усунення перешкод у користуванні майном (частина 3 статті 16 цього Кодексу у відповідній редакції), тому суд першої інстанції правомірно прийняв до розгляду і розглянув таку справу за загальними правилами територіальної підсудності - за місцезнаходженням відповідача, як того вимагали положення статті 15 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017 (на час звернення до суду із цим позовом).
З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про порушення місцевим господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, щодо правил виключної підсудності у наведеному випадку, як і скасування рішення місцевого господарського суду і направлення у зв'язку із цим справи за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області, суперечить зазначеним положенням процесуального законодавства та є помилковим.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 300 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 цього Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
5.2. Оскільки як убачається зі змісту оскарженої у справі постанови, суд апеляційної інстанції перевірив рішення місцевого господарського суду лише в межах доводів апеляційної скарги відповідача стосовно недотримання судом першої інстанції правил виключної підсудності, суд касаційної інстанції не може задовольнити викладену у касаційній скарзі вимогу АТ "УкрСиббанк" про залишення в силі рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2019, зважаючи на положення статей 287, 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.3. Твердження АТ "Мегабанк", викладені у відзиві на касаційну скаргу, не отримали підтвердження, тому суд касаційної інстанції відхиляє їх, зважаючи на зазначене.
5.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, про непорушення правил виключної підсудності у наведеному випадку отримали підтвердження під час касаційного провадження, тому оскаржену у справі постанову необхідно скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу задовольнити частково.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі № 922/1995/17 скасувати, а справу передати на розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді І. В. Кушнір
Ю. Я. Чумак