ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.11.2019Справа № 910/11464/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова фінансова компанія «ТЕРКОН»
до Акціонерне товариство «Українська залізниця»
про стягнення 30063,28 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова фінансова компанія "ТЕРКОН" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 30063,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно виконав взяті на себе за договором № ПЗ/П-181202/НЮ від 02.08.2018 зобов'язання по оплаті отриманого товару, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 30063,28 грн штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 28.08.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
09.09.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 28.08.2019 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11464/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
07.10.2019 через канцелярію суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву. В якому останній просить суд зменшити розмір нарахованих трьох відсотків річних від простроченої суми, що стягуються та розмір інфляційного збільшення боргу.
21.10.2019 через канцелярію суду представником позивача було подано відповідь на відзив на позовну заяву. В якому позивач обґрунтовує підстави нарахування штрафних санкцій та їх обсягу. Крім того, позивач зазначає та зауважує на безпідставності їх зменшення.
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
02.08.2018 за результатами проведення тендерної процедури закупівлі, відкриті торги відповідно до вимогу Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922 - VII, оголошення № UA - 2018 - 06 - 20 - 002776 - а, між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», в особі виробничого підрозділу Конотопська дистанція колії регіональної філії «Південно - Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова фінансова компанія «Теркон» (постачальник) було укладено договір поставки № ПЗ/П - 181202/НЮ.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до специфікації № 1 (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.
Відповідно до п. 3.1 - 3.3. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 ( Додаток № 1). Ціни в накладних і в рахунках - фактурах вказуються в національній валюті України. Сума договору складає 956000,00 грн. без ПДВ, ПДВ 20% 191200,00 грн, разом з ПДВ 1147200,00 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі товару, але не раніше реєстрації податкової накладної.
Відповідно до п. 5.1. договору, товар повинен бути поставлений постачальником у строк не більше 90 календарних днів з дати укладання договору.
Відповідно до п. 5.4. - 5.5. договору, приймання - передача товару здійснюється за актом, який підписують повноважний представник постачальника та покупця. Акт приймання передачі складається в двох примірниках, по одному кожній стороні. Постачальник зобов'язаний надати покупцю одночасно із товаром, що поставляється наступні документи : акт приймання - передачі товару; рахунок - фактуру; видаткову накладну; завірену копію сертифіката про відповідність, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації, або декларацію постачальника про відповідність; інструкцію по експлуатації товару.
Відповідно до п. 6.1.1. - 6.1.2. договору, покупець зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з документами, зазначеними в п. 5.5. договору. Своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.
Відповідно до п. 6.3.1 договору, постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, встановлений цим договором.
Відповідно до п. 6.4.1. договору, постачальник має право своєчасно і в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
Відповідно до п. 7.1. - 7.2.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 12.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018, а в частині розрахунків до повного виконання.
Специфікацією № 1 ( додаток № 1) до договору № ПЗ/П - 181202/НЮ від 02.08.2018 визначено характеристики продукції, що має бути поставлена, а саме, її найменування: «Верстат рейкосвердлильний СТР2Д - Т», кількість: 8, вартість за одиницю без ПДВ: 119500,00 грн., визначено загальну вартість продукції без ПДВ: 956000,00 грн., суму ПДВ 20% : 191200,00 грн., та загальну вартість продукції в т.ч. ПДВ : 1147200,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної № 223 від 02.10.2018 на суму 1147200,00 грн, акту прийому-передачі верстатів рейкосвердлильних СТР2Д - Т від 02.10.2018 за договором поставки № ПЗ/П/181202/НЮ від 02.08.2018, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар «верстат рейкосвердлильний СТР2Д - Т», у кількості 8 шт. загальною вартістю 1147200,00 грн. в т.ч. ПДВ.
До матеріалів справи також додано податкову накладну № 4 від 02.10.2018 на товар загальною вартістю 1147200,00 грн. в т.ч. ПДВ. Документ було доставлено до центрального рівня державної податкової служби України 23.10.2018 ( документ прийнято).
Відповідно до платіжного доручення № 1366647 від 16.11.2018 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1147200,00 грн. Призначення платежу : « оплата рах. № 362 від 02.10.2018 за верстати рейкосвердлильні СТР2Д - Т 8 шт. згідно дог. № ПЗ /П - 181202/НЮ від 02.08.2018 р. в т.ч. ПДВ 191200,00 грн. ( _ 359_)».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № ПЗ /П - 181202/НЮ від 02.08.2018 зобов'язання по оплаті отриманого товару вчасно, в зв"язку з чим позивачем було розраховано штрафні санкції у загальному розмірі 30063,28 грн., які він просить стягнути в судовому порядку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару 02.10.2018 ( за актом прийому передачі верстатів рейкосвердлильних СТР2Д - Т до договору поставки № ПЗ/П-181202/НЮ від 02.08.2018) на загальну суму 1147200,00 грн. ( в т.ч. ПДВ) за договором № ПЗ /П - 181202/НЮ від 02.08.2018.
Відповідно до п. 4.2. договору, покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня підписання акту приймання - передачі товару, але не раніше реєстрації податкової накладної.
Отже, відповідач мав перерахувати позивачу грошові кошти за отриманий товар у розмірі 1147200,00 грн. за товар, поставлений , відповідно до акту прийому передачі верстатів рейкосвердлильних СТР2Д - Т від 02.10.2018, до 31.10.2018 включно.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач перерахував 16.11.2018 на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1147200,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 1366647 (призначення платежу : « оплата рах. № 362 від 02.10.2018 за верстати рейкосвердлильні СТР2Д - Т 8 шт. згідно дог. № ПЗ /П - 181202/НЮ від 02.08.2018 р. в т.ч. ПДВ 191200,00 грн. ( _ 359_)»).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Отже, відповідач є таким, що прострочив свої зобов'язання з оплати поставленої за договором № ПЗ /П - 181202/НЮ від 02.08.2018 продукції.
Таким чином, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідач не здійснив оплату за поставлену відповідачем продукцію в строк, передбачений договором, тобто, не виконав свої зобов'язання належним чином.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Зважаючи на приписи договору № ПЗ /П - 181202/НЮ від 02.08.2018 та приписи чинного законодавства, позивачем було нараховано в період з 31.10.2018 по 16.11.2018 пеню, 3% річних та втрати від інфляції у загальному розмірі 30063,28 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).
Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1. - 7.2.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. Покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Позивачем невірно було визначено дату, з якої виникло прострочення боржника, оскільки, зобов'язання по оплаті товару мало бути виконано включно до 31.10.2018, а тому боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 01.11.2018. При стягненні пені, у період нарахування санкцій, згідно умов договору включається день фактичної оплати товару,а тому пеня має розраховуватись за період з 01.11.2018 до 16.11.2018 включно. Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем, та вважає його арифметично вірним, оскільки не зважаючи на те, що у розрахунку позивач вказав період нарахування з 31.10.2018 до 16.11.2018, фактично пеня нарахована за період з 01.11.2018 до 16.11.2018, а тому суд погоджується з розрахованою позивачем сумою пені. З відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 9051,88 грн.
Щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з визначених позивачем періодів прострочення та сум вбачається, що позивачем при нарахуванні їх розмірів, за конкретні періоди прострочення, в періоди прострочення враховані дати останнього дня строку протягом якого мала проводитись оплата відповідачем та дату повної оплати товару, що призвело до збільшення періодів на два дні, відповідно до збільшення розмірів втрат від інфляції та 3 % річних на суму вартості двох днів прострочення.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день дати останнього дня строку протягом якого мала проводитись оплата відповідачем та день часткової оплати вартості товару не включається до періоду, за який може здійснюватися стягнення втрат від інфляції та 3% річних.
Втрати від інфляції та 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а тому день часткової оплати товару не враховується в період нарахування штрафних санкцій.
Суд перевірив розрахунок 3% річних за період з 01.11.2018 до 15.11.2018 включно, згідно перерахунку суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1414,36 грн.
Щодо стягнення втрат від інфляції.
Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов'язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.
Таким чином, встановивши, що термін прострочення відповідача виконання зобов'язання з оплати отриманого товару становить менше одного місяця (період з 01.11.2018 до 15.11.2018 - 15 днів), в зв'язку з чим втрати від інфляції не нараховуються (становлять 0,00 грн), а тому не підлягають стягненню з відповідача.
Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальному розмірі 10466,24 грн., з яких 1414,36 грн. 3% річних та 9051,88 грн. пені.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, втрат від інфляції та 3% річних, обгурнтоване тим, що позивачу простроченням не було завдано збитків.
Згідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Оскільки 3% річних та втрати від інфляції не є неустойкою, їх розмір в будь-якому випадку не може бути зменшений.
Щодо зменшення суми пені.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В даному випадку суд враховує, що сума пені нарахована згідно умов укладеного між сторонами договору і з огляду на вартість поставленого товару у розмірі 1147200,00 грн, пеня не є "значно" чи "надмірно" великою. Крім того, договором передбачено ставку пені у меншому розмірі, ніж обмежений законодавством розмір, що додатково свідчить, що нарахована пеня не є надмірною.
Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності.
Крім того, відповідачем не доведено, що позивач не зазнав збитків, в зв'язку з простроченням оплати.
Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання договірних зобов'язань, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.
Крім того, в чинній редакції Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні повноваження на зменшення розміру суми неустойки за клопотанням відповідача.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова фінансова компанія «Теркон» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Мануйлівський, будинок 57, кв. 7, код ЄДРПОУ 21866643) 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 36 коп. 3% річних, 9051 (дев'ять тисяч п'ятдесят одна) грн. 88 коп. пені, 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 78 коп. судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 94,64 грн., втрат від інфляції у розмірі 19502,40 грн - відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Усатенко І.В.