ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.11.2019Справа № 910/13002/19
За позовомПублічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 174889,02 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 174889,02 грн, з яких: 89838,15 грн пені, 70078,08 грн інфляційних втрат та 14972,79 грн 3% річних. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги на суму 34500,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13002/19; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
21.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив про те, що позивачем не надано суду доказів своєчасного надання відповідачу документів на виконання п.4.2 договору.
Крім того відповідач зауважив, що податкова накладна на поставлений товар була зареєстрована постачальником тільки 14.12.2018, а отже дізнатись про її реєстрацію відповідач міг тільки 17.12.2018, внаслідок чого строк оплати за товар слід обчислювати саме з цієї дати.
Також, на думку Акціонерного товариства "Українська залізниця", заявлені до стягнення позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34500,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
29.10.2019 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов заперечив.
Відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
12.11.2019 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
14.11.2019 до канцелярії суду від позивача надійшли документи по справі на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
31.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець, відповідач) (найменування змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця") та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (постачальник, позивач) укладено договір поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.706)ю (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупця певну продукцію (товар) відповідно до специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору (п.1.1).
Відповідно до п.1.2 договору найменування товару: рама бокова, балка надресорна.
Кількість і асортимент товару передбачається у специфікації №1, яка додається до даного договору (додаток №1) (п.1.3 договору).
Згідно п.п.3.1, 3.4 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у специфікації №1 (додаток №1), ціна договору становить 3876000,00 грн.
Відповідно до п.10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання.
У додатку №1 до договору (специфікація №1) сторони погодили, що товаром, який поставляється відповідачу, є рама бокова та балка надресорна на загальну суму 3876000,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що відповідачем було прострочено здійснення оплати товару, поставленого позивачем на умовах укладеного між сторонами договору поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 89838,15 грн пені, 70078,08 грн інфляційних втрат та 14972,79 грн 3% річних.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 16.11.2018 відповідач звернувся до позивача із листом за вих.№01-06/8488, в якому просив організувати відвантаження товару згідно умов договору.
Відповідно до ч.2 ст.267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до п.1.7 договору вантажоодержувачем та платником є філія "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Згідно з п.5.1.1 договору товар постачається на умовах FCA (згідно з Інкотермс 2010) - (ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук, вул.Івана Приходька, 141). Товар повинен бути підготовлений постачальником до вивозу не пізніше 10 календарних днів з дня направлення письмового повідомлення. В разі постачання товару залізничним транспортом постачальник зобов'язується використовувати лише вагони власності Акціонерного товариства "Українська залізниця".
21.11.2018 позивач поставив відповідачу товар за договором на загальну суму 3876000,00 грн, що підтверджується накладною №КСЗ-0001167 від 21.11.2018 на суму 3876000,00 грн, актом №26 прийому-передачі товару від 21.11.2018, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками юридичних осіб позивача і відповідача, а також залізничною накладною №44999993 від 21.11.2018.
Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної при поставці автотранспортом або дата штампу залізничної станції на залізничній накладній про приймання до перевезення (п.5.1.4 договору).
Таким чином, оскільки на залізничній накладній №44999993 міститься штамп про приймання до перевезення вантажу 21.11.2018, датою поставки товару є 21.11.2018.
Факт отримання від позивача товару на суму 3876000,00 грн за договором поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018 відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної або залізничної накладної, акту прийому-передачі товару (із вказаними номерами кожної одиниці товару), документів якості на поставлений товар та податкової накладної, в якій зазначено код товару згідно УКТ ЗЕД.
З огляду на те, що 10-ти денний банківський строк з дати поставки товару закінчується 05.12.2018, тоді як податкова накладна була зареєстрована позивачем (постачальником) 14.12.2018 (копія податкової накладної з доказами її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних долучена позивачем до позовної заяви), беручи до уваги умови договору про здійснення відповідачем оплати не раніше реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем відповідно до умов укладеного між сторонами правочину, у строк до 14.12.2018 включно.
Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано суду доказів своєчасного подання покупцю (залізниці) документів, передбачених у п.4.2 договору, судом відхиляються, оскільки будь-якого строку подання таких документів умовами п.4.2 не встановлено, а відповідачем не надано суду доказів надання йому позивачем вказаних документів у будь-яку іншу дату, ніж дата фактичної поставки товару - 21.11.2018 (копії документів, вказаних у п.4.2 договору, долучені позивачем до позовної заяви).
В будь-якому випадку, відповідачем жодним чином не обґрунтовано неможливість виконання ним обов'язку з оплати товару за відсутності (у випадку неподання позивачем відповідачу) рахунку-фактури чи документів якості на поставлений товар.
Твердження відповідача стосовно того, що податкова накладна була зареєстрована 14.12.2018 (у п'ятницю), внаслідок чого про її реєстрацію відповідач міг дізнатися лише у понеділок 17.12.2018 та строк оплати розпочав свій перебіг з 17.12.2018, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі обставини (у випадку їх доведення належними та допустимими доказами відповідачем) не звільняють його від обов'язку оплатити товар у строк, встановлений договором.
Більш того, підписуючи договір на вказаних умовах, відповідач повинен був усвідомлювати ризики настання для нього негативних/несприятливих наслідків, пов'язаних з реальною датою, коли останній дізнався про реєстрацію позивачем податкових накладних.
При цьому судом встановлено, що відповідно до п.4.5 договору у разі прострочення постачальником термінів поставки товару, термін оплати за даний товар збільшується на кожний календарний день прострочення поставки товару на один банківський день відповідно. Термін прострочення є різниця календарних днів між датою планового прибуття товару на умовах згідно з п.5.1.1 та датою фактичної поставки товару.
Так як позивачем не було прострочено поставку товару за договором, підстави для застосування умов п.4.5 договору відсутні.
Отже, відповідач повинен був оплатити товар поставлений позивачем відповідно до умов договору у строк до 14.12.2018 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі оплатив за поставлений позивачем товар 31.01.2019, що підтверджується відповідною випискою банку з рахунку Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод".
При цьому предметом позову є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих по 30.01.2019 включно. Доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, поставленого позивачем за договором у період до 30.01.2019 включно матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням оплати товару, поставленого за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 89838,15 грн, нарахованої за період з 15.12.2018 до 30.01.2019 включно.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п.7.3 договору поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018 за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а отже стягненню з відповідача підлягає 89838,15 грн пені.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14972,79 грн за період з 15.12.2018 до 30.01.2019 включно.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а отже стягненню з відповідача підлягає 3% річних у заявленій позивачем сумі, а саме у розмірі 14972,79 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 70078,08 грн за період з грудня 2018 року по січень 2019 року.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, з приводу чого суд зазначає наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Отже, оскільки заборгованість виникла 15.12.2018 та була сплачена відповідачем 31.01.2019, підстави для нарахування інфляційних втрат за грудень 2018 року та січень 2019 року відсутні (оскільки заборгованість тривала не повний місяць). Таким чином позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають частковому задоволенню.
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до розрахунку позивача складають 34500,00 грн.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 21.10.2019, відповідач заперечив щодо розміру витрат на правову допомогу адвоката у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки відсутні докази надання таких послуг, такі витрати є неспівмірними зі складністю справи яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, попередній розрахунок суми витрат не містить опису виконаних адвокатом робіт та відсутнє підтвердження оплати таких послуг.
12.11.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та додано документи на підтвердження таких витрат.
14.11.2019 через загальний відділ діловодства від позивача надійшли додаткові докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Водночас за змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Як вже зазначалось судом, у відзиві на позов відповідач вказує на не співмірність витрат із складністю справи, яка розглядається у порядку спрощеного позовного провадження та просить суд відмовити у покладенні на нього означених витрат.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що 24.01.2018 між адвокатом Гнатенком С.І. (адвокат) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги адвокатом, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу в будь-яких адміністративних, господарських, цивільних справах, кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, справах по оскарженню дій і рішень посадових осіб та органів державної влади, які розглядуються уповноваженими на те державними органами. Здійснювати представництво інтересів клієнта в судах, органах міністерства внутрішніх справ, що провадять дізнання, досудове слідство, органах прокуратури, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а клієнт зобов'язується сплатите гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
У п.1.2 договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018 зазначено, що правова допомога полягає в підготовці адвокатом та узгодження з клієнтом стратегії захисту інтересів, застосування якої буде реалізовано адвокатом у подальшому; зборі та правовому аналізі інформації, документів і матеріалів, що стосуються справи; наданні усних та письмових консультацій, роз'яснень щодо правових питань, які стосуються справи, або виконання окремих доручень клієнта; складанні необхідних для справи процесуальних документів, позовних заяв, скарг, претензій, відзивів, заперечень, письмових пояснень, запитів тощо; виконанні окремих доручень клієнта про надання правової допомоги; представництві клієнта в судах, органах міністерства внутрішніх справ, що провадять дізнання, досудове слідство, органах прокуратури, державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються справи. Кожне доручення клієнта на ведення справи оформлюється окремою письмовою угодою, якою визначається обсяг правової допомоги, розмір винагороди (гонорар) адвоката та порядок його сплати.
Відповідно до п.3.1 договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018 за надання правової допомоги клієнт сплачу адвокату гонорар щомісяця в розмірі 4500 грн. Виплата гонорару здійснюється не пізніше 15 числа кожного місяця;
Згідно з п.3.2 договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018 оплата правової допомоги з виконання окремих (разових) доручень клієнта визначається прейскурантом цін на правову допомогу, з яким клієнт ознайомлений при укладенні цього договору.
У п.3.3 договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018 сторонами погоджено, що не залежно від кількості процесуальних дій, та документів складених адвокатом в межах однієї справи - фіксований гонорар адвоката за надання правової допомоги у судових справах за участю клієнта складає не менше чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати та не більше 15% ціни позову.
Відповідно до п.3.4 договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018 остаточний розрахунок з адвокатом здійснюється: - у немайнових спорах, та інших справах, що не підлягають грошовій оцінці, за виконання окремих доручень - не пізніше 5 днів з дня набрання чинності судовим рішенням, іншим актом індивідуальної дії прийнятим щодо клієнта або на виконання його доручення, або надання письмового підтвердження адвокатом виконання окремого (разового) доручення клієнта; - у майнових спорах - не пізніше 5 днів з дати зарахування коштів стягнутих на користь Клієнта на його розрахунковий рахунок, отримання присудженого майна в натурі.
Фактичні витрати адвоката на ведення справи чи виконання іншого доручення клієнта відшкодовуються окремо і до суми гонорару не входять. Для покриття фактичних витрат адвоката, пов'язаних з наданням правової допомоги, клієнт оплачує усі погоджені та документально підтверджені витрати адвоката не пізніше 3 днів з дати отримання повідомлення адвоката про відшкодування понесених витрат (п.3.5 договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018).
Згідно з п.4.1 договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію - договір вважається продовженим на наступний рік на тих самих умовах.
Угодою від 28.12.2018 про внесення змін до договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018 сторонами погоджено прейскурант цін на послуги, зокрема, гонорар адвоката за представництво в господарському суді становить 5000,00 грн за 1 судове засідання; дослідження та правовий аналіз договору та документів по спірним правовідносинам - ві 500,00 грн за 1 годину; забезпечення дотримання клієнтом досудового порядку врегулювання спору, що включає складання тексту вимоги, претензії та направлення їх боржнику - 3000,00 грн за 1 документ; складання тексту позовної заяви - від 3500,00 грн за 1 документ; організація направлення засобами поштового зв'язку позовної заяви з додатками на адресу сторін та суду, складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів - 500,00 грн за 1 документ.
16.01.2019 між сторонами було укладено угоду до договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018, відповідно до умов якої клієнт доручає адвокату ведення справи про стягнення заборгованості та штрафних санкцій з Акціонерного товариства "Українська залізниця" за договором поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018.
У п.3 угоди від 16.01.2019 сторони погодили, що вартість професійної правничої допомоги адвоката, яка буде надана клієнту на стадії досудового врегулювання спору та під час судового розгляду в Господарському суді міста Києва визначається за прейскурантом цін до основного договору в редакції від 28.12.2018 (введений в дію з 01.01.2019 року) і на дату укладення цієї угоди складає 34500,00 грн з урахуванням податків, зборів, інших обов'язкових платежів та без врахування сум, які підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п.4 угоди від 16.01.2019 сторони домовились про перелік послуг з професійної правничої допомоги, яка надається в межах виконання доручення клієнта до якого входить: представництво інтересів клієнта в господарському суді; вивчення та правовий аналіз положень договору №ПВРЗ(ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018, інших документів, що стосуються укладення договору; консультації клієнта щодо порядку стягнення заборгованості, участь у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання спірного договору; вивчення документів щодо виконання договору №ПВРЗ(ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018; забезпечення дотримання клієнтом досудового порядку врегулювання спору, складання тексту та направлення претензії боржнику; формування доказової бази, виготовлення, систематизація, групування доказів, додатків до позовної заяви, в тому числі сканування, роздруківка, посвідчення копій документів по спірним відносинам; складання позову, що включає написання тесту позовної заяви, розрахунок ціни позову, розрахунок суми та підготовка платіжних документів з оплати судового збору, направлення засобами поштового зв'язку позовної заяви до Господарського суду міста Києва, складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів; організація виконання п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі, направлення засобами поштового зв'язку копії позовної заяви, складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів; консультації клієнта з питань судового розгляду, звіти адвоката за наслідками кожного судового засідання; складання процесуальних та інших документів в інтересах; ознайомлення та правовий аналіз відзиву на позовну заяву, в тому числі, правова оцінка обґрунтованості обставин викладених у відзиві, погодження з клієнтом стратегії спростування доводів та обставин викладених боржником у відзиві; складання документів по суті справи (відповідь на відзив), направлення таких документів на адресу відповідача та суду.
Оплата клієнтом професійної правничої допомоги, а також відшкодування прямих витрат адвоката пов'язаних із виконанням доручення здійснюється на підставі рахунку адвоката у строк не пізніше 5 банківських днів з дати виставлення рахунку. Остаточний розрахунок за надану адвокатом професійну правничу допомогу здійснюється клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвоката у строк, який не перевищує 5 банківських днів з дати набрання чинності рішенням суду або з дати зарахування суми, пені, відсотків за користування коштами та індексу інфляції на розрахунковий рахунок клієнта в залежності від того, яка подія настане раніше (п.5 угоди від 16.01.2019).
07.11.2019 між сторонами було складено акт №1 приймання-передачі наданих послуг до угоди від 16.01.2019, в якій сторони зазначили, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги щодо захисту прав і інтересів клієнта в досудовому та судовому порядку по стягненню штрафних санкцій за договором поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018; вартість послуг становить 34500,00 грн та складається з наступних послаг: 1) гонорар адвоката за представництво в Господарському суді міста Києва (п.3.3 договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2018) - 15000,00 грн; 2) вивчення та правовий аналіз договору поставки №ПВРЗ(ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018, інших документів, що стосуються укладення договору (4 години) - 2000,00 грн; 3) консультації клієнта щодо порядку стягнення заборгованості, погодження обсягу і стратегії захисту прав та інтересів клієнта, участь у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання спірного договору (2 години - 1500,00 грн); 4) вивчення документів щодо виконання договору №ПВРЗ(ВМТП-18.706)ю від 31.10.2018 (4 години) - 2000,00 грн; 5) забезпечення дотримання клієнтом досудового порядку врегулювання спору, складання тексту та направлення претензії боржнику (1 документ) - 3000,00 грн; 6) формування доказової бази, виготовлення, систематизація, групування доказів, додатків до позовної заяви, в тому числі сканування, роздруківка, посвідчення копій документів по спірним відносинам (3 примірники по 187 аркушів, всього аркушів 561) - 3000,00 грн; 7) складання тексту позовної заяви, в тому числі розрахунок ціни позову, розрахунок суми та підготовка платіжних документів з оплати судового збору, організація направлення засобами поштового зв'язку позовної заяви до Господарського суду міста Києва, складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів (1 документ) - 4000,00 грн; 8) організація виконання п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі, направлення засобами поштового зв'язку копії позовної заяви, складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів (1 примірник) - 1000,00 грн; 9) ознайомлення з ухвалою про порушення провадження у справі, надання роз'яснень та консультації посадових осіб клієнта з питань наслідків відкриття провадження у справі і обсягу прав клієнта, порядку і строків судового розгляду, порядку, переліку та послідовності вчинення процесуальних дій позивачем після відкриття провадження у справі, порядку і способу оскарження рішень суду з процесуальних питань, послідовності та способу виконання ухвали про порушення провадження у справі (2 години) - 1500,00 грн; складання документів по суті справи (заява про розподіл судових витрат), направлення таких документів на адресу відповідача та суду (1 документ) - 1500,00 грн, а всього на загальну суму 34500,00 грн.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).
Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Однак із наданих позивачем документів, зокрема, акту приймання-передавання наданих послуг від 07.11.2019 не вбачається, що витрати у розмірі 34500,00 грн (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі №910/13002/19, обставини даної справи та її складність) мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).
Отже, на думку суду, визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17488,90 грн, які відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на часткове задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Івана Приходька, буд.141; ідентифікаційний код 05756783) пеню у розмірі 89838 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 14972 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн 79 коп., судовий збір у розмірі 1572 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві) грн 17 коп та 10481 (десять тисяч чотириста вісімдесят одна) грн 09 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ю.М. Смирнова