"13" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1869/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Заболотна Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-Д, код ЄДРПОУ 38537759)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Артемчука Сергія Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 1336239,73 грн., -
за участю представників сторін: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Артемчука Сергія Павловича про стягнення 1336239,73 грн., з яких: заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 952354,61 грн., штрафні санкції у розмірі 285706,38 грн., інфляційні нарахування у розмірі 91373,16 грн., заборгованість по сплаті комунальних послуг за червень 2018 року у розмірі 6805,58 грн.
Позовні вимоги ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №А3015/3016 від 05.09.2017.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 04.09.2019 о 15:00.
У підготовчому засіданні 04.09.2019 судом у протокольній формі оголошено перерву до 25.09.2019 о 10:00.
24.09.2019 за вх.№19472/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначає:
- 15.05.2018 закінчився строк несплати орендарем в повному обсязі грошових коштів за договором строком 2 календарні місяці поспіль (з 15.03.2018 по 15.05.2018), а отже, - з 16.05.2018 договір оренди припинив свою дію;
- 15.05.2018 (останній день строку оренди) засобами кур'єрського зв'язку ФОП Артемчук С.П. направив ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" два екземпляри акту приймання-передачі об'єкту оренди разом із наявними комплектами ключів, а також повідомлення, в якому ФОП Артемчук С.П. виклав детально обставини та правове обґрунтування припинення договору оренди з 16.05.2018 та запропонував позивачу скласти та передати два примірники вказаного акту за обраною вами формою для його негайного підписання та повернення вам одного примірника. Отже, відповідач наполягає, що ним належним чином виконано всі умови договору оренди щодо повернення орендованого майна у зв'язку з припиненням цього договору;
- враховуючи те, що з 16.05.2018 ФОП Артемчук С.П. не використовує орендоване за договором оренди приміщення (не користується майном в розумінні вимог ч.1 ст. 762 ЦК України), вказане майно було повернуто ним позивачу без жодних заперечень з боку останнього, відповідно 16.05.2018 договір є припиненим, нарахування та стягнення орендної плати є безпідставними;
- строк позовної давності до вимоги про стягнення штрафних санкцій сплинув 07.06.2019.
У підготовчому засіданні 25.09.2019 судом у протокольній формі оголошено перерву до 30.09.2019 о 16:30.
30.09.2019 за вх.№19845/19 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає:
- припинення договору через несплату орендарем через невиконання грошових зобов'язань є правом орендодавця, а не обов'язком;
- окрім непогашеної заборгованості орендодавець поніс додаткові витрати на роботи з демонтажу та відновленню приміщення для передачі новому орендарю;
- твердження відповідача щодо прострочення виконання кредитора в частині оформлення припинення орендних правовідносин є безпідставними та необґрунтованими;
- договір оренди діяв до 30.06.2018, тобто строк позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій не минув.
30.09.2019 за вх.№19850/19 до суду від відповідача надійшли заперечення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях останній вказує на наступне:
- доводи позивача про те, що припинення договору оренди за п.28.4 договору це право орендодавця, а не його обов'язок є безпідставними та суперечать змісту вказаного пункту, оскільки п.28.4 договору оренди передбачено припинення договору оренди за настання відповідної події без необхідності направлення орендареві повідомлення про це;
- помилковим є посилання позивача на п.28.2 договору оренди, відповідно до якого «орендар може припинити дію цього договору, якщо орендодавець своїми власними діями або бездіяльністю суттєво порушує свої зобов'язання до цього договору, через що приміщення стають непридатними для використання»;
- на думку відповідача позивач безпідставно вважає, що ФОП Артемчук С.П. нібито умисно не сплачував орендну плату аби домогтися припинення дії договору оренди на підставі п.28.4 договору оренди, оскільки з боку відповідача направлялися позивачу листи з пропозиціями щодо мирного врегулювання спірних питань;
- позивачем безпідставно стверджено про нібито неналежний стан об'єкту оренди, в якому цей об'єкт був залишений ФОП Артемчуком С.П.;
- повернувши 15.05.2018 орендоване майно позивачу, ФОП Артемчук С.П. не має зобов'язаннь зі сплати орендної плати після цієї дати, а сам договір є припиненим з 16.05.2018;
- строк позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій сплинув 07.06.2019.
У підготовчому засіданні 30.09.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст.ст. 177, 182, 185 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у двох судових засіданнях - перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18.10.2019 о 12:00, а друге - на 11.11.2019 о 16:30.
31.10.2019 за вх.№22495/19 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні 11.11.2019 судом у протокольній формі оголошено перерву до 13.11.2019 о 14:00.
У судове засідання 13.11.2019 представники сторін не з'явились, при цьому 13.11.2019 від обох сторін надійшли заяви про проведення судового засідання за їх відсутністю. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення учасників справи про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
05.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЦ ЛАВИНА» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Артемчуком Сергієм Павловичем (орендар) було укладено договір оренди №А3015/3016, відповідно до якого орендодавець зобов'язався передати у строкове, платне користування орендарю приміщення, а орендар зобов'язався прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати орендодавцеві обумовлені в цьому договорі оренди платежі та виконувати інші умови цього договору оренди.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору цей договір оренди набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку оренди. Зобов'язання фінансового характеру (в тому числі ті, що стосуються сплати орендарем на користь орендодавця будь-яких платежів, штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх належного виконання, незалежно від припинення дії договору оренди (в тому числі, дострокового). Строк оренди вказано в Додатку №1 (пункт 7). Строк оренди починає обчислюватися з моменту підписання акта приймання-передачі орендодавцем орендареві приміщення в орендне користування відповідно до цього договору оренди; строк оренди достроково закінчується в тому випадку, якщо договір оренди достроково припинить свою дію у відповідності з положеннями цього договору оренди або законодавства України.
Відповідно до п.4.4 договору будь-яка передача приміщень між сторонами (в орендне користування та з орендного користування) повинна оформлюватися відповідним актом приймання-передачі приміщення.
Згідно з п.п. 9.1, 9.2 договору після закінчення строку оренди (в тому числі дострокового припинення договору) не пізніше як в останній день строку оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві приміщення та ключі від вхідних груп та інших дверей приміщення у справному стані відповідно до технічних паспортів на приміщення та іншої технічної документації щодо приміщення. Повернення приміщення та ключів фіксується сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення.
У відповідності до п.10.1 договору з моменту передачі приміщення орендар зобов'язаний сплачувати на користь орендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені договором.
За розділом 13 договору орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному. Орендодавець має право встановити різні банківські рахунки для окремих частин орендної плати. Орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендодавцю плату з обороту до 20 числа місяця наступного за оплачуваним. Основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата, маркетингова орендна плата за перший місяць (частину місяця) строку оренди сплачується протягом 5 календарних днів з моменту укладення договору оренди, якщо відповідна частина орендної плати не була зарахована із авансового платежу. Орендар сплачує орендну плату відповідно до направленого орендодавцем рахунку. У тому випадку, якщо орендар не отримав рахунок від орендодавця на відповідну дату, коли рахунок мав бути отриманий, орендар письмово повідомляє орендодавця про необхідність виставлення відповідного рахунку. В тому випадку, якщо строк оренди розпочинається не першого числа відповідного місяця та/або строк оренди закінчується не в останнє число відповідного місяця, орендна плата за такі неповні перший та останній місяці розраховується та сплачується орендарем пропорційно кількості днів у таких місяцях, протягом яких орендується приміщення. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату починаючи з дати початку строку оренди. На суму, яку сплачує орендар у якості орендної плати, та інші платежі, пов'язані із орендою приміщення, додатково нараховується сума податку на додану вартість (ПДВ), якщо інше прямо не вказано в законодавстві України. Всі платежі відповідно до цього договору мають бути визначені та виконані в національній валюті України - гривні. Платежі мають здійснюватися орендарем на банківський рахунок (банківські рахунки) орендодавця, що вказаний в цьому договорі або вказаний в направленому орендодавцем рахунку. Орендодавець не сплачує будь-яких відсотків на суму авансового платежу або забезпечувального платежу та на будь-які інші суми попередньої оплати, які сплачуються орендарем.
Відповідно до п.п. 17.1, 17.6 договору орендар компенсує орендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Плата за комунальні послуги вноситься орендарем щомісяця протягом 5 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем відповідного рахунку. Орендодавець виставляє рахунки на сплату комунальних послуг в наступному місяці за оплачуваний.
За п.24.1 договору орендар зобов'язаний почати виконання робіт орендаря одразу після підписання протоколу допуску та виконання всіх умов допуску, якщо інше не буде погоджено сторонами.
Згідно з п.п. 28.4, 28.5 договору у випадку несплати орендарем в повному обсязі грошових зобов'язань за цим договором строком 2 календарні місяці поспіль, дія цього договору припиниться без необхідності направлення орендареві повідомлення про це на перший календарний день, що слідує за двомісячним простроченням оплати орендарем грошових зобов'язань за цим договором. Припинення дії цього договору оренди (в тому числі, дострокове припинення) не звільняє орендаря від сплати належних з нього платежів, а також не звільняє сторони від відповідальності за порушення, які мали місце до припинення дії договору.
У відповідності до п.29.1 договору на вимогу орендодавця орендар зобов'язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення. Незалежно від підписання таких актів, факт сплати будь-яких платежів орендарем в поточному місяці свідчить про використання приміщення.
Додатками до договору оренди є: додаток №1 - основні умови договору оренди; додаток №2 - план приміщення; додаток №3 - регламент експлуатації торгового центру; додаток №4 - форма щомісячного статистичного звіту; додаток №5 - форма щорічного звіту про товарообіг, додаток №6 - опис приміщення, які є невід'ємною частиною цього договору оренди.
Відповідно до акту приймання-передачі приміщення в орендне користування від 23.10.2017 до договору оренди №А3015/3016 від 05.09.2017, складеного та підписаного уповноваженими представниками ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» та ФОП Артемчука С.П., скріпленого печатками, на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв частину нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №А3015/3016 в оренду, з метою ведення у ньому дозволеної господарської діяльності згідно умов договору.
На підтвердження виконання умов договору №А3015/3016 від 05.09.2017 сторонами підписані акти наданих послуг №4355 від 31.10.2017, №4235 від 31.10.2017, №4633 від 30.11.2017, №5043 від 30.11.2017, №5560 від 31.12.2017, №5237 від 31.12.2017, №5956 від 31.12.2017, №63 від 31.01.2018, №441 від 31.01.2018, №824 від 31.01.2018, №961 від 28.02.2018, №1358 від 28.02.2018, №1683 від 28.02.2018, №2433 від 31.03.2018, №2647 від 31.03.2018, №2991 від 30.04.2018, №3306 від 30.04.2018. Натомість складені позивачем акти наданих послуг №1951 від 31.03.2018, №3813 від 31.05.2018, №4109 від 31.05.2019, №4533 від 30.06.2018, №4770 від 30.06.2018 відповідачем не підписані.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №3662 від 05.09.2017, №4455 від 23.10.2017, №4582 від 31.10.2017, №4456 від 23.10.2017, №5298 від 30.11.2017, №4903 від 10.11.2017, №5815 від 31.12.2017, №6261 від 31.12.2017, №5433 від 08.12.2017, №380 від 31.01.2018, №821 від 31.01.2018, №3 від 10.01.2018, №1390 від 28.02.2018, №1742 від 28.02.2018, №998 від 09.02.2018, №2457 від 31.03.2018, №2737 від 31.03.2018, №1918 від 07.03.2018, №3472 від 30.04.2018, №3095 від 10.04.2018, №4276 від 31.05.2018, №3842 від 10.05.2018, №4965 від 30.06.2018, які оплачені відповідачем частково.
ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» направлено на адресу ФОП Артемчука С.П. повідомлення про необхідність сплати заборгованості за договором оренди №3015/3016 від 05.09.2017. Вказане повідомлення вручено відповідачу 25.05.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Несплата відповідачем наявного боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом, п.28.4 договору передбачено, що у випадку несплати орендарем в повному обсязі грошових зобов'язань за цим договором строком 2 календарні місяці поспіль, дія цього договору припиниться без необхідності направлення орендареві повідомлення про це на перший календарний день, що слідує за двомісячним простроченням оплати орендарем грошових зобов'язань за цим договором.
При цьому, господарський суд не приймає до уваги посилань позивача у відповіді на відзив про те, що припинення договору через несплату орендарем грошових зобов'язань є правом орендодавця, а не обов'язком, оскільки сторонами узгоджено саме така редакція п.28.4 договору, яка відповідно породжує у них відповідні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір оренди не визнаний в судовому порядку недійсним, відповідних змін та доповнень внесено не було, а отже в рамках презумпції правомірності правочину відповідно до ст. 204 ЦК України договір є правомірним та діє в узгодженій сторонами редакції.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 15.05.2019 відповідачем засобами кур'єрського зв'язку направлено на адресу позивача акт приймання-передачі (повернення) приміщення із орендного користування від 15.05.2018 до договору оренди №А30105/3016 від 05.09.2017. Представниками (працівниками) кур'єрської служби складено та підписано акт про те, що поштове відправлення за накладною №1387 від 15.05.2018 було передано адресату (отримувачу) - ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» за адресою доставки - м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 25, від розписки отримувач відмовився.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про припинення між сторонами орендних правовідносин з 16.05.2018.
Іншого позивачем не доведено.
Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за договором оренди №А3015/3016 від 05.09.2017 в частині сплати орендної плати за частину квітня 2018 року та 15 днів травня 2018 року, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 31865,49 грн. орендної плати за квітень 2018 року та 222698,98 грн. орендної плати за травень 2018 року (з 01.05.2018 по 15.05.2018), отже стягненню з відповідача підлягають 254564,47 грн. боргу з орендної плати, в решті заявлених сум слід відмовити.
Щодо заявлених до стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та заборгованості по сплаті комунальних послуг слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Пунктом 20.6 договору оренди передбачено, що в тому випадку, якщо орендар прострочить сплату орендодавцеві сплату будь-яких платежів, орендар сплачує на користь орендодавця наступні штрафні санкції: - у випадку прострочення більш, ніж на 5 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 5% від суми прострочення; - у випадку прострочення більш ніж на 10 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 10% від суми прострочення; - у випадку прострочення більш ніж на 20 календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 30% від суми прострочення. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 285706,38 грн. штрафних санкцій, нарахованих на суму основного боргу за квітень, травень та червень 2018 року.
Виходячи з правомірності заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача боргу по орендній платі за квітень та 15 днів травня 2018 року, у позивача є правові підстави нарахувати відповідачу штраф у розмірі 30% від суми прострочення визнаної та підтвердженої судом заборгованості (за квітень та 15 днів травня 2018 року).
Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи, дата виконання грошових зобов'язань зі сплати орендної плати за квітень 2018 - до 15.03.2018, за травень 2018 - до 15.04.2018. Відповідно кінцевий строк нарахування штрафних санкцій у розмірі 30% виник 06.05.2018, відповідно строк позовної давності про стягнення 30% штрафу нарахованого на борг по орендній сплаті кінцево сплив 05.05.2019.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТРЦ ЛАВИНА» подано до суду позовну заяву до відповідача Фізичної особи-підприємця Артемчука Сергія Павловича про стягнення 1336239,73 грн. 02.07.2019, отже вимоги про стягнення нарахованого штрафу у розмірі 285706,38 грн. заявлені до суду с пропуском строку позовної давності, про що заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву. Водночас, позивачем не заявлено до суду відповідного клопотання про поновлення такого пропущеного строку.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 30% штрафу нарахованого на борг по орендній сплаті слід відмовити.
Іншого позивачем не доведено.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення сплати відповідачем боргу за договором оренди №А3015/3016 від 05.09.2017 за квітень та 15 днів травня 2018 року, перевіривши розрахунки позивача, господарський суд дійшов висновку про часткову невірність обрахунків позивача, виходячи з визнаної судом суми основного боргу.
Не виходячи за межі обраних позивачем періодів, за розрахунками суду є правомірними, підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 23232,74 грн. інфляційних втрат (3151,32 грн. + 20081,42 грн.), з яких 3151,32 грн. нарахованих на суму основного боргу за квітень 2018 року та 20081,42 грн. нарахованих на суму основного боргу за 15 днів травня 2018.
Окрім того, як вбачається зі змісту позовної заяви та наданих розрахунків, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6805,58 грн. заборгованості по сплаті комунальних послуг за червень 2018 року.
Як вище встановлено судом, договір оренди №3015/3016 від 05.09.2017 припинив свою дію з 16.05.2018, з огляду на що господарський суд доходить висновку про відсутність правових та фактичних підстав стягувати з відповідача вартість комунальних послуг за наступний місяць - червень 2018, тому у задоволенні таких позовних вимог судом відмовляється.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ "ТРЦ ЛАВИНА" на суму 254564,47 грн. основного боргу та 23232,74 грн. інфляційних втрат, в решті заявлених сум слід відмовити.
Іншого сторонами не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Артемчука Сергія Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ ЛАВИНА" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-Д, код ЄДРПОУ 38537759) 254564 /двісті п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят чотири/ грн. 47 коп. основного боргу, 23232 /двадцять три тисячі двісті тридцять дві/ грн. 74 коп. інфляційних втрат та 4166 /чотири тисячі сто шістдесят шість/ грн. 96 коп. судового збору.
3.В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 27 листопада 2019 р.
Суддя Ю.С. Бездоля