ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2019Справа № 910/5452/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання Зінчук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс"
до Київської міської ради
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
2) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
3) Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 84 334 114, 21 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Таран О.М.;
Від відповідача: Пилипчук І.І.;
Від третьої особи-1: Воєводіна А.О.;
Від третьої особи-2: не з'явились;
Від третьої особи-3: Сердюк М.В.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Укренергополіс" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Київської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 76 617 266,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 76 617 266, 81 грн. за прострочення оплати суми заборгованості, яку стягнуто на користь позивача рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 справу № 910/5452/18 вирішено здійснювати за правилами позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.05.2018 року.
16.05.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
16.05.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 30.05.2018 року представник відповідача підтримав подані клопотання про залучення третіх осіб та про зупинення провадження у справі.
Представник позивача у підготовчому засіданні 30.05.2018 заперечив проти зупинення провадження у справі, не заперечував проти залучення до участі у справі третіх осіб.
В підготовчому засіданні 30.05.2018 судом розглянуто зазначені клопотання відповідача про залучення третіх осіб та задоволено їх.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 залучено до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); провадження у справі № 910/5452/18 зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі № 910/4913/17.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018у справі № 910/4913/17 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 24.07.2019 у справі № 910/4913/17 рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 910/4913/17 залишено без змін.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про поновлення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 поновлено провадження у справі № 910/5452/18 та призначено підготовче засідання на 30.09.2019.
12.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про уточнення (про збільшення розміру) позовних вимог.
27.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи-3 надійшли пояснення третьої особи по справі.
Представник третьої особи-2 у підготовче засідання 30.09.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи-1 у підготовчому засіданні 30.09.2019 подав клопотання про долучення письмових пояснень до матеріалів справи.
Судом у підготовчому засіданні 30.09.2019 прийнято до розгляду заяву про уточнення (про збільшення розміру) позовних вимог, спір розглядається з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 16.10.2019.
03.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог.
Представники третіх осіб 1, 2 у підготовче засідання 16.10.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 30.10.2019 року.
28.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи - 2 надійшли пояснення по справі.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Представники третіх осіб 1, 3 заперечили проти задоволення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у справі № 910/5452/18 до 06.11.2019 року.
Представник третьої особи -2 у судове засідання 06.11.2019 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень третьої особи-2 про причини неявки в судове засідання 06.11.2019, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи - 2.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 06.11.2019 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -
Київською міською радою 25.01.2007 прийнято рішення №55/716 «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби народів у Печерському районі міста Києва", відповідно до якого вирішено, зокрема, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби народів у Печерському районі міста Києва; передати Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 5,36 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби народів у Печерському районі міста Києва, у тому числі: площею 0,77 га - за рахунок земель відведених відповідно до рішення №1355/7 від 15.10.1979 виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів «Про відведення земельної ділянки Київській міській раді добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» під будівництво відкритої автостоянки»; площею 0,14 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення №35 від 12.01.1960 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про відвод земельних ділянок під будівництво павільйонів «Морозиво» і « Молоко » в Печерському районі» площею 1,36 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення №972 від 19.06.1972р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про відведення земельної ділянки управлінню культури міськвиконкому під спорудження пам'ятника Ковпаку С.А. на схилах між бульв. Дружби народів і Старонаводницькою вулицею в Печерському районі»; площею 3,09 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
На підставі вказаного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та ЗАТ «СК «Укренергополіс» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) розміром 5,3606 га, що знаходиться на перетині бульвар Дружби народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва.
26.04.2007 Київською міською радою прийнято рішення № 482/1143 «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби народів у Печерському районі міста Києва.
На підставі рішення № 482/1143 від 26.04.2007 року Київської міської ради 31.05.2007 року між Київською міською радою (продавець) та ЗАТ «СК «Укренергополіс» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062), розташованої на перетині бул. Дружби Народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва площею 3,7163 га у межах, що перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. Ціна продажу земельної ділянки склала 55 880 145,00 грн., з яких аванс у сумі 8 485 224,24 грн. було сплачено до укладення договору та решту в сумі 47 394 920,76 грн. було сплачено впродовж червня - серпня 2007 року, що засвідчується банківськими виписками та платіжними дорученнями, наданими позивачем.
17.10.2007 року між Київською міською радою та ЗАТ «СК «Укренергополіс» було підписано договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007 в частині ідентифікаційних ознак об'єкту земельних відносин, а саме площу 5,3606 га замінено на 1,6443 га, а кадастровий номер з 8000000000:82:068:0062 на 8000000000:82:068:0172.
Між ПрАТ «СК «Укренергополіс» (продавець) та ТОВ «Ліберті Плаза» (покупець) 16.03.2011 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Ліберті Плаза» набуло право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) площею 3,7163 га, яка розташована на перетині вулиць Старонаводницької та бул. Дружби народів у Печерському районі міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року у справі №5011-62/2496-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року та постановою Вищого господарського суду України 14.08.2012 року, вирішено:
- визнати недійсним та скасувати рішення № 55/716 від 25.01.2007 Київської міської ради «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва";
- визнати недійсним та скасувати рішення № 482/1143 від 26.04.2007 Київської міської ради «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва»;
- визнати недійсним, укладений між Київською міською радою та ЗАТ «СК «Укренергополіс» договір оренди земельної ділянки площею 5,36 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби народів у м. Києві, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 82-6-00400 від 13.03.2007;
- визнати недійсним, укладений 31.05.2007 між Київською міською радою та ЗАТ «СК «Укренергополіс» договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби народів у м.Києві ;
- визнати недійсним договір про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007, укладений 17.10.2007 між Київською міською радою та ЗАТ «СК «Укренергополіс»;
- визнати недійсним, укладений 16.03.2011 між ЗАТ «СК «Укренергополіс» та ТОВ «Ліберті Плаза» договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби народів у м. Києві;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №137558, виданий ЗАТ «СК «Укренергополіс», відповідно до якого власником земельної ділянки є ТОВ «Ліберті Плаза»;
- визнати відсутнім у ПрАТ «СК «Укренергополіс» права користування земельною ділянкою площею 1,65 га, вартістю 18795619,79 грн, що розташована на перетині бул. Дружби народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва;
- визнати відсутнім у ТОВ «Ліберті Плаза» права власності на земельну ділянку площею 3,7163 га, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині бул. Дружби народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.09.2012 року у справі № 5011-62/2496-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 року, прийнятого за результатами розгляду заяви прокурора про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2012 року у справі №5011-62/2496-2012 за нововиявленими обставинами, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року у справі №5011-62/2496-2012 в частині визнання недійсним та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради №55/716 від 25.01.2007 року «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби Народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва"; відмовлено прокурору у позові в частині позовної вимоги про визнання недійсним та скасування пункту 1 рішення Київської міської ради № 55/716 від 25.01.2007 року «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині бул. Дружби Народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва"; в іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2012 року у справі № 5011-62/2496-2012 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 у справі № 5011-14/5760-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012, вирішено:
- витребувати у ПрАТ «СК «Укренергополіс» на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 1,6443 га, кадастровий номер 8000000000:82:068:0172, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва;
- витребувати у ТОВ «Ліберті Плаза» на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 3,7163 га, кадастровий номер 8000000000:82:068:0062, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/15794/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2017 року, відмовлено у задоволенні позову ПрАТ "СК "Укренергополіс" до Київської міської ради про стягнення коштів. З рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року вбачається, що 28.08.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій позивач просив суд стягнути з Київської міської ради за рахунок місцевого бюджету міста Києва шляхом їх безспірного списання з рахунків Київської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс" 91 359 900,00 грн. прямих збитків, 5 918 216,20 грн. процентів за безпідставне збереження грошових коштів, 41 508 453,17 грн. збитків від інфляції та 24 269 855,00 грн. втраченої вигоди (неодержаного прибутку), всього: 163 056 425,27 грн. Враховуючи те, що заява про збільшення розміру позовних вимог відповідала приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання була прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядались в її редакції. Відмовляючи в задоволенні позову суди вказали, що прийняті у цій справі судові рішення не перешкоджають позивачу звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, подавши позов з інших правових підстав і в межах іншого судового провадження.
24.03.2017 р. ПАТ «Страхова компанія «УкрЕнергоПоліс» звернулося до суду з позовом про стягнення коштів за недійсним договором, а саме 55 880 145,00 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 66 633 822,77 грн. (справа № 910/4913/17) на підставі вимог статей 216, 1212 Цивільного кодексу України з огляду на те, що земельну ділянку було повернуто відповідачу.
Під час нового розгляду ПрАТ «СК «Укренергополіс» подало заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 55 880 145,00 грн. - основної суми боргу, 77 677 730,77 грн. - інфляційних втрат, 10 122 726,54 грн. - 3% річних за період прострочення оплати відповідачем грошових коштів позивачу. Судом першої інстанції було відмовлено в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині інфляційних втрат в сумі 77 677 730,77 грн.
24.09.2018 року Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 24.09.2018, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Київської міської ради на користь ПрАТ «СК «Укренергополіс» борг у розмірі 55 880 145, 00 грн., 3% річних у розмірі 7 178 684, 93 грн. та судовий збір у розмірі 229 294, 86 грн., в іншій частині позову - відмовлено.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з недійсністю договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 року, відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти у розмірі 55 880 145, 00 грн до місцевого бюджету. Правових підстав для утримання та користування цими коштами у Київської міської ради не має, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо переривання строку позовної давності місцевий господарський суд зазначив, що день набрання чинності судовим рішенням у справі № 5011-62/2496-2012 слугує початком перебігу позовної давності для заявлення вимог про сплату коштів у даному спорі. Зазначене судове рішення набрало законної сили 20.06.2012, а тому строк позовної давності мав закінчитись 21.06.2015. Проте, 19.06.2015 ПрАТ «СК «Укренергополіс» звернулося з позовом про стягнення з Київської міської ради збитків в сумі 91 359 900,00 грн, до суми яких була включена вартість продажу земельної ділянки (55 880 145,00 грн), що є предметом спору у цій справі.
Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 7 178 684,93 грн., суд першої інстанції зазначив, що 3% річних, які нараховані з 21.06.2012 року по 23.03.2014 року задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 року та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2019 року рішення господарського суду залишено без змін.
Позивач звернувся з позовом про стягнення інфляційних збитків в розмірі 84 334 114.21 (вісімдесят чотири мільйони триста тридцять чотири тисячі сто чотирнадцять гривень) 21 коп., у зв'язку з безпідставним зберіганням коштів в сумі 55 880 145 грн., за період з 24.03.2014 по 28.08.2019 р.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішеннями господарських судів встановлено, що договір укладений між позивачем і Відповідачем є недійсним згідно рішення судів по справі № 5011-62/2496-2012, грошові кошти Київською міською радою отримано в розмірі 55 880 145,00 грн., факт сплати суми коштів в розмірі 55 880 145,00 грн. встановлено судом у справі № 910/15794/15, крім того, докази повної оплати зазначених коштів подано до матеріалів справи (копії банківських виписок, копії платіжних доручень № 97 від 26.06.2007 на суму 789 915,35 грн., № 110 від 23.07.2007 на суму 789 915,35 грн., № 73 від 15.08.2007 на суму 45 815 090,06 грн., № 7 від 23.03.2007 р. на суму 8 485 224,24 грн., Угода від 16.03.2007 р. № 26); основна сума боргу в розмірі 55 880 145,00 грн. неправомірно утримується Київською міською радою та підлягає стягненню з Київської міської ради в повному обсязі в зв'язку з порушенням Відповідачем позадоговірного зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України (рішення господарських судів у справі № 910/4913/17).
Враховуючи зазначене, Київська міська рада порушує позадоговірне зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України, в зв'язку з визнанням Договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул-р. Дружби народів у м. Києві між Київською міською радою та ЗАТ «СК «Укренергополіс» від 31.05.2007 р. недійсним.
Згідно п. 37 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10156/17 від 10.04.2018 року здійснено наступний висновок щодо застосування норм права в разі порушення позадоговірного зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України: «Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
В пункті 41 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/10156/17 зазначено: «Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Отже, грошові кошти, які не сплатила Київська міська рада в розмірі 55 880 145,00 грн. є невиконанням зобов'язань щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей. У зв'язку з чим, в частині не повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей Відповідачем Позивачу в розмірі 55 880 145,00 грн., застосовується ч. 2 ст. 625 ЦК України, в частині нарахування індексу інфляції та трьох відсотків річних. Оскільки в межах судової справи № 910/4913/17 було прийнято до розгляду та частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних у розмірі 7 178 684, 93 грн. за період з 24.03.2014 по 03.07.2018, позивач в межах даної справи подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 84 334 114, 21 (вісімдесят чотири мільйони триста тридцять чотири тисячі сто чотирнадцять гривень) 21 коп. - інфляційних втрат за період з 24.03.2014 по 28.08.2019 р.
Відповідач по справі, заперечуючи проти позову посилається на те, що нарахування інфляційних витрат здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач також просив застосувати строки позовної давності, зазначав, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, а також просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Третя особа - 2 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що присудження безспірного списання коштів з місцевого бюджету в розмірі 76 617 266,81 грн. матиме наслідком порушення бюджетного законодавства, оскільки такі кошти на рахунок Департаменту земельних ресурсів ВО КМР (КМДА) не перераховувались згідно з договором купівлі-продажу, в Бюджеті міста Києва на 2019 рік не передбачено видатків на виконання рішення про стягнення інфляційних витрат.
Третя особа - 3 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, враховуючи вимоги ст. 257 Цивільного кодексу України, нарахування 3 % річних та інфляційних витрат мало здійснюватись за останні три роки, які передували зверненню Позивача з позовом по даній справі. Третя особа 3 також зазначала, що враховуючи конструкцію ст. 625 ЦК України нарахування та стягнення інфляційних витрат окремо від суми основного боргу, після винесення рішення про стягнення основного боргу є таким, що не відповідає норма законодавства.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України, передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 Цивільного кодексу України.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Вартість сплачених за недійсним договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 року коштів в сумі 55 880 145,00 грн. була стягнена з відповідача на користь позивача згідно рішення судів по справі 910/4913/17.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2019 року встановлено, що посилання скаржника на відсутність підстав для стягнення основного боргу в сумі 55 880 145,00 грн., у зв'язку з пропуском строку позовної давності на звернення з позовом, а також твердження про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про переривання строку позовної давності, суд касаційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими виходячи з того, що пред'явленням 19.06.2015 позову у справі № 910/15794/15 перервався перебіг строку позовної давності до вимог про стягнення коштів у цій справі за недійсним правочином.
З рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/15794/15 вбачається, що позивачем була подано заява про збільшення розміру позовних вимог, вказана заява була прийнята судом до розгляду, і у вказаній заяві було заявлено вимоги про стягнення 41508453,17 грн. збитків від інфляції.
Таким чином, 19.06.2015 року відбулося переривання строків позовної давності щодо стягнення збитків від інфляції, перебіг позовної давності починається заново, з позовною заявою в межах даної справи позивач звернувся 02.05.2018 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності.
Судом також враховуються, що згідно ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 2015 року намагається отримати кошти, які безпідставно утримує відповідач, не вчиняючи відповідних дій щодо виконання свого обов'язку щодо повернення коштів.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача та третіх осіб на пропуск позивачем строків позовної давності.
Суд не приймає посилання третьої особи - 3 на правову позицію, викладену в Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду 17 квітня 2019 року по справі № 910/1973/18, оскільки в межах вказаної справи розглядалось питання про застосування ст. 266 ЦК України, а не ст. 264 ЦК України. Стаття 266 ЦК України регулює питання спливу строків позовної давності щодо основної та додаткових вимог, а ст. 264 ЦК України визначає застосування строків давності у випадку пред'явлення частини вимог (а не додаткових вимог), право на яку має позивач. При цьому Верховний суду дійшов висновку, що за своєю правовою природою основне зобов'язання та стягнення 3 % річних і інфляційних витрат не співвідносяться як основне та додаткове зобов'язання, що не виключає застосування ст. 264 ЦК України щодо переривання строків позовної давності при пред'явленні частини позовних вимог. Крім того, фактичні обставини по справі № 910/1973/18 та по даній справі є різними. По справі № 910/1973/18 основна заборгованість була стягнена рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013, а позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних і інфляційних витрат було заявлено в лютому 2018 року, тобто після переривання строків звернення до суду, яке відбулося при поданні позову, за результатами якого було винесено рішення від 19.07.2013 року, закінчився загальний трирічних строк позовної давності, а тому суд дійшов висновку про можливість стягнення 3 % річних і інфляційних витрат лише за три роки, які передували зверненню до суду. В межах вказаної справи не розглядалось питання щодо переривання строків позовної давності та відсутній правовий висновок щодо застосування ст. 264 ЦК України.
Щодо правової позиції, викладеної в Постанові Верховного суду від 26 жовтня 2018 року по справі № 922/4099/17, то вона не може бути застосована судом в межах даної справи, оскільки фактичні обставини справі різні, у вказаній справі не розглядалось питання та відсутній правовий висновок щодо переривання строків позовної давності у зв'язку зі зверненням позивача до суду.
При цьому, суд вважає необхідним застосувати правову позицію, викладену в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 квітня 2018 року по справі № 908/1394/17.
У вказаній Постанові, в п.п. 16 та 17 Верховний суду зазначив:
«Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду України, зокрема в постанові від 17 лютого 2016 року у справі N 905/3137/14-908/5775/14.
Отже, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
В пункті 20 Постанови Верховного суду від 27 квітня 2018 року по справі № 908/1394/17 зазначено: «Більше того, у даному випадку мало місце переривання строку позовної давності за 3% річних та інфляційними втратами, як складовими основного зобов'язання, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України - внаслідок звернення позивача з позовом щодо стягнення основного боргу в сумі 430 005,04 грн. у справі № 908/1297/16».
Таким чином, позивачем було правомірно заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 24.03.2014 по 28.08.2019 р.
Проте, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду 05 липня 2019 року по справі № 905/600/18.
На підставі вищевикладеного, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 24.03.2014 по 28.08.2019 р. підлягають задоволенню частково, в сумі 56 662 467,01 грн.
Суд вважає безпідставним посилання Третьої особи 2 на те, що присудження безспірного списання коштів з місцевого бюджету матиме наслідком порушення бюджетного законодавства, оскільки відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Казначейство України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. При цьому, відповідно до пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відповідні посадові особи та правоохоронні органи не позбавлені права провести службове розслідування, визначити осіб, винних в завданні збитків місцевому бюджету у зв'язку з неправомірними утриманням коштів та звернутись з відповідними позовами про відшкодування шкоди.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» задовольнити частково.
2. Стягнути з Київської міської ради (01030, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» (01042, м. Київ, б-р Дружби народів 19) 56 662 467 (п'ятдесят шість мільйонів шістсот шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 01 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 414 348 (чотириста чотирнадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 85 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 27.11.2019 року.
Суддя М.Є.Літвінова