проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"26" листопада 2019 р. Справа № 917/693/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.
при секретарі судового засідання Беккер Т.М.
за участю представників сторін:
позивача - Верхацький І.В. (свідоцтво серії КС №6888/10 від 05.09.2018, довіреність №14-193 від 17.05.2019);
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№3001П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 (суддя О.А. Киричук, повний текст складено 20.08.2019) у справі № 917/693/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Обласного комунального підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", м. Миргород, Полтавська область,
про стягнення 1 090 165,65 грн., -
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Обласного комунального підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (далі - ОКПТГ "Миргородтеплоенерго") про стягнення 1 090 165,65 грн., у тому числі: пеня у сумі 625176,78 грн., 3% річних у сумі 103673,65 грн., інфляційні втрати у сумі 361315,22 грн. Судові витрати просило покласти на відповідача.
В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасної та повної оплати за договором купівлі-продажу природного газу №3786/1617-БО-24 від 12.10.2016.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 у справі №917/693/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ОКПТГ "Миргородтеплоенерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" пеню у сумі 103 297,95 грн., 3% річних у сумі 73 255,52 грн., інфляційні втрати у сумі 29513,70 грн., 2320,24 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто АТ "НАК "Нафтогаз України" 2320,24 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №7003395 від 11.04.2019.
АТ "НАК "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 521 878,83 грн. пені, 30 418,13 грн. 3% річних, 331 801,52 грн. інфляційних втрат скасувати, та прийняти нове рішення, яким в цій частині позов задовольнити. Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарни посилається на те, що п. 6.1 Договору купівлі-продажу газу чітко встановлений порядок розрахунків за отриманий природний газ. Підписання Договору про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ №332 від 18.05.2017 не змінює строків та умов розрахунків за спірним Договором, а внесення змін до спірного Договору має відбуватись лише шляхом укладення додаткової угоди.
Крім того, апелянт не погоджувався з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені, вважає, що зменшуючи розмір пені, судом першої інстанції не враховано майнових інтересів Позивача, не надано оцінки майновому статусу сторін та не обґрунтовано підстави для такого зменшення.
Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 у справі №917/693/19, в якому посилається, що отримав повний текст оскаржуваного рішення 27.08.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції підприємства на першій сторінці копії оскаржуваного рішення.
02.10.2019 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/693/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі №917/693/19 у зв'язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу, а саме: апелянтом не надано суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало заяву про усунення недоліків (вх.№9981 від 22.10.2019) в якій просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення про сплату судового збору №7008606 від 17.09.2019 р. на суму 19 892,30 грн.
28.10.2019 системою повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/693/19 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В.
Ухвалою суду від 28.10.2019 Клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновити. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 у справі №917/693/19. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 26.11.2019 на 11:30 год.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10460 від 06.11.2019), в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. У своєму відзиві просить розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останнього.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в присутнього в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - Позивач) та Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Миргородтеплоенерго” (далі - Відповідач) 12.10.2016 укладено договір №3786/1617-БО-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями та іншими споживачами.
Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
В п. 6.1 договору зазначено, що плата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В п. 6.3 договору зазначено, що платежі за договором здійснюються на поточний рахунок з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків зі спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію. В будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання Споживачем пунктів 6.1. та 6.6 цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
До договору сторони вносили зміни шляхом підписання додаткових угод.
Так, зокрема, Додатковою угодою № 1 до Договору п.1.2. викладено в наступній редакції: “Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями.”, п.6.1 - в наступній редакції: “ 6.1. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.”, а п.8.2 - в наступній редакції: “ 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується неня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.”.
В період з жовтня 2016 року по березень 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору природний газ на загальну суму 11 819 870,85грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу (від 31.10.16 на суму 1 069 125,32 грн., від 30.11.16 на суму 2 464 143,84 грн., від 31.12.16 на суму 3 334 634,66 грн., від 31.01.17 на суму 1 443 690,65 грн., від 28.02.17 на суму 2 296 025,52 грн., від 31.03.17 на суму 1 212 250,86 грн.), які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять (акти приймання-передачі природного газу в копіях залучені до матеріалів справи).
Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов'язання, на підтвердження чого додав до матеріалів справи Виписку операцій за період з 01.10.2016 р. по 31.05.2018 р.
У зв'язку з наведеними обставинами позивач нарахував відповідачеві 1090165,65 грн. заборгованості за неналежне виконання грошового зобов'язань за договором №3786/1617-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 12.10.2016, у тому числі: пеня у сумі 625176,78 грн.; три проценти річних у сумі 103673,65 грн.; інфляційні втрати у сумі 361315,22 грн.
Відповідач проти вимог позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує частково за мотивами відзиву № 616 від 23.05.2019 р., зазначаючи, що погоджується з датами та сумами проведення нарахувань та оплат по Договору, які відображені у Довідці по операціях за Договором №3786/1617-БО-24, наданій Позивачем разом з позовною заявою.
При цьому, відповідач вказав, що згідно даних бухгалтерського обліку його підприємства по операціях проведених по Договору №3786/1617-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 12/10/2016р. останній платіж по боргу за спожитий природний газ був проведений 16/11/2017р. згідно договору про організацію взаєморозрахунків №151/332-в від 09/11/2017р. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою ст. 31 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2017 рік” на погашення різниці в тарифах.
За твердженням відповідача, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору №3786/1617-БО-24 від 12/10/2016р., а також засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Відповідач повідомив, що згідно Договору про організацію взаєморозрахунків №151/332-в від 09/11/2017р. на суму 3 968 071,29 грн. було погашено зобов'язання лютого - березня 2017р. та частково січня 2017р. Оскільки зазначений договір було укладено 09/11/2015р., і на момент укладання цього договору існувала заборгованість ОКВПТГ “Миргородтеплоенерго” по Договору №3786/1617-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 12/10/2016р. саме за ці періоди.
Відповідно відповідачем було зроблено контррозрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, з врахуванням того, що частина боргу в сумі 3 968 071,29 грн. була погашена згідно договору про організацію взаєморозрахунків та на цю суму не повинні були нараховуватися фінансові та штрафні санкції.
За вказаних обставин, відповідач просив суд прийняти його контррозрахунок фінансових та штрафних санкцій, доданий до відзиву, та при вирішенні справи зменшити розмір штрафних санкцій належних до сплати до 10% від нарахованої суми тобто стягнути: пеню в розмірі 20 659,59 грн. (206 595,89 грн. пені, нарахованої згідно контррозрахунка * 10% = 20 659,59 грн.), 29513,70 грн. - інфляційних втрат та 73255,52 грн. - 3% річних, а всього - 123428,81 грн. фінансових та штрафних санкцій, в задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту порушення Відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, що є підставою для стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат. Здійснюючи перерахунок розміру позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що відповідні нарахування повинні здійснюватись лише на суму заборгованості, яка була погашена Відповідачем власними коштами. Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості погашену за рахунок субвенцій є безпідставним, оскільки підписавши Договір про організацію взаєморозрахунків сторони змінили порядок та строки проведення розрахунку. Також господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 % до 103 297,95 грн., взявши до уваги характер зобов'язання, причини його невиконання, відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення зобов'язання Відповідачем, статус та фінансовий стан обох сторін, ступінь виконання зобов'язання Відповідачем.
Оскаржуючи зазначене рішення, Позивач не погодився з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи, що Договір про організацію взаєморозрахунків №151/332-в від 09/11/2017р. не змінює порядку та строків проведення розрахунку, а тому Відповідач повинен розрахуватись з Позивачем у строки, визначені Договором купівлі-продажу природного газу.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Приписами статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання зокрема, є: регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 12.10.2016 укладено договір № 3786/1617-БО-24 купівлі-продажу природного газу, вимоги про стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі.
Разом з тим, 09.11.2017р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства “Миргородтеплоенерго”, Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” та Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування” укладеного договір №151/332-в про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18/05/2017р. №332 (далі - договір про організацію взаєморозрахунків).
Сторонами договору про організацію взаєморозрахунків було погоджено порядок проведення сторонами взаєморозрахунків з погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором від 12/10/2016р. №3786/1617-БО-24 за 2017 рік, за рахунок різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню та/або іншим підприємствам, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору.
Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсовуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного) застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що підписавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони після укладення Договору від 12.10.2016, шляхом вчинення послідуючих правочинів, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший порядок розрахунків. Таким чином, сторони узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією (Позивачем), змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі спірного Договору купівлі-продажу природного газу. Зміст п. 6.1. Договору від 12.10.2019 не є перешкодою для послідуючого узгодження такого порядку.
Колегією суддів встановлено, що відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням строків, визначених умовами договору №3786/1617-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 12.10.2016.
З матеріалів справи вбачається, що часткову оплату за придбаний природний газ, поставлений в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року на загальну суму 11 819 870,85 грн., відповідач здійснив на підставі вищевказаного договору про організацію взаєморозрахунків, підписавши який сторони погодилися із зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, які визначені договором (зобов'язання лютого - березня 2017р. та частково січня 2017р.), решту оплат відповідач здійснив власними коштами, але частково - з порушенням строків.
Позивач, на підставі 8.2 договору, просить суд стягнути пеню у сумі 625 176,78 грн.; на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - три проценти річних у сумі 103 673,65 грн., що нараховані за наступні періоди:
- на прострочені зобов'язання, що виникли у листопаді 2016 року за період з 27.12.2016 по 27.02.2017;
- на прострочені зобов'язання, що виникли у грудні 2016 року за період з 26.01.2017 по 30.03.2017;
- на прострочені зобов'язання, що виникли у січні 2017 року за період з 28.02.2017 по 27.08.2017 (пеня) та за період з 28.02.2017 по 15.11.2017 (3% річних);
- на прострочені зобов'язання, що виникли у лютому 2017 року за період з 28.03.2017 по 27.09.2017 (пеня) та за період з 28.03.2017 по 15.11.2017 (3% річних);
- на прострочені зобов'язання, що виникли у березні 2017 року за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 (пеня) та за період з 26.04.2017 по 15.11.2017 (3% річних).
Також, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 361 315,22 грн., що нараховані за наступні періоди:
- на зобов'язання, що виникли у листопаді 2016 року за період з січня 2017 року по лютий 2017 року;
- на зобов'язання, що виникли у грудні 2016 року за період з лютого 2017 року по березень 2017 року;
- на зобов'язання, що виникли у січні 2017 року за період з березня 2017 року по листопад 2017 року;
- на зобов'язання, що виникли у лютому 2017 року за період з квітня 2017 року по листопад 2017 року;
- на зобов'язання, що виникли у березні 2017 року за період з травня 2017 року по листопад 2017 року.
Відповідачем було зроблено контррозрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних (додано до відзиву), з врахуванням того, що частина боргу в сумі 3 968 071,29 грн. була погашена згідно договору про організацію взаєморозрахунків та на цю суму не повинні були нараховуватися фінансові та штрафні санкції.
За результатами перевірки правильності здійсненого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає правомірним нарахування позивачем пені та 3 % річних на зобов'язання, що виникли у жовтні-грудні 2016 року та частково у січні 2016 року, з урахуванням здійснених часткових оплат з простроченням строку власними коштами відповідача.
Разом з тим, нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, на зобов'язання, що виникли у лютому - березні 2017р. та частково січні 2017р., здійсненні позивачем без врахування суми коштів, що надійшли на підставі договору про організацію взаєморозрахунків.
Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, контррозрахунок відповідача, та здійснивши власний розрахунок (з врахуванням контррозрахунку відповідача) пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми простроченого зобов'язання, що не були предметом регулювання за договором про організацію взаєморозрахунків, та були несвоєчасно оплачені відповідачем за рахунок власних коштів, з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо пені, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача 206 595,89 грн. пені, 29 513,70 грн. - інфляційних втрат та 73 255,52 грн. - 3% річних.
Судова колегія зазначає, що позивачем при складанні розрахунку позовних вимог не враховано наведеного вище та в порушення вимог чинного законодавства здійснено нарахування на суму заборгованості, яка була погашена в межах Договору про організацію взаєморозрахунків №151/332-в від 09.11.2017р., в п.п. 2 п. 12 якого сторони (у тому числі і Позивач) зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору.
Крім того, колегією суддів досліджено зміст договору про організацію взаєморозрахунків та встановлено, що він укладений задля погашення заборгованості Відповідача за природний газ у 2017 році за Договором №3786/1617-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 12.10.2016 (спірний правочин).
З боку Позивача даний договір підписано без заперечень, який у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за надані ним послуги.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції умов спірного договору, якими сторонами погоджено, що споживач зобов'язаний своєчасно в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, як вказувалось вище, розрахунки за спожитий природний газ проводилися Відповідачем на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від КМУ №332 від 18.05.2017 договору про організацію взаєморозрахунків №151/332-в від 09.11.2017р., між сторонами було визначено чіткий алгоритм дій та порядок розподілу коштів, який Відповідач самостійно змінювати не має можливості.
Розглянувши доводи апеляційної скарги Позивача в частині незгоди зі зменшенням суми пені, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 50% з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені (штрафу) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Як вбачається зі змісту судового рішення, суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Наявність тяжкого фінансового стану на підприємстві Відповідача підтверджується фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, що містяться в матеріалах справи).
При цьому, матеріали справи не містять доказів спричинення Позивачеві негативних наслідків у зв'язку з несплатою Відповідачем за газ у строки, встановлені Договором, оскільки втрати від знецінення коштів компенсуються, зокрема, стягненням інфляційних втрат та 3% річних за час, в який Позивач не міг користуватися коштами.
Саме зазначені обставини в їх сукупності взяті судом до уваги при вирішенні питання про зменшення суми пені, що докладно викладено в рішенні суду першої інстанції.
Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені на 50%.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення з Відповідача на користь Позивача суму пені у розмірі 103297,95 грн., 3% річних у сумі 73255,52 грн., інфляційні втрати у сумі 29513,70 грн.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту у відповідній частині колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 у справі №917/693/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 521 878,83 грн. пені, 30 418,13 грн. 3% річних, 331 801,52 грн. інфляційних втрат підлягає залишенню без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2019 у справі №917/693/19 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28.11.2019
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Ільїн
Суддя В.В. Россолов