вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" листопада 2019 р. Справа№ 910/4822/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.
представників сторін:
від позивача - Зудова В.В. - ордер № 294549 від 15.08.2019,
від відповідача - Березінський О.С. - дов. № Ц/6-45/195-19 від 19.07.2019,
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-
комерційна фірма «Спеценергоюг»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.07.2019
у справі № 910/4822/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-
комерційна фірма «Спеценергоюг»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі
філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури»
про стягнення 1 246 123,57 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» (далі - позивач, ТОВ «ВКФ «Спеценергоюг») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі «Центр діагностики залізничної інфраструктури» (далі - відповідач, залізниця, АТ «Українська залізниця») про стягнення 1 152 896,86 грн. заборгованості з оплати робіт, виконаних за Договором № ЦДЗІ-18/59 від 20.12.2018, 80 734,37 грн. пені, 6 727,86 грн. 3 % річних та 5 764,48 грн. інфляційних втрат.
У процесі розгляду справи, позивач подавав заяви про уточнення позовних вимог, у останній заяві просив стягнути 163 240,85 грн. пені, 3% річних та інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ВКФ «Спеценергоюг» посилається на порушення відповідачем строку оплати виконаних та прийнятих АТ «Українська залізниця» робіт за Договором № ЦДЗІ-18/59 від 20.12.2018.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/4822/19 позов задоволено частково.
Закрито провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 152 896,86 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» 57 502,70 грн. пені, 27 883,33 грн. інфляційних втрат, 9 665,39 грн. 3% річних, 1 398,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено повністю.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач прострочив сплату виконаних робіт за Договором. Сума основного боргу оплачена під час розгляд у справи, у зв'язку з чим, в цій частині суд закрив провадження. Часткове задоволення вимог про стягнення 57 502,70 грн пені, 9 665,39 грн 3 % річних та 27 883,33 грн інфляційних втрат обґрунтоване тим, що прострочення почалося з 14.02.2019, а не з 28.01.2019, як зазначає позивач.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/4822/19 в частині стягнутих сум скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що період розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат позивачем взято обґрунтовано з 28.01.2019, так як, враховуючи положення п. 14.1.133 Податкового кодексу України, 30 банківських дні збігаються з календарними через можливість відповідача цілодобово користуватися клієнт-банком.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/4822/19 залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
23.09.2019 через Відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали суду від 09.09.2019, від скаржника надано докази усунення недоліків апеляційної скарги (надано належні докази сплати судового збору у розмірі 3 889,59 грн.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 призначено розгляд справи на 22.10.2019 у режимі відеоконференції.
Враховуючи перебування головуючого судді Ткаченка Б.О. з 21.10.2019 на лікарняному, розгляд справи 22.10.2019 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, після виходу судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, розгляд справи призначено на 19.11.2019.
07.11.2019 через Відділ автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» надійшло клопотання про слухання справи 19.11.2019 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 призначено розгляд справи на 19.11.2019 у режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи
Представник позивача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/4822/19 в частині стягнутих сум скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у поясненнях, наданих у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу, поданому 23.10.2019 через Відділ автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури», заперечував проти доводів апелянта та просив суд залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.12.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця в особі філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Спеценергоюг» (далі - підрядник) укладений договір підряду № ЦДЗІ-18/59 (далі - Договір).
За умовами Договору підрядник зобов'язався за завданням замовника виконати роботи по реконструкції мереж зв'язку з улаштуванням оптоволоконного зв'язку в будівлі Одеського центру діагностики, розташованій за адресою: м. Одеса, пров. Вокзальний, 2 код ДК 021:2015 45310000-3 Електромонтажні робот, а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані підрядником роботи.
Пунктом 3.1 та 3.3 Договору визначено, що вартість робіт згідно з кошторисом становить 1 540 040,11 грн та може бути змінена (зменшена) за взаємною згодою сторін.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору, роботи мають бути розпочаті з дня підписання договору та завершені не пізніше 31.12.2018.
Як визначено п. 5.4 Договору, роботи виконуються за робочим проектом № 11348-М3, який замовник надає підряднику до початку виконання робіт.
Відповідно до п.п. 5.5, 5.6 Договору роботи приймаються шляхом оформлення акта форми КБ-2а та довідки форми КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є підставою для проведення розрахунків. Дата підписання акту приймання виконаних робіт вважається датою закінчення виконання робіт.
У відповідності до п. 4.1 Договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі (банківськими переказами) у національній валюті України.
Положеннями п. 4.2 Договору встановлено, що розрахунки проводяться замовником по факту 100% виконання робіт протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по виконаним послугам, які підлягають реєстрації і Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені чинним законодавством строки.
Згідно з п. 4.3 Договору підрядник надає замовнику форму КБ-2в та КБ-3 до 25 числа звітного місяця, а документи (накладні, рахунки), що підтверджують фактичну вартість використаних матеріальних ресурсів - за 5 днів до надання акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в. Вартість використаних матеріальних ресурсів перевіряється замовником протягом п'яти робочих днів.
Як встановлено п. 9.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання.
29.12.2018 АТ «Українська залізниця» прийняло виконані ТОВ «ВКФ «Спеценергоюг» роботи за Договором на суму 1 152 896,86 грн, що підтверджується (підписаними та скріпленими печатками сторін):
- Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року форми КБ-2в на суму 1 152 896,86 грн (т. 1 а.с. 22-29),
- Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2018 року форми № КБ-3 на суму 1 152 896,86 грн (т. 1 а.с. 30).
Податкову накладну № 9 складену 29.12.2019 було зареєстровано 14.01.2019 (т. 1 а.с. 19-20).
Заборгованість у сумі 1 152 896,86 грн також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2019 (т. 1 а.с. 31).
Враховуючи наведене ТОВ «ВКФ «Спеценергоюг» звернулося з позовом та просило суд стягнути з АТ «Українська залізниця» 1 152 896,86 грн заборгованості за Договором, а також 80 734,37 грн пені, 6 727,86 грн 3 % річних та 5 764,48 грн інфляційних втрат за період прострочення з 28.01.2019 по 08.04.2019.
Проте, в процесі розгляду спору відповідачем було погашено заборгованість за Договором, у зв'язку з чим позивач уточняв позовні вимоги та згідно останньої заяви просив стягнути з відповідача 163 240,85 грн пені, 3 % річних та інфляційних втрат. При цьому, у розрахунку, здійсненому у самій заяві, позивач нарахував 172 870,85 грн, а саме144 975,68 грн пені, 11 702,73 грн 3 % річних та 16 192,44 грн інфляційних втрат за період прострочення з 28.01.2019 по 10.06.2019.
20.05.2019 на підставі платіжного доручення № 1841320 від 16.05.2019 відповідач сплатив позивачу заборгованість у сумі 576 448,43 грн (т. 1 а.с. 84).
27.05.2019 від позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог, за яким позивач просить стягнути з відповідача 576 448,43 грн заборгованості за Договором, а також 127 703,07 грн пені, 10 707,73 грн 3 % річних та 16 192,44 грн інфляційних втрат за збільшений період прострочення з 28.01.2019 по 20.05.2019.
10.06.2019 на підставі платіжного доручення № 1901984 від 07.06.2019 відповідач сплатив позивачу решту заборгованості у сумі 576 448,43 грн (т. 1 а.с. 120).
18.06.2019 від позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог, за яким позивач просить стягнути з відповідача 144 975,68 грн пені, 11 702,73 грн 3 % річних та 16 192,44 грн інфляційних втрат за збільшений період прострочення з 28.01.2019 по 10.06.2019, що загалом становить 172 870,85 грн, проте в резолютивній частині заяви просить стягнути 163 240,85 грн пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Враховуючи наведене, спір у даній справі виник у зв'язку несвоєчасною сплатою заборгованості на яку нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Положеннями ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено п. 4.2 Договору, розрахунки проводяться замовником по факту 100% виконання робіт протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по виконаним послугам, які підлягають реєстрації і Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені чинним законодавством строки.
29.12.2018 сторони, згідно з п. 5.5 Договору, підписали акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 на загальну суму 1 152 896,86 грн. Податкова накладна № 9 складена 29.12.2019 та зареєстрована 14.01.2019. Наведені обставини підтверджуються сторонами у свої поясненнях.
Таким чином, у порядку встановленому п. 4.2 Договору відповідач зобов'язаний був погасити заборгованість протягом 30 банківських днів з дати підписання акту за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3.
Колегія суддів враховуючи наведені положення погоджується з судом першої інстанції про те, що 30 банківський день з дати підписання акту та довідки, враховуючи вихідні та святкові дні, припадає на 13.02.2019. Тобто прострочення сплати починається з 14.02.2019.
Пунктом 14.1.133 Податкового кодексу України, на які посилається апелянт, надано визначення операційного (банківського) дня - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.
Обґрунтування апеляційної скарги тим, що у відповідача наявна технічна можливість дистанційного обслуговування системою клієнт-банк та здійснення безготівкових перерахунків самостійно і цілодобово, суперечить умовам Договору щодо строку оплати виконаних робіт протягом 30 банківських днів.
За вказаних обставин, судова колегія дійшла висновку, що відповідач повинен був оплатити виконані роботи у сумі 1 152 896,86 грн до 13.02.2019.
Проте, оплата вказаної заборгованості відбулася під час розгляду справи, а саме 20.05.2019 на підставі платіжного доручення № 1841320 від 16.05.2019 у сумі 576 448,43 грн та 10.06.2019 на підставі платіжного доручення № 1901984 від 07.06.2019 у сумі 576 448,43 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи встановлені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 152 896,86 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення 144 975,68 грн. пені 11 702,73 грн. 3 % річних та 16 192,44 грн. інфляційних втрат за період з 28.01.2019 по 10.06.019, за розрахунком позивача у заяві поданій до суду 18.06.2019, судова колегія відмічає наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі несвоєчасної оплати робіт замовником, підрядник має право стягнути з замовнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
За приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розрахунок позивача здійснено з 28.01.2019 по 10.06.2019. Проте як встановлено вище, прострочення почалося з 14.02.2019, а отже саме з вказаної дати слід здійснювати розрахунок.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування мають проводитися на суму 1 152 896,86 грн. з 14.02.2019 по 15.06.2019 та на суму 576 448,43 грн. з 16.05.2019 по 06.06.2019. Такий висновок обґрунтований тим, що оплата відбувалася на підставі платіжного доручення № 1841320 від 16.05.2019 у сумі 576 448,43 грн та на підставі платіжного доручення № 1901984 від 07.06.2019 у сумі 576 448,43 грн.
Проте, судова колегія відмічає, що банком відповідача проведено, а позивачем отримано кошти за платіжним дорученням № 1841320 від 16.05.2019 у сумі 576 448,43 грн 20.05.2019, а за платіжним дорученням № 1901984 від 07.06.2019 у сумі 576 448,43 грн 10.06.2019.
Зобов'язання виконане належним чином тоді, коли воно виконано відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судова колегія звертає увагу, що належним виконанням зобов'язання боржником у даному випадку є отримання кредитором коштів на власний рахунок
Оскільки надходження коштів відбулося 20.05.2019 та 10.06.2019, то нарахування пені слід здійснювати з 14.02.2019 по 19.05.2019 на суму заборгованості 1 152 896,86 грн, а з 20.05.2019 по 09.06.2019 на суму 576 448,43 грн.
З огляду на вказане, здійснивши повторний арифметичний розрахунок з урахуванням вірних періодів та сум заборгованості, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 59 437,37 грн пені за період з 14.02.2019 по 09.06.2019.
Стосовно вимог позивача про стягнення 11 702,73 грн 3 % річних та 16 192,44 грн інфляційних втрат за період з 28.01.2019 по 10.06.019, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід відмітити, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати з урахуванням періодів та сум заборгованості, які використано при розрахунку пені.
Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок з урахуванням вірних періодів та сум заборгованості (з 14.02.2019 по 19.05.2019 на суму заборгованості 1 152 896,86 грн, з 20.05.2019 по 09.06.2019 на суму 576 448,43 грн), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 997,04 грн 3% річних та 16 192,44 грн інфляційних втрат.
Крім зазначеного, позивачем було заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката при розгляді справи у суді першої інтонації у сумі 38 250,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано:
- договір про надання правової допомоги №12\19 від 04.04.2019, укладений між ТОВ «ВКФ «Спеценергоюг» та адвокатом Зудовою В.В.;
- ордер ОД № 294521 від 09.04.2019;
- свідоцтво Зудової В.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2195 від 04.05.2012.
- розрахунки витраченого робочого часу та його вартості (додатки №№ 1-5, т. 1 а.с. 40, 82, 132, 153, 177);
- виписки з рахунку про оплату гонорару адвоката на загальну суму 38 250,00 грн (т. 1 а.с. 41, 84, 134, 154, 178);
У свою чергу, відповідач подав заперечення щодо суми судових витрат в частині професійної правничої допомоги, посилаючись на їх неспіврозмірність.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на розрахунки витраченого робочого часу та його вартості, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг.
Таким чином, враховуючи складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення та стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на встановлені обставини, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 59 437,37 грн пені, 9 997,04 грн 3% річних, 16 192,44 грн інфляційних втрат та 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскільки АТ «Українська залізниця» не виконало вчасної оплати виконаних ТОВ «ВКФ «Спеценергоюг» робіт за Договором, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.02.2019 по 09.06.2019 включно, з урахуванням дат фактичного зарахування грошових коштів на рахунок позивача. Крім того, судом першої інстанції правомірно обмежено розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 20 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі апелянтом не наведено.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/4822/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Спеценергоюг» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі № 910/4822/19 змінити.
3. Викласти пункт 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 13, ідентифікаційний код 41303988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Спеценергоюг» (65049, м. Одеса, вул. Івана Франко, 55, ідентифікаційний код 38848635) 59 437(п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять сім) грн 37 коп. пені, 16 192 (шістнадцять тисяч сто дев'яносто дві) грн 44 коп. інфляційних втрат, 9 997 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн 04 коп. 3% річних, 1 284 (одну тисячу двісті вісімдесят чотири) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
5. В іншій частині рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 910/4822/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Повний текст рішення складено 27.11.2019