27.11.19
Справа № 635/6733/19
Провадження по справі № 2/635/3028/2019
27 листопада 2019 року Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді - Шинкарчука Я. А.,
при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів ,-
Позивач звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в якій просить:
розірвати шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , зареєстрований 12.08.2013 р. Південноміською радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 18;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 кошти (аліменти) на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000, 00 гривень, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць. Судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивуючи тим, що від вказаного шлюбу мають дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 На протязі останніх кількох років сімейне життя між подружжям поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім'ю. На час звернення до суду з позовними вимогами про розірвання шлюбу ведення спільного господарства між сторонами припинено, разом не мешкають. Позивач вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки у подружжя на ґрунті сімейно - побутових проблем, та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя, розвинулось неприязнь один до одного , втрачено почуття любові та поваги. З урахуванням зазначеного, позивач просить суд шлюб розірвати. Обставини які б перешкоджали розірванню шлюб саме в такий спосіб відсутні.
Крім того, відповідач не приймає участі у виховані дитини, не піклується про дитину та матеріально її не забезпечує. Зважаючи на те, що кожен з батьків зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, позивач вважає за доцільне звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача коштів (аліментів) на утримання їх дитини. В обґрунтування зазначеної вимоги вказує, що на теперішній час не працює , відповідач також не працює та не має постійного заробітку. У той час, відповідач не має інших дітей, непрацездатних членів сім'ї. А тому позивач вважає, що аліменти, які повинні сплачуватися відповідачем на утримання малолітньої дитини щомісячно становлять 1 000, 000 гривень.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2019 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Сторони в підготовче засідання не з'явились.
Позивач надала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_6 », судові витрати по справі покласти на неї. Крім того, заначила , що сімейно - шлюбні відносини між ними припиненні з 1 вересня 2019 року,
Відповідач надав до суду заяву про розгляд справу у його відсутність, проти позовних вимог не заперечує та повідомив, що сімейно - шлюбні відносини між ними припиненні жовтня 2019 року.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 12 серпня 2013 року Південноміською радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 18, що підтверджується оригіналам свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Південноміською радою Харківського району Харківської області.
Від вказаного шлюбу мають доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану та місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області).
Факт проживання дитини ОСОБА_5 з позивачем ОСОБА_3 сторонами не запручався.
З наданої до суду заяви вбачається, що відповідач у підготовчому засіданні позов визнала повністю.
Згідно частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
На підставі викладеного та враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає за можливу ухвалити рішення у підготовчому провадженні.
Щодо розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності із частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.
У відповідності із положеннями частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач продовжувати шлюбні відносини не бажає, сімейно - шлюбні відносини припинені з травня 2019 року, сім'я існує формально, спору між сторонами щодо місця проживання дитини , майна не вбачається.
На підставі зазначеного, а також приймаючи до уваги пояснення позивача у позовній заяві, суд вважає, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, таким чином прохання позивача про те, щоб після розірвання шлюбу іменуватись прізвищем « ОСОБА_6 » є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Згідно частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 статті 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Щодо аліментів на утримання дитини.
Згідно принципів Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти. Найкраще забезпечення інтересів дитини щодо її розвитку, освіти та навчання має бути керівним принципом для батьків.
Відповідач проживає окремо, згоди щодо утримання малолітньої дитини між сторонами не досягнуто.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XII (78912) від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно частини 1, 2 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи, що дитина сторін проживає разом з матір'ю, а відповідач є батьком та на нього покладено однаковий обов'язок з позивачем щодо матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. Відповідно до статей 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» установлено прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Позовна заява про стягнення аліментів на утримання дитини подана до суду 04 вересня 2019 року.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 000, 00 гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 04 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
Враховуючи заяву позивача, судові витрати зі сплати судового збору за вимогу про розірвання шлюбу залишити за рахунок позивача - ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 768 гривень 40 копійок.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , 12 серпня 2013 року Південноміською радою Харківського району Харківської області, актовий запис № 18 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити позивачу ОСОБА_8 прізвище « ОСОБА_9 ».
Роз'яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1 000, 00 гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 04 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Судові витрати зі сплати судового збору за вимогу про розірвання шлюбу залишити за рахунок позивача - ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 768 гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
позивач - ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Суддя Я. А. Шинкарчук