Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 р.
м. Київ
Справа № 755/15667/16-к
Провадження № 51-4139 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100040006499, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 12 січня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ст. ст. 71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 5 місяців, звільненого ухвалою Баклійського районного суду Харківської області від 26 січня 2016 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26липня 2018 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він у період з 08 травня 2016 року по 24 серпня 2016 року, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на території м. Києва вчинив 163 епізоди таємного викрадення чужого майна, а саме демонтував передні та задні державні номерні знаки автомобілів, заподіявши матеріальну шкоду на суму 452, 57 грн. кожному зазначеному у вироку потерпілому.
Крім того, 27 серпня 2016 року, приблизно о 05 год., поблизу будинку № 5 на вул. Ентузіастів у м. Києві, діючи повторно, намагався відкрутити задній державний номерний знак належного ОСОБА_8 автомобіля, однак не довів свій злочинний умисел до кінця, так як був помічений та затриманий перехожим чоловіком.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що неправильно застосовано кримінальний закон про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, оскільки судом апеляційної інстанції не в повній мірі враховано характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретних обставин, за яких їх вчинено, а також дані про особу винного та не навів переконливих доводів щодо безпідставності доводів прокурора. Крім того, прокурор вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме на те, що апеляційний суд після скасування попередньої ухвали апеляційного суду в порушення вимог ч. 2 ст. 439 КПК України не виконав вказівки касаційного суду та необґрунтовано залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони обвинувачення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу прокурора обґрунтованою і просить її задовольнити.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просить її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Статтею 75 КК передбачено, що у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення має бути належним чином мотивовано.
В силу статей 370, 419 КПК України ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Однак наведених вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції при новому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не дотримався.
Так, постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 липня 2018 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 було скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що апеляційний суд не навів достатніх мотивів на спростування всіх доводів, викладених у скарзі прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого, та неправильного застосування ст. 75 КК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_7 і звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на обставини справи, дані про особу засудженого та врахував обставини, що пом'якшують покарання.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних аргументів просив апеляційний суд скасувати вирок через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_7 через м'якість й ухвалити новий, яким засудити його до покарання у виді арешту, яке необхідно відбувати реально.
При новому розгляді провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи обвинувачення про м'якість призначеного покарання ОСОБА_7 є необґрунтованими. Однак колегія суддів вважає, що апеляційний суд вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 26 липня 2018 року, повною мірою не виконав, зокрема, не навів достатніх мотивів на спростування всіх доводів, викладених у скарзі прокурора щодо необґрунтованого звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, неправильного застосування ст. 75 КК України та інших зазначених в апеляційній скарзі прокурора обставин.
Апеляційний суд при ухваленні рішення повинен був враховувати позицію суду касаційної інстанції, який у своєму рішенні від 26 липня 2018 року зазначив, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а не спростовувати мотиви рішення касаційного суду, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України.
З огляду на наведене, рішення апеляційного суду через порушення вимог статей 419, 439 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, внаслідок чого воно відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, виконати вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 липня 2018 року, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, а також інші доводи, викладені в касаційній скарзі, дати на них вичерпні відповіді й постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
В разі підтвердження обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України , Суд
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного судувід 24 січня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3