26 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 920/240/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, Б. Ю. Львов, Л. В. Стратієнко
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019р.
у складі колегії суддів: А. О. Мальченко - головуючий, С. Я. Дикунська, Г. А. Жук
за позовом акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»
до акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання»
про стягнення 205 901,82 грн. штрафних санкцій
1. Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (змінено тип на АТ «Укргазвидобування», в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування», далі - АТ «Укргазвидобування», позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», змінено тип на АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», АТ «Сумське НВО», відповідач) про стягнення 205 901,82 грн штрафних санкцій, з яких: 90 648,60 грн штрафу та 115 253,22 грн пені.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки компресорної установки (закупівля товару за власні кошти) № 199/17 від 28.02.2017 в частині строків поставки товару.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.04.2019 у справі №920/240/18 позовні вимоги задоволено, стягнуто з АТ «Сумське НВО» на користь АТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» пеню в сумі 115 253,22 грн, 7 % штрафу в розмірі 90 648,60 грн та судовий збір в сумі 3 089,00 грн.
Судове рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки компресорної установки (закупівля товару за власні кошти) № 199/17 від 28.02.2017 в частині строків поставки товару.
Суд вказав на те, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій є обґрунтованим, а їх розмір не заперечується відповідачем.
При цьому, судом відмовлено в задоволенні вимоги відповідача щодо закриття провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач здійснює зарахування зустрічних однорідних вимог, які за своєю природою не є однорідними, що унеможливлює здійснення такого зарахування та суперечить правилам, встановленим ст. 601 Цивільного кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №920/240/18 скасовано рішення господарського суду Сумської області від 04.04.2019. Провадження у справі №920/240/18 закрито.
Постанова мотивована наявністю правових підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін згідно з направленою позивачеві заявою відповідача №18-7/678 від 08.05.2018 про зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до вказаної заяви відповідач, у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахував вимоги позивача про сплату штрафних санкцій на загальну суму 205 901,82 грн зі своєю вимогою до ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на суму 205 901,82 грн, що виникла із зобов'язань за договором № 1/128 від 17.04.2000 та підтверджена рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі № 5/229-04, відповідно до якого стягнуто з ДК «Укргазвидобування» на користь ВАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» 234 393,16 грн основного боргу, 21 354,50 грн - 3% річних та 59 297,36 грн інфляційних збитків.
За наслідками такого зарахування на суму 205 901,82 грн припиняється зобов'язання АТ «Сумське НВО» перед АТ «Укргазвидобування» з оплати пені та штрафу за договором поставки компресорної установки (закупівля товару за власні кошти) №199/17 від 28.02.2017 та частково в сумі 205 901,82 грн припиняється зобов'язання АТ «Укргазвидобування» перед АТ «Сумське НВО» згідно з рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі №5/229-04 щодо погашення заборгованості з оплати виконаних робіт за договором № 1/128 від 17.04.2000.
Суд апеляційної інстанції посилаючись на відсутність доказів оскарження позивачем заяви про зарахування зустрічних вимог чи доказів неможливості зарахування зустрічних вимог, зазначених у заяві відповідача №18-7/678 від 08.05.2018 вказав, що в силу приписів ст. 204 ЦК України, цей правочин вважається правомірним.
Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Незважаючи на те, що формально зараховані, як зустрічні, можуть бути саме основні зобов'язання, проте, за аналогією ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України та ч. 11 ст. 238 ГПК України, задля досягнення тієї ж мети, на яку направлені вищевказані статті, та з урахуванням справедливості, добросовісності та розумності, може мати місце зарахування і вимог про сплату штрафних санкцій та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інших нарахувань у випадку, якщо їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, зокрема, у разі наявності судового рішення, яке набрало законної сили.
Суд також наголошує на відсутності доказів виконання рішення господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі №5/229-04.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Укргазвидобування" в особі філії газопромислового управління "Полтавагазвидобування" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №920/240/18 і залишити рішення господарського суду Сумської області від 04.04.2019 в силі.
Скарга мотивована неправомірним закриттям провадження у справі.
Позивач посилається на те, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути однорідними, при цьому правило про однорідність вимог розповсюджується і на їх правову природу.
Крім того, позивач наголошує на тому, що між сторонами існував спір щодо наявності підстав нарахувань пені та штрафу.
Також позивач зазначає, що сторони у справі 5/229-04 і у справі №920/240/18 є різними. Відповідач не надав доказів, що на момент здійснення ним зарахування зустрічних однорідних вимог були замінені сторони виконавчого провадження їх правонаступниками.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити в силі постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №920/240/18, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
28 лютого 2017 року між ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (постачальник) та ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» (покупець) укладено договір поставки компресорної установки (закупівля товару за власні кошти) №199/17 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити товар.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.
Відповідно до пункту 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.
У пункті 7.11 договору сторони передбачили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань в поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до специфікації №1 до договору товаром є компресорна установка 6ВШ1,6-2,3/400, загальною вартістю 1 294 980,00 грн.
У пунктах 2, 3 специфікації № 1 до договору зазначено, що умови поставки товару DDР (згідно ІНКОТЕРМС, редакція 2010). Кінцеве місце призначення - для вхідного контролю: ГПУ «Полтавагазвидобування», 36008, м. Полтава, вул. Європейська (Фрунзе), 173, далі на склад для відвантаження. Строк поставки товару: до 30.06.2017, граничний термін постачання протягом 30 календарних днів після отримання письмової заявки покупця.
Судами встановлено, що заявка на поставку товару №9-5551 від 30.05.2017 направлена позивачем та отримана відповідачем 06.06.2017. У порушення умов договору, товар відповідачем поставлено позивачеві на загальну суму 1 294 980,00 грн лише 04.10.2017 згідно з актом приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 04.10.2017.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було здійснено поставку товару позивачеві у встановлений договором строк, а саме, до 06.07.2017, з огляду на наявність прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань з поставки товару на 89 днів, позивачем, на підставі п. 7.11 договору, нараховано відповідачеві штрафні санкції у загальному розмірі 205 901,82 грн та направлено останньому претензію № 22-11458 від 07.11.2017 з вимогою про їх сплату.
Оскільки відповідачем не сплачено штрафні санкції позивачеві, останній звернувся з відповідним позовом до суду.
ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» у відзиві на позовну заяву просило закрити провадження у справі, оскільки зобов'язання ПАТ «Сумське НВО» в частині оплати штрафних санкцій за договором поставки компресорної установки № 199/17 від 28.02.2017 на суму 205 901,82 грн є такими, що припинені в силу норм ст. 601 Цивільного кодексу України та з урахуванням заяви ПАТ «Сумське НВО» від 08.05.2018 № 18-7/678 про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою припинені зобов'язання ПАТ «Сумське НВО» в частині оплати штрафних санкцій за договором поставки компресорної установки № 199/17 від 28.02.2017 на суму 205 901,82 грн, шляхом частково зарахування зобов'язання АТ«Укргазвидобування» на суму 205 901,82 грн, що підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі № 5/229-04.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 663 ЦК України встановлено обов'язок продавця передати покупцеві товар у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.11 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором. У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Ураховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару, перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу та пені за заявлений позивачем період прострочення, з огляду на відсутність заперечень відповідача щодо їх розміру та періоду нарахування, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що такі нарахування є арифметично правильними, здійсненими з урахуванням приписів чинного законодавства та умов договору, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 115 253,22 грн пені та 90 648,60 грн штрафу.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та закриваючи провадження у даній справі дійшов висновку про наявність правових підстав для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін згідно з направленою позивачеві заявою відповідача №18-7/678 від 08.05.2018 про зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо, відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Припинення зобов'язання зарахуванням є однією з підстав припинення зобов'язання. Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у статті 598 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.
Таким чином зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.
При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.
Зарахування, передбачене ст. 601 ЦК України, здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Як правильно встановив суд апеляційної інстанції, зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов'язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов'язання зі сплати пені та штрафу у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов'язання.
У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.
Отже, у спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов'язаннях сторін прозорості та безспірності.
Судами встановлено розмір штрафних санкцій, який підлягає стягненню з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання" на користь акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії газопромислового управління "Полтавагазвидобування", та становить 115 253,22 грн - пені та 90 648,60 грн - 7 % штрафу.
АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» у відзиві на позовну заяву просило закрити провадження у справі, оскільки зобов'язання ПАТ «Сумське НВО» в частині оплати штрафних санкцій за договором поставки компресорної установки № 199/17 від 28.02.2017 на суму 205 901,82 грн є таким, що припинено в силу норм ст. 601 Цивільного кодексу України та з урахуванням заяви ПАТ «Сумське НВО» від 08.05.2018 № 18-7/678 про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою припинено зобов'язання ПАТ «Сумське НВО» в частині оплати штрафних санкцій за договором поставки компресорної установки на суму 205 901,82 грн, шляхом частково зарахування зобов'язання АТ«Укргазвидобування» на суму 205 901,82 грн, що підтверджується рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі № 5/229-04.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі № 5/229-04 стягнуто з дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» 234 393,16 грн основного боргу, 21 354,50 грн 3% річних, 59 297,36 грн інфляційних збитків, 307,88 грн витрат по держмиту та 21,37 грн судових витрат. Судом видано відповідний наказ від 01.02.2006.
Дослідивши наявні в матеріалах справи копію Статуту ПАТ «Сумське НВО», копії виписок та витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також перевіривши наявні в указаному реєстрі відомості, судом апеляційної інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», яке в подальшому змінило тип акціонерного товариства та найменування на акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (стягувач згідно наказу №5/229-04), а акціонерне товариство «Укргазвидобування» є правонаступником дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (боржник згідно наказу №5/229-04).
При цьому, АТ «Укргазвидобування» не оспорювало факт свого правонаступництва за зобов'язаннями дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», яке встановлено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №529 від 18.07.2012 «Про реорганізацію Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що факт вищевказаного правонаступництва сторін підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №5/229-04, якою було задоволено заяву ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про заміну боржника та стягувача в наказі та видачу дубліката наказу, замінено стягувача в наказі господарського суду Сумської області від 01.02.2006 №5/229-04 з ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», замінено боржника з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування», на АТ «Укргазвидобування». Доручено господарському суду Сумської області видати дублікат наказу від 01.02.2006 №5/229-04.
Також апеляційним господарським судом встановлено, що судовий наказ від 01.02.2016 у справі № 5/229-04 разом із заявою №18-7/318 від 10.02.2006 про примусове виконання наказу було пред'явлено до виконання до Державної виконавчої служби Жовтневого району м. Полтава. Постановою державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 06.03.2014 виконавче провадження № 1881905 по виконанню наказу № 5/229-04 від 01.02.2006 щодо стягнення заборгованості з ДК «Укргазвидобування» на користь ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» в розмірі 315 374,27 грн закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент прийняття вказаної постанови ВДВС) у зв'язку з тим, що на адресу органу ДВС надійшла ухвала господарського суду Полтавської області, якою замінено сторону виконавчого провадження, а саме ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», в особі Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» на правонаступника ПАТ «Укргазвидобування». Указану постанову з оригіналом виконавчих документів направлено до Шевченківського ВДВС районного управління юстиції м. Києва.
Крім того, судом апеляційної інстанції при ухвалені постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі №5/229-04 встановлено факт втрати судового наказу №5/229-04 від 01.02.2006 при пересиланні з Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ до Шевченківського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ м. Києва, а також те, що строк пред'явлення наказу до виконання не сплив, оскільки перервався пред'явленням його до виконання 13.02.2006.
У матеріалах справи відсутні докази виконання рішення господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі №5/229-04.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що судами встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за договором поставки та їх розмір, який не оспорюється сторонами, тобто ці нарахування стали чіткими, безспірними грошовими сумами, які підлягають обов'язковій сплаті при ухвалені судового рішення, отже можуть бути зараховані, як зустрічні.
З огляду на те, що заборгованість позивача перед відповідачем підтверджена рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі №5/229-04 та беручі до уваги встановлений судами попередніх інстанцій у даній справі розмір штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення зобов'язання АТ «Сумське НВО» перед АТ «Укргазвидобування» зі сплати пені та штрафу в розмірі 205 901,82 грн за договором поставки компресорної установки №199/17 від 28.02.2017 та зобов'язання АТ «Укргазвидобування» перед АТ «Сумське НВО» згідно з рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2005 у справі №5/229-04 щодо погашення заборгованості з оплати виконаних робіт за договором № 1/128 від 17.04.2000 на суму 205 901,82 грн, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви відповідача №18-7/678 від 08.05.2018.
Зазначаючи, що залік вимог відбувся, суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги односторонню заяву відповідача про залік зустрічних вимог (яка є правочином відповідно до ст. 202 ЦК України) як таку, що не визнана судом недійсною, не є нікчемною в силу закону і тому - презюмується правомірною.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 16.05.2018 у справі №910/17770/17, від 18.06.2019 у справі №914/8912/16 зазначав, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних вимог породжує правові наслідки. Слід також зауважити, що позивач мав можливість оскаржити вказаний правочин як в окремому позові, так і звернутися до суду із заявою в порядку ч. 3 ст. 237 ГПК України, однак, самостійно обираючи спосіб захисту своїх прав та інтересів, даним правом не скористався.
Як зазначалося вище, п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
Ураховуючи, що предмет спору, а саме, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати штрафних санкцій у розмірі 205 901,82 грн, існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи після відкриття провадження у справі згідно з одностороннім правочином (заява АТ «Сумське НВО» про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №18-7/678 від 08.05.2018), суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України.
Доводи позивача щодо неправомірного закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі та існування спору між сторонами щодо наявності підстав нарахувань пені та штрафу відхиляються Верховним Судом з огляду на вище вказане.
Також Верховним Судом відхиляються доводи позивача про те, що сторони у справі 5/229-04 та у справі №920/240/18 є різними, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо правонаступництва, зміни найменування та типу Товариств.
Посилання позивача на те, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути, зокрема однорідними, при цьому правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, відхиляються Верховним Судом враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено наявність у зобов'язаннях сторін прозорості та безспірності вимог.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, тому підстави для зміни чи скасування постанови відсутні.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, що стали підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та закриття провадження у справі відповідно до встановлених обставин.
8. Судові витрати
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №920/240/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя Б. Ю. Львов
Суддя Л. В. Стратієнко