25 листопада 2019 року
Київ
справа №805/4609/18-а
адміністративне провадження №К/9901/30817/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Блажівська Н.Є.
розглянув матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ДФС) на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі за адміністративним позовом Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Істек» про стягнення коштів в розмірі 1638933,67 грн,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
06.09.2019 Офіс великих платників податків ДФС звернувся з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 апеляційна скарга була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (повний текст оскаржуваного рішення складено 31.10.2018, а з апеляційною скаргою відповідач звернувся 06.09.2019, не вказавши поважних причин з яких строк звернення з апеляційною скаргою був пропущений). Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення її копії усунути недолік апеляційної скарги, вказавши інші за їх наявностф, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
На виконання вимог ухвали від 23.09.2019 позивач подав до суду клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, обґрунтувуючи яке посилався на неможливість своєчасно сплатити судовий збір у зв'язку з обмеженим фінансуванням та недостатністю коштів на бюджетному рахунку 2800.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2018.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що звернення Офісу великих платників податків ДФС впереше з апеляційною скаргою у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для поновлення, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху при повторному зверненні з апеляційною скаргою, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізувати право на оскарження судового рішення.
За висновком суду апеляційної інстанції, відсутність відповідного бюджетного фінансування видатків органу ДФС на сплату судового збору не може впливати на дотримання ним строку апеляційного оскарження судового рішення, і, як наслідок, не є поважною підставою для поновлення цього строку.
Офіс великих платників податків ДФС подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Офіс великих платників податків ДФС посилається на обмеження бюджетного фінансування витрат на сплату судового збору, а також на те, що ним були вжито усі необхідні заходи для забезпечення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Зазначені позивачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такими, що не підпадають під вище зазначений критерій, не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень у довільний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій адміністративній справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом другим частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
Н.Є. Блажівська ,
Судді Верховного Суду