25 листопада 2019 року
Київ
справа №640/5840/19
адміністративне провадження №К/9901/30726/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Блажівської Н.Є.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Дамрембуд» до Державної фіскальної служби (ДФС) України, ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 29.01.2019 №1061737/41093380 про відмову в реєстрації податкової накладної від 10.12.2018 №10121; зобов'язано ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 10.12.2018 №10121 на суму 277 679,64 грн (в тому числі ПДВ - 46 279,94 грн) , подану ТОВ «Дамрембуд» датою її фактичного отримання - 14.01.2019.
ГУ ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ця справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених у справі обставин щодо незазначення в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 10.12.2018 №10121 конкретного критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (квитанція містить лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначеного підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18). З врахуванням цієї обставини суди зробили висновок, що ГУ ДФС у м.Києві при зупиненні реєстрації податкової накладної порушено принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень та норми пункту 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117. Вказані порушення, однак, не були усунуті контролюючим органом і при прийнятті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Застосувавши до встановлених обставин норми пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, суд зробив висновок про неправомірність оскаржуваного позивачем рішення та недоведеність зворотного відповідачем.
Правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування чи тлумачення норм права не викликає розумних сумнівів. Ці висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 23.10.2018 (справа №822/1817/18) та у постанові від 04.12.2018 (справа №821/1173/17) з аналогічних правовідносин.
З огляду на викладене є підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статями 248, пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
Н.Є. Блажівська ,
Судді Верховного Суду