15 листопада 2019 року
м. Київ
справа №826/8464/18
адміністративне провадження №К/9901/30514/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Олендера І.Я., Гімона М.М.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Кіровоградській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Хромія" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28.03.2018 позов ТОВ "Хромія" задовольнив повністю: визнав протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо передачі Головному управлінню ДФС у Кіровоградській області на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2017 у справі №757/45231/17-к повноважень на здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Хромія"; визнав протиправним та скасував наказ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 06.09.2017 №1136 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Хромія""; визнав протиправними дії Головного управління ДФС у Кіровоградській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Хромія" на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2017 у справі №757/45231/17-к та наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 06.09.2017 №1136 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Хромія"" та оформлення результатів такої перевірки актом від 23.01.2018 №13/11-28-14-01/40215536; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 21.02.2018 №00000481401, №00000471401; визнав протиправним та скасував рішення Державної фіскальної служби України від 26.04.2018 №14963/6/99-99-11-01-02-25.
Відповідач оскаржив це рішення, подавши 16.07.2019 апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 29.07.2019 залишив без руху з тих підстав, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження та до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, та сплатити судовий збір у розмірі 394' 492,24 грн.
У межах встановленого апеляційним судом строку відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване посиланням на гарантоване чинним процесуальним законодавством право сторони на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та право повторного звернення з апеляційною скаргою у разі її повернення. Відповідач зазначив, що вперше з апеляційною скаргою Головне управління ДФС у Кіровоградській області звернулося вчасно (25.04.2019), однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 апеляційна скарга була повернута через несплату судового збору.
Одночасно відповідач заявив клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтоване відсутністю належного фінансування видатків для сплати судового збору, що унеможливило сплату судового збору у строки, встановлені ухвалою суду від 29.07.2019.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.09.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Кіровоградській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та цією ж ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області з тих підстав, що відсутність достатнього фінансування витрат відповідача на сплату судового збору не звільняє від обов'язку дотримуватися процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження, та не може бути визнано поважною причиною для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.
Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області вживалися відповідні заходи щодо сплати судового збору, проте відсутність на рахунку Головного управління ДФС у Кіровоградській області коштів для сплати судового збору та блокування рахунків тривалий час органами державної казначейської служби у зв'язку з пред'явленням до виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу унеможливило своєчасну сплату судового збору та звернення з апеляційною скаргою в установлений частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такими, що не підпадають під вище зазначений критерій, не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень у довільний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Отже, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій адміністративній справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI в разі відмови у відкритті касаційного провадження у справі сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Керуючись статями 132, 294, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Кіровоградській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Повернути судовий збір Головному управлінню ДФС у Кіровоградській області у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн 00 коп.), сплачений згідно з платіжним дорученням від 16.10.2019 №1090.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
І.Я.Олендер
М.М. Гімон ,
Судді Верховного Суду