Справа №754/16977/18 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3252/2019 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
21 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
перекладача - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ткібулі, громадянина Грузії, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця реєстрації, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,-
Згідно вироку, ОСОБА_7 20 жовтня 2018 року приблизно о 03 годині 30 хв., знаходячись в приміщенні АЗС «Глуско» по вул. Братиславська, 7-б в м. Києві, з метою відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов до касира ОСОБА_10 , яка перебувала за стійкою з касовим апаратом, схопив її лівою рукою за шию, спричинивши останній фізичного болю та почав вимагати відчинити касовий апарат з грошима, на що ОСОБА_10 під приводом відчинення касового апарату натиснула тривожну кнопку. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_7 відійшов від ОСОБА_10 та взяв з холодильнику три пляшки напою «Coca Cola” вартістю 12 грн. 08 копійок кожна, що належить ТОВ «Глуско Україна». Після цього ОСОБА_7 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, направленого на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я, утримуючи при собі вищевказане майно, спробував залишити приміщення, але був затриманий працівниками АЗС «Глуско».
В суді першої інстанції справа розглядалась за приписами ст.349 КПК України.
Не погоджуючись з вироком суду І-ї інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 призначити покарання, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого. В решті вирок залишити без змін.
Не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор подав апеляційну скаргу у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Вказує, що судом не враховано тієї обставини, що ОСОБА_7 вчинив злочин із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого та відкрито викрав майно, що не належить до предметів першої необхідності. Призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд не врахував тих обставин, що обвинувачений ніде не працює, без визначеного роду занять та місця реєстрації. Це вказує на ту обставину, що ОСОБА_11 свідомо намагається вести злочинний спосіб життя та схильний до вчинення нових кримінальних правопорушень.
Вислухавши доповідь судді, доводи прокурора в обґрунтування поданої апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та захисника, які заперечують проти її задоволення, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказані вимоги закону були дотримані судом першої інстанції в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_7 має відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у закінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежі), поєднаному із насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
Порушень вимог закону при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, не перевіряється відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку колегії, суд першої інстанції, внаслідок повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до правильного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 186 КК України та призначеного судом покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Всупереч доводам прокурора, викладеним в апеляційній скарзі, суд першої інстанції під час призначення покарання дотримався вимог ст.65 КК України, зокрема, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким, та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Крім того, судом були досліджені та враховані дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий та щиро розкаявся у скоєному, що судом першої інстанції визнано за пом'якшуючу обставину в порядку ст.66 КК України. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого місцевим судом взагалі не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства та вважає достатнім вид та розмір покарання, призначеного за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.
Суд першої інстанції навів у вироку мотиви прийнятого рішення про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Таке покарання в повній мірі відповідає засадам визначеним ст. 65 КК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга прокурора про призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Вивченням матеріалів справи, колегією суддів не встановлено даних, які б свідчили про невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість призначеного покарання.
Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено, у зв'язку із чим вирок суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, п.1 ч.1 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року, щодо ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: