Справа 752/8069/17 Головуючий у І-й інстанції - Колдіна О.О.
апеляційне провадження № 22-ц/824/14082/2019 Доповідач Заришняк Г.М
21 листопада 2019 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
при секретарі - Діденку А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказувала, що позивач проживає в Голосіївському районі м.Києва, в 2003 році Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва їй була призначена пенсія за віком.
В зв'язку з втратою пенсійного посвідчення вона звернулася до начальника Управління ПФУ в Голосіївському районі м.Києва Задерейко І.С. із заявою від 14.09.2015 р. та повторною скаргою від 15.09.2015 р. про видачу дубліката посвідчення.
Начальником Управління ПФУ у Голосіївському районі м.Києва було відмовлено у видачі пенсійного посвідчення, в зв'язку з чим позивачказвернулась до суду.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.04.2016 р. начальника Управління ПФУ у Голосіївському районі м.Києва зобов'язано вирішити по суті скаргу ОСОБА_1 від 15.09.2015 р. про видачу дубліката пенсійного посвідчення.
Зазначена постанова набрала законної сили 13.09.2016 р., після чого письмовою заявою від 19.12.2016 р. позивачка надіслала на адресу начальника Управління ПФУ у Голосіївському районі м. Києва виконавчий лист для виконання вказаного судового рішення.
Вказане судоверішення не було виконано, і лише після втручання Головного УПФ України в м.Києві дублікат пенсійного посвідчення 28.03.2017 р. був виданий позивачці.
ОСОБА_1 зазначає, що діями начальника УПФ у Голосіївському районі м.Києва, протиправність яких встановлена судовим рішенням, їй завдана моральна шкода, яка полягає у погіршенні стану здоров'я, психічних стражданнях у виді нервозності, приниженні гідності, втрати довіри до державних органів. Вона тривалий час не могла користуватись пільгами, що надаються пенсіонерам, оскільки не могла підтвердити свого статусу в зв'язку з відсутністю пенсійного посвідчення, відповідач так і не надала відповіді на подану скаргу та не виконала рішення суду.
Моральну шкоду позивачка оцінює в 9000 грн.
За заявою позивача в зв'язку з ліквідацією Управління ПФУ у Голосіївському районі м.Києва проведена заміна відповідача на начальника Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві Задерейко І.С.
В зв'язку з реорганізацією Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за згодою представника позивача суд замінив відповідача Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, яке є правонаступником.
25.09.2018 р. позивачем подана заява, відповідно до якої була залучена судомдо участі у справі в якості відповідача Державнаказначейськаслужба України,та було змінено ОСОБА_1 предмет позову. За поданою заявою позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 компенсацію за моральну шкоду в сумі 9000 грн., заподіяну їй посадовою особою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в зв'язку порушенням її права на отримання копії пенсійного посвідчення у встановленому законом порядку.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року у задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки представника не сповістили суд.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи і це було встановлено судом, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком і в 2003 році їй була призначена пенсія за віком Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва, правонаступником якого в подальшому стали Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві та Головне Управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
В зв'язку з втратою оригіналу пенсійного посвідчення позивачка звернулась до начальника УПФУ в Голосіївському районі м.Києва 15.09.2015 р. зі скаргою, в якій просила у встановленому порядку вирішити подану нею заяву від 14.09.2015 р. про видачу дубліката пенсійного посвідчення, надати оцінку діям працівника ОСОБА_2 , яка відмовилась 14.09.2015 р. прийняти заяву про видачу дублікату пенсійного посвідчення та застосувати до неї дисциплінарні стягнення, й письмово надати відповідь на скаргу.
Листом від 02.10.2015 р. позивачу надана відповідь про те, що відповідно до поданих нею заяви та пакету документів, а також роз'яснень головного спеціаліста відділу обслуговування громадян виявлено, що ОСОБА_1 була знята з реєстрації в Голосіївському районі м.Києва та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що позивачка не повідомила Управління.
Позивачу було рекомендовано звернутись до органу Пенсійного фонду за місцем проживання (реєстрації) та надати необхідні документи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 та п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до начальника Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.04.2016 р. зобов'язано начальника Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва ОСОБА_5 вирішити по суті скаргу ОСОБА_1 від 15.09.2015 р. про видачу дубліката пенсійного посвідчення.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , адміністративний суд виходив з того, що відмова відповідача у видачі позивачці дубліката пенсійного посвідчення є необгрунованою.
Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
За правилом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органудержавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичноїособи, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
У п.3 постановиПленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено судам, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст.14 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження. В Україні рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку.
За правилом ст.ст.3, 4 Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, у разі якщо пенсійне посвідчення стало непридатним для користування, втрачено, особі призначено інший вид пенсії або змінилися обставини здійснення опіки та піклування (змінився законний представник чи його звільнено від повноважень, поновлено цивільну дієздатність одержувача пенсії тощо), за заявою одержувача пенсії видається нове посвідчення, про що робиться відмітка у пенсійній справі.
Заміна пенсійного посвідчення здійснюється за процедурою, визначеною для виготовлення пенсійного посвідчення. При заміні пенсійного посвідчення одержувач пенсії повертає органу Пенсійного фонду України попередньо видане пенсійне посвідчення за наявності, електронне пенсійне посвідчення - банку, які знищуються відповідним органом Пенсійного фонду України або банком.
При цьому статтями 1,3,4 Глави 3 вказаного Порядку визначено, що сформовані відомості для виготовлення пенсійних посвідчень подаються управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями до відповідних головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі щотижня в електронній формі до 12:00 понеділка тижня, наступного за тим, у якому ці відомості були зібрані.
Разом з відповідними відомостями подається електронна копія фотокартки одержувача пенсії.
Подання відомостей здійснюється засобами інформаційно-телекомунікаційної системи Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України на підставі відомостей, отриманих від територіальних органів Фонду, забезпечує у двотижневий строк виготовлення посвідчень та ведення обліку їх виготовлення.
Судом встановлено, що 19 грудня 2016 року позивачка подала до Управління Пенсійного Фонду України у Голосіївському районі м. Києва заяву про забезпечення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року та копію виконавчого листа.
З матеріалів справи слідує, що лише 28 березня 2017 року позивачці було видано дублікат пенсійного посвідчення, що свідчить про тривале невиконання судового рішення від 26 квітня 2016 року.
У пункті 1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст.ст. 13 і 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.
Отже забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов'язком держави. При цьому, держава, запровадивши компенсаторний засіб юридичного захисту, має подбати про те, щоб таким засіб не вважався неефективним.
Бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва, правонаступником якого в подальшому стали Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві та Головне Управління Пенсійного фонду України в м.Києві, призвела до заподіяння позивачці моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, значному погіршенні стану її здоров'я внаслідок цих страждань та необхідності захищати свої права у судовому порядку. Невидача позивачці дубліката пенсійного посвідчення у встановленому законом порядку та несвоєчасне виконня судового рішення позбавило позивачку користування пільгами як пенсіонера щодо придбання ліків в аптеках за зниженою ціною, мати пільговий проїзд у деяких видах транспорту тощо.
Внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків працівниками пенсійного фонду ОСОБА_1 вимушена була докладати значних зусиль для захисту своїх прав та інтересів. Так, позивачка зверталасьдо суду з позовом про зобов'язання начальника Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_5 вирішити по суті скаргу ОСОБА_1 від 15.09.2015 р. про видачу дубліката пенсійного посвідчення, та булазмушена витрачати свій вільний час на участь у судових засіданнях, звертатися за правовою допомогою до адвокатів, що у свою чергу свідчить про необхідність докладання позивачкою значних додаткових зусиль для організації свого життя.
Окрім того, тривале невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивачки, неминуче викликало у неї почуття розпачу, призводило до моральних страждань, а в цьому випадку її право на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ презумується.
Відтак є помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів неправомірності (незаконності) дій відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , який є правонаступником Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, що призвели до завдання моральної шкоди.
Доказів про те, що тривала невидача позивачці дублікату пенсійного посвідчення і, як наслідок, завдання позивачці моральної шкоди, відбулось не з вини працівників пенсійного фонду , матеріали справи не містять, а навпаки вказують на безпідставність тривалого виконання.
За цих обставин, невидача ОСОБА_1 протягом тривалого строку дублікату пенсійного посвідчення, неможливість для позивачки отримати виконання судового рішення, ухваленого на її користь, є порушенням вимог §1 ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1, а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що через душевні страждання, які позивачка ОСОБА_1 зазнала через неправомірні дії посадової особи Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за які держава несе відповідальність, позивачка має право на відшкодування їй за рахунок держави моральної шкоди, яку з урахуванням характеру правовідносин, глибини та тривалості душевних страждань, конкретних обставин справи та засад розумності і справедливості, суд визначає у розмірі 1000,00грн., оскільки визначений позивачкою розмір є завищеним.
Враховуючи наведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Зазначені кошти підлягають стягненню з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 000 грн., заподіяну їй посадовою особою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у зв'язку з порушенням її права на отримання копії пенсійного посвідчення у встановленому заком порядку.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений 26 листопада 2019 року
Головуючий:
Судді: