21 листопада 2019 року м. Київ
справа № 761/22011/18
провадження № 22-ц/824/14902/19
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В.
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Ярмак О.В.
сторони :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілмен"
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 и на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року у складі судді Кондратенко О.О. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілмен" про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,
встановив:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Стілмен» про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
У вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій остання просила накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ "Стілмен" в межах суми заборгованості 197 528, 60 грн.
Мотивуючи заяву позивач посилається на те, що їй стало відомо, що ТОВ «Стілмен» на телефонні дзвінки клієнтів не відповідає, з місця реєстрації компанія виїхала, не здійснює продаж продукції, відбувається закриття рахунків, не реєструються податкові накладні та не повертається податковий кредит, отже вбачаються очевидні наміри відповідача зупинити та не здійснювати господарську діяльність.
ОСОБА_1 вважає, що вразі незабезпечення позову існує реальна загроза неможливості або ускладнення виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким її заяву про забезпечення позову задовольнити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що між нею та відповідачем існує спір, в тому числі й майнового характеру, і у випадку задоволення позову, з підприємства на її користь може бути стягнуто заборгованість у розмірі 197 528, 60 грн. Оскільки грошові кошти, які знаходяться на рахунках господарського товариства, як об'єкти цивільних прав не вилучені та не обмежені в обороті, ризик їх відчуження за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.
Крім того позивач вказує, що нею були подані докази щодо недобросовісності відповідача як суб'єкта господарської діяльності, а отже і можливості ухилитися від виконання зобов'язань, які всупереч вимогам закону залишені судом першої інстанції без уваги та правової оцінки.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 просила задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Відповідач ТОВ "Стілмен", будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції свого представника не направив, причини неявки не повідомив, до поштового відділення для отримання направленої йому кореспонденції не з'являється, тому з урахуванням відсутності заяви про зміну місця знаходження та відповідно до положень ст. 131 ЦПК України, колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у відсутність відповідача, згідно ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду.
Такі висновки суду є правильними та відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
За змістом ч.1 п.1, ч.3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та/або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень пп. 4, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову визначені ст. 151 ЦПК України, в т.ч. передбачено, що вона повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову (п.3 ч.1).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З викладеного вбачається, що відомості про те, чи є співмірним запропонований захід із заявленими позивачем вимогами є необхідними для забезпечення позову.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність відомостей щодо рахунків відповідача та в яких банківських установах вони відкритті, позбавляє суд можливості з'ясувати питання співмірності забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а також виключити можливість порушення прав та інтересів інших осіб, тому суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні такої заяви позивача.
Враховуючи викладене, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги є необґрунтованими, оскільки не спростовують законності постановленої судом першої інстанції ухвали.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді :