Справа № 11-сс/824/6316/2019 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у провадженні, прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2019 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
- прибути до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду із встановленою періодичністю;
- цілодобово не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали до 23.12.2019 р. по 13-00 год. включно.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор у провадженні ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 12019100010009052 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що ухвала суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог Кримінального процесуального закону.
Також апелянт зазначає, що в порядку ст. 177 КПК України встановлені ризики, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, може ухилятися від покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи впливати на свідків по кримінальному правопорушенню, у якому підозрюється.
Крім того апелянт зазначає, що ОСОБА_7 особисто підтримує стосунки з підозрюваними ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , остання повністю визнає свою участь та вину у вчиненні даного кримінального правопорушення та активно співпрацює зі слідством, а отже ОСОБА_7 може вчиняти на неї тиск з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тому до підозрюваного ОСОБА_7 не може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що у провадженні відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100010009052 внесене 25.10.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у невстановленому слідством місці діючи з корисливих спонукань, з метою заволодіння грошовими коштами під приводом продажу квартири АДРЕСА_2 , шляхом обману, вступив у злочинну змову з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з цією метою вони розробили злочинний план, який полягав у підробленні правоустановчих документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, нотаріусом, і які надають права з метою використання їх у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу для подальшого заволодіння правом власності на вказану квартиру за наступних обставин.
Зокрема, 25 жовтня 2019 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та гр.ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , офіс якої знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 31, будучи об'єднаним єдиним злочинним умислом направленим на шахрайське заволодіння грошовими коштами, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, не маючи жодного відношення до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , однак видаючи ОСОБА_11 за її власницю, розуміючи протиправність своїх дій та їх наслідки, остання надала приватному нотаріусу ОСОБА_12 свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру № НОМЕР_2 , ОСОБА_10 , в свою чергу надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності, посвідченого печаткою державного реєстратора ОСОБА_13 , та завідомо підроблене свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 видане 14.09.2000, разом з іншим пакетом документів.
26.10.2019 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлено про підозру ОСОБА_7 , у зв'язку із наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
26.10.2019 слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Мотивуючий доводи клопотання слідчий посилається на те, що в рамках зазначеного кримінального провадження у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст. 190 КК України підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вина ОСОБА_7 , повністю підтверджується зібраними в кримінальному проваджені доказами: протоколом огляду місця події, протоколом обшуку, протоколами допиту, розписками, заявами, іншими матеріалами кримінального провадження.
ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 190 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи впливати на свідків та потерпілого у кримінальному правопорушенні, у якому підозрюється.
26.10.2019 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 , на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, які визначені в даній ухвалі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим злочином підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Разом з тим, як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, що прокурором достатньо не обґрунтовано та не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім виняткового, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому враховуючи у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого злочину, тяжкість злочину, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту із забороною йому цілодобово залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 , на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.
При здійсненні вибору між залишенням під вартою та звільненням презумпція залишається за звільненням (Bykov v. Russia п. 61).
Визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні органи державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення явки до суду (Сергій Волосюк проти України п. 38).
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави і обставини, з яких суд відмовив у задоволенні клопотання слідчого, є достатньо обґрунтованими, оскільки вони вказують на те, що слідчий в клопотанні та в суді першої інстанції в повному обсязі не довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_7 на свободу, слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування виняткового запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишення місця свого постійного проживання є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду належало з'ясувати чи тримання ОСОБА_7 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що, як вважає колегія суддів, було правильно зроблено слідчим суддею. За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає.
Сама по собі тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, не може бути підставою для обґрунтованого твердження про можливу втечу цієї особи (Piruzyan v. Armenia п. 95).
Доводи, на які послався в апеляційній скарзі прокурор, а саме тяжкість злочину та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки були враховані судом при прийнятті рішення, в зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано наступний за суворістю запобіжний захід, який на думку колегії суддів співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, і підстав вважати його занадто м'яким немає.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви прийнятого рішення.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
На підставі викладеного рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та обґрунтованим, оскільки ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга прокурора з викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 184, 193, 194, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_6 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Красноармійськ, Донецької області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 , на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, які визначені в даній ухвалі, -залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3