Справа № 11-сс/824/6210/2019 . Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 листопада 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2019 року,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2019 року, задоволено клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погодженого з прокурором КМП №10 ОСОБА_9 , по матеріалам кримінального провадження №12019100100008381 від 02.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно: - предмет зовні схожий на пістолет, - мобільний телефон марки «Айфон» імеі: НОМЕР_1 , - сім довідок з ломбарду на ім'я ОСОБА_10 , - свідоцтво про реєстрації транспортного засобу на ім'я ОСОБА_6 № НОМЕР_2 , - гаманець я якому знаходяться дві банківські картки, дозвіл на перетин кордону, - кошти в сумі 53 гривні, - поліс, - два протоколи про адміністративні правопорушення, -маска, - кавоварку «Еspresso Іtаliапо», чорного кольору, та автомобіль марки «БМВ 525» з номерними знаками « НОМЕР_3 », - ключі від автомобіля «БМВ» з брелком, - рукавиці червоного кольору, - металевий предмет чорного кольору з резиновою ручкою, - грошові кошти у сумі 425 гривень та 20 доларрів США, - рукавиця чорного кольору та апарат «Gorenia» з пластиковими колбами.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на тимчасово вилучене майно, власником якого є ОСОБА_6 . Скасувати арешт тимчасово вилученого майна, власником якого є ОСОБА_6 , а саме:
- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіля марки «БМВ 525», д.н.з. НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 .
- автомобіля марки «БМВ 525», чорного кольору з державним номерним знаком НОМЕР_3 .
- ключі від автомобіля марки «БМВ 525», д.н.з. НОМЕР_3 з брелком, які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши його тим, що розгляд справи відбувся у його відсутність, копія ухвали йому не направлялась, про існування зазначеної ухвали йому стало відомо 24.10.2019, під час допиту його в якості свідка в кримінальному провадженні № 12019100100008381 від 02.09.2019 року.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не було з'ясовано обставину щодо статусу власника майна, на яке слідчий просив накласти арешт у кримінальному провадженні №12019100100008381. Не встановлено, чи є власник майна стороною кримінального провадження.
Також апелянт зазначає, що вказані слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві у клопотанні доводи є безпідставними припущеннями. Слідчий у клопотанні не зазначив відповідних підстав у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт тимчасово вилученого майна (правову кваліфікацію порушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди) та не вказав мети накладення арешту саме на автомобіль належний ОСОБА_6 , яка б відповідала вимогам ч. 3 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того апелянт зазначає, що слідчим суддею не враховано наслідки арешту для третіх осіб. Власник автомобіля не має статусу ні підозрюваного, обвинуваченого, ані особи, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, прокурора, який заперечував щодо поданої апеляційної скарги та вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 06.09.2019 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів судового провадження, що слідчими Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12019100100008381 від 02.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, 02.09.2019 приблизно о 02 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Назарівська 17, працівниками поліції затримано ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які за попередньою змовою групою осіб, шляхом віджиму вхідних дверей, незаконно проникли до кав'ярні за адресою: АДРЕСА_1 звідки таємно викрали пристрій для виробництва льоду та кавовий комбайн.
02.09.2019 в порядку ст. 208 КПК України за адресою: м, Київ, вул. Назарівська 17 було затримано ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як підозрюваного у вчиненні злочину, під час затримання, було проведено особистий обшук при якому у останнього виявлено та вилучено - ключі від автомобіля «БМВ» з брелком, - рукавиці червоного кольору, - металевий предмет чорного кольору з резиновою ручкою.
02.09.2019 в порядку ст. 208 КПК України за адресою: м. Київ, вул. Назарівська 17 було затримано ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як підозрюваного у вчиненні злочину під час затримання, було проведено особистий обшук при якому у останнього виявлено та вилучено: - грошові кошти у сумі 425 гривень та 20 доларів США, - рукавиця чорного кольору та апарат «Gorenia» з пластиковими колбами.
У зв'язку з вищевикладеним, 02.09.2019 р. у органу досудового розслідування виник невідкладний випадок, пов'язаний із збереженням речових доказів, виявленням речей та предметів які заборонені в обігу, що викликало необхідність проведення невідкладного обшуку до постановлення ухвали слідчого судді, а саме автомобіля марки «БМВ 525» з номерними знаками « НОМЕР_3 », чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукання речей та предметів, що заборонені в обігу держави.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 автомобіль «БМВ 525» з номерними знаками « НОМЕР_3 », чорного кольору зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 . Провівши обшук у вказаному автомобілі, виявлено та вилучено:
- предмет зовні схожий на пістолет, - мобільний телефон марки «Айфон» імеі: НОМЕР_1 , - сім довідок з ломбарду на ім'я ОСОБА_10 , - свідоцтво про реєстрації транспортного засобу на ім'я ОСОБА_6 № НОМЕР_2 , - гаманець в якому знаходяться дві банківські картки дозвіл на перетин кордону, - кошти в сумі 53 гривні, -поліс, - два протоколи про адміністративні правопорушення, - маска, -кавоварку «Еspresso Іtаliапо», чорного кольору, та автомобіль марки «ВМW 525» з номерними знаками « НОМЕР_3 ».
Постановою слідчого від 02.09.2019 року вищевказане тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення огляду затриманих осіб та невідкладного обшуку, було визнано речовими доказами.
03.09.2019 слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором КМП №10 ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінального провадження №12019100100008381 від 02.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна, визначивши мету накладення арешту, яка полягає у забезпеченні збереження речових доказів.
06.09.2019 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого було задоволено накладено арешт на тимчасово вилучене майно: - предмет зовні схожий на пістолет, - мобільний телефон марки «Айфон» імеі: НОМЕР_1 , - сім довідок з ломбарду на ім'я ОСОБА_10 , - свідоцтво про реєстрації транспортного засобу на ім'я ОСОБА_6 № НОМЕР_2 , - гаманець я якому знаходяться дві банківські картки, дозвіл на перетин кордону, - кошти в сумі 53 гривні, - поліс, - два протоколи про адміністративні правопорушення, -маска, - кавоварку «Еspresso Іtаliапо», чорного кольору, та автомобіль марки «БМВ 525» з номерними знаками « НОМЕР_3 », - ключі від автомобіля «БМВ» з брелком, - рукавиці червоного кольору, - металевий предмет чорного кольору з резиновою ручкою, - грошові кошти у сумі 425 гривень та 20 доларрів США, - рукавиця чорного кольору та апарат «Gorenia» з пластиковими колбами.
Оскільки дана ухвала оскаржена тільки в інтересах власника майна ОСОБА_6 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданої апеляційної скарги, а щодо накладення арешту на інше майно вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно останніх колегією суддів не вирішується.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно, перевірялись судом першої інстанції, при цьому були досліджені матеріали судового провадження та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт в рамках даного кримінального провадження, може бути використано, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто може виступати речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, при цьому врахував завдання арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, доведеність слідчим мети застосування арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що автомобіль марки «BMW» з номерними знаками « НОМЕР_3 », являється знаряддям вчинення кримінального правопорушення, так як за допомогою вказаного автомобіля здійснювалося транспортування викраденого чужого майна.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Окрім цього, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання приховування, зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Доводи апеляційної скарги власника майна про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу із змінами - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
Поновити ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 вересня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погодженого з прокурором КМП №10 ОСОБА_9 , по матеріалам кримінального провадження №12019100100008381 від 02.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна.
Накладено арешт в тому числі на свідоцтво про реєстрації транспортного засобу на ім'я ОСОБА_6 № НОМЕР_2 , автомобіль марки «БМВ 525» з номерними знаками « НОМЕР_3 », - ключі від автомобіля «БМВ» з брелком, - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4