Справа №756/13501/19Головуючий у І інстанції: Шевчук А.В.
Провадження №33/824/4156/2019
14 листопада 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року,
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 діб.
Не погоджуючись з даним рішенням судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та дійшов невірного висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
З позиції апелянта, обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки він не вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї сестри ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 . За твердженнями ОСОБА_1 , 29.09.2019 року сестра та матір перешкоджали йому користуватись ванною та перекрили холодну воду, з приводу чого між ними відбувся конфлікт. Після цього сестра викликала працівників поліції, які безпідставно склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів вчинення ним насильства по відношенню до матері та сестри. Вважає, що, захищаючись від агресивної поведінки матері та сестри, він діяв у межах крайньої необхідності та необхідної оборони.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги висновок судово-медичної експертизи про наявність у його матері тілесних ушкоджень, оскільки він не стосується цієї справи. Також суд, застосувавши до нього найбільш суворий вид адміністративного стягнення, не врахував дані про його особу, а саме те, що він неофіційно працює.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 29.09.2019 року о 21 год. 51 хв. за місцем свого проживання вчиняв психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_3 та сестри ОСОБА_4 .
Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки останній вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своє матері та сестри, що підтверджується матеріалами в справі.
В обґрунтування свого висновку суд навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив наявність події та складу адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Допитані судом апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підтвердили надані ними пояснення в суді першої інстанції та вказали, що між ними та ОСОБА_1 29.09.2019 року виникла конфліктна ситуація з приводу користування ванною кімнатою, в ході якої останній їх ображав та погрожував фізичною розправою, демонструючи ножа.
Не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надали можливості ознайомитись із складеним протоколом, оскільки зі змісту цього протоколу вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень чи підпису, що підтверджується поясненнями двох свідків.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він діяв в межах необхідної оборони та крайньої необхідності, оскільки матеріалами справи не підтверджується існування будь-якої загрози ОСОБА_1 з боку мами та сестри, а тому його діяння не може вважатися таким, що було вчинене у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
В той же час, як вірно вказує апелянт, суд помилково послався в обґрунтування його винуватості на висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №738/Ж від 25.04.2017 року, оскільки даний документ не стосується обставин вчиненого правопорушення.
Також слушними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що призначене йому адміністративне стягнення не відповідає характеру вчиненого правопорушення та його особі.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд апеляційної інстанції вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді адміністративного арешту, не відповідає обставинам вчиненого правопорушення та особі винного, внаслідок надмірної суворості.
З урахуванням огляду на те, що ОСОБА_1 протягом року не притягався до адміністративної відповідальності, його діями не завдано істотної шкоди потерпілим, суд апеляційної інстанції вважає за можливе пом'якшити йому стягнення до штрафу, що буде відповідати принципам законності та справедливості.
З цих підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту 5 діб, - змінити.
Пом'якшити ОСОБА_1 адміністративне стягнення до штрафу у розмірі 20неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Мосьондз