справа №753/18984/15-ц головуючий у суді І інстанції: Лужецька О.Р.
провадження №22-ц/824/15188/2019 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
26 листопада 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гуля В.В., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня 2016 рокуу справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором;
за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання поруки припиненою;
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору недійсним,
02 жовтня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 12 жовтня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 135000 швейцарських франків строком до 10 жовтня 2027 року зі сплатою 10,45 % річних, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, сплатити за його користування проценти і повернути у строк та на умовах, що передбачені договором.
12 жовтня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено окремі договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов'язувалися перед кредитором відповідати за невиконання боржником його зобов'язань у повному обсязі. Відповідальність поручителів та боржника є солідарною. Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 21 травня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 83642,35 швейцарських франків, з яких: заборгованість за кредитом - 83556,60 швейцарських франків, заборгованість за підвищеними відсотками - 85,75 швейцарських франків.
На підставі викладеного ПАТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року у сумі 83642,35 швейцарських франків; стягнути із ОСОБА_3 солідарно із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року у сумі 83642,35 швейцарських франків; стягнути із ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року у сумі 83642,35 швейцарських франків.
У квітні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання поруки припиненою. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позичальник з дати отримання кредиту і до 12 січня 2009 рік достроково частково погасив кредит в розмірі 40433,06 швейцарських франків, сума щомісячного платежу мала становити 923,39 швейцарських франків. Натомість щомісячний платіж з 10 серпня 2008 року почав становити 1 080,66 швейцарських франків, що є збільшенням банком процентної ставки з 10,45 % до 12,4312 %. Вказували на те, що після дострокового часткового погашення кредиту боржником, банк збільшив процентну ставку за кредитним договором без згоди поручителя, а тому вони вважали поруку такою, що припинилась. На підставі викладеного просили визнати поруку ОСОБА_3 і ОСОБА_1 за договорами поруки від 12 жовтня 2007 року припиненою з 10 серпня 2008 року.
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що під час укладення кредитного договору банк о порушив положення статей 203, 215 ЦК України, статей 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», умови цього договору є несправедливими, існує дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживачу, оскільки банк фактично не видавав боржнику кредитні кошти у швейцарських франках. Банк не надав первинних бухгалтерських документів, які підтвердили б розмір кредитної заборгованості та факт здійснення бухгалтерської операції щодо видачі кредиту й отримання його позичальником саме у швейцарських франках.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року первісний позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року в сумі 83 642,35 швейцарських франків, з яких: заборгованість за кредитом - 83556,60 швейцарських франків, заборгованість за підвищеними відсотками - 85,75 швейцарських франків.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року в сумі 83642,35 швейцарських франків, з яких: заборгованість за кредитом - 83556,60 швейцарських франків, заборгованість за підвищеними відсотками - 85,75 швейцарських франків. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічних позовів відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати в частині вимог до ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк». Зазначає, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні зустрічного позову, не врахувавши, що боржник здійснив дострокове часткове погашення кредиту, після чого сума платежу по відсоткам повинна була зменшитися, оскільки зменшився залишок боргу, проте цього не сталося, а тому банк фактично підняв процентну ставку за кредитом з 10,45% до 12,4315%. На підняття кредитної ставки банком не було отримано згоду поручителя, а тому ним фактично було збільшено відповідальність поручителя, без її згоди, що призвело до припинення поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України. Дана обставина, на думку апелянта, також підтверджується висновком експерта №14298 від 27.11.2015 року, який міститься в матеріалах справи, проте суд незаконно не взяв його до уваги.
Крім того, аналогічну за змістом апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 , в якій вона просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині вимог до ОСОБА_3 та задовольнити її зустрічну позовну заяву.
Також, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк». Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що банком не було надано належних доказів того, що боржнику були видані кредитні кошти саме за договором 012-2902/756-0294 від 12.10.2007 року. Звертає увагу суду на те, що меморіальний ордер не містить усіх необхідних реквізитів, а в призначеннях платежу указаний номер кредитного договору, який не співпадає з тим, що був укладений між сторонами.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Червинської М.Є., Зайцева А.Ю., Коротенка Є.В., Коротуна В.М., Курило В.П. від 02 жовтня 2019 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргиОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір і задовольняючи позов ПАТ «Універсал Банк», суд першої інстанцій дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_2 зобов'язань з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення заборгованості у зазначеному банком розмірі, який не спростований відповідачами та який підлягає солідарному стягненню з позичальника і поручителів.
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів про припинення поруки, суд першої інстанції зазначив, що кредитний договір і договори поруки укладені відповідно до вимог законодавства, відповідали дійсному волевиявленню сторін і спрямовані на настання юридичних наслідків, тому підстав для визнання їх недійсними немає. Крім того, позивачі за зустрічним позовом не надали належних та допустимих доказів щодо зміни зобов'язання без згоди поручителів.
Також, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, обґрунтовував свої висновки тим, що банк не порушив права ОСОБА_2 як споживача фінансової послуги згідно із Законом України «Про захист прав споживачів».
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Судом встановлено, що 12 жовтня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 135 000 швейцарських франків строком до 10 жовтня 2027 року зі сплатою 10,45 % річних, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, сплатити за його користування проценти і повернути у строк та на умовах, що передбачені договором.
12 жовтня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено окремі договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов'язувалися перед кредитором відповідати за невиконання боржником його зобов'язань у повному обсязі. Відповідальність поручителів та боржника є солідарною. У відповідності до пункту 4.2. вказаних договорів, порука припиняється із припиненням всіх зобов'язань боржника за основним договором, що забезпечується такою порукою.
Відповідно до умов кредитного договору сплата позичальником заборгованості за кредитом здійснюється відповідно до графіка платежів. Зокрема, розмір щомісячного платежу встановлений у графіку погашення кредиту, що викладений у додатку 2 до цього договору. За домовленістю сторін датою погашення щомісячних платежів сторони визначили останній робочий день, що передує 10 числу кожного місяця (пункт 2.4 договору).
Пунктом 5.2.5 кредитного договору передбачено право кредитора вимагати дострокове повернення кредиту, зокрема, у разі прострочення сплати чергового платежу за кредитом та або процентами понад два місяці.
З лютого 2014 року боржник ОСОБА_2 не вносив щомісячні платежі.
У зв'язку з тим що у боржника виникла прострочена заборгованість, позивач 23 січня 2015 року звернувся з письмовими вимогами до боржника та поручителів ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , вимагаючи негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов'язань. Крім того, у письмових вимогах вказано, що у разі невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61-й день з моменту отримання цієї вимоги і банк буде вимушений стягнути всю суму кредиту в примусовому порядку.
Однак, отримавши зазначені вимоги 28 січня 2015 року, відповідачі прострочену заборгованість за кредитним договором та проценти, нараховані за користування кредитними коштами, не сплатили, у зв'язку з чим термін повернення кредиту настав достроково - 30 березня 2015 року, тобто строк виконання основних зобов'язань був змінений.
Встановлено, що ПАТ «Універсал Банк» просив суд стягнути з відповідачів заборгованість, нараховану станом на 21 травня 2015 року.
Представником банку надано суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості у якому банком зазначено, що станом на 30.03.2015 року у позичальника ОСОБА_2 заборгованість по сумі кредиту - 83556,60 швейцарських франків, прострочені заборгованість по сумі кредиту - 1316,29 швейцарських франків та підвищені відсотки - 16,58 швейцарських франків (том 3 а.с. 11-14).
Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено з графіку платежів, розрахунку наданого представником відповідача ОСОБА_2 та розрахунку наданого банком встановлено, що по графіку платежів за період з 10.11.2007 року по 10.01.2015 року ОСОБА_2 повинен був внести кошти в розмірі : тіло кредиту 21747,69 швейцарських франків, відсотків 95050,55 швейцарських франків. Згідно розрахунку банку станом на 30.03.2015року ОСОБА_2 сплатив тіло кредиту 51443,40 швейцарських франків, відсотки 77463,92 швейцарських франків.
Також з розрахунку наданого банком встановлено, що починаючи з лютого 2014 року виникла заборгованість яка становить 1316,29 швейцарських франків. При цьому представник банку в судовому засіданні не змогла пояснити чому в кожному місяці зазначений різний розмір нарахованої заборгованості при тому, що графіком погашення кредиту визначені щомісячні платежі.
З розрахунку заборгованості наданого банком встановлено відсутність заборгованості по відсотках, а лише наявна заборгованість по підвищеним відсоткам у розмірі 16,58 швейцарських франків.
Також, представник банку не змогла пояснити, яким чином банк перерозподіляв кошти, які були внесені боржником на дострокове погашення заборгованості.
Відповідно до ст.16 ЗУ «Про споживче кредитування» 1. Споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов'язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування зобов'язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.
2. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.
3. Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту. Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про споживчий кредит, що передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.
4. У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Отже, з урахуванням внесення ОСОБА_2 коштів на дострокове погашення кредиту, суд апеляційної інстанції вважає, що станом на 10.01.2015 року була наявна переплата коштів за кредитним договором, а у банку були відсутні підстави направляти вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту в розмірі 83556,60 швейцарських франків.
Також суд апеляційної інстанції встановив, що у розрахунку заборгованості наданого банком вказана переплата боржником по тілу 29484,14 швейцарських франків, разом з цим у розрахунку зазначена заборгованість в розмірі 1316,29 швейцарських франків.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачами.
Тобто при вирішенні даного спору, суд першої інстанції мав застосувати ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування».
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції незаконно не врахував того, що банк фактично підняв процентну ставку боржника, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до п.4.2 договору кредиту, після здійснення дострокового часткового погашення кредиту позичальник зобов'язується до дати сплати наступного щомісячного платежу підписати новий графік погашення із зміненим розміром щомісячного платежу. У випадку, якщо позичальник до вказаного в цьому пункті договору терміну не підписав новий графік погашення, він зобов'язаний здійснювати наступні щомісячні платежі у розмірі, передбаченому останнім погодженим сторонами графіком погашення, що діяв на дату такого дострокового погашення.
Вказаним пунктом договору сторін кредитного договору, саме на позичальника покладений обов'язок підписання нового графіку сплати боргу, з корегованими сумами щомісячних платежів, після здійснення дострокового часткового погашення кредиту.
Проте, не зважаючи на вказаний обов'язок, боржником не було підписано з банком перерахований графік погашення заборгованості, а тому банк правомірно, керуючись п.4.2. договору сторін, продовжував нараховувати щомісячні платежі у розмірі, передбаченому останнім погодженим сторонами графіком погашення, що діяв на дату такого дострокового погашення.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що висновок експертного дослідження №14298 від 27.11.2015 р. Київського експертно-дослідного центру, відповідно до якого розмір процентів за користування кредитом було збільшено банком, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки експертом не було належним чином вивчено та досліджено умов кредитного договору 012-2902/756-0294 від 12.10.2007 року та не було враховано положень п.4.2. договору, що призвело до складання хибного висновку.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутня заява поручителів про застосування строків позовної давності, яка б подавалась сторонами у суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 559 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_2 не надав жодного доказу та не вказав жодної правової підстави для визнання спірного правочину недійсним. Крім того, твердження представника позивача за зустрічним позовом про ненадання позичальнику коштів у швейцарських франках не підтверджені належними та допустимими доказами, а навпаки таке твердження було спростовано під час розгляду справи, а відтак зустрічні позові вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що на момент пред'явлення вимоги про дострокове стягнення коштів, була відсутня заборгованість.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк»не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня 2016 рокускасувати в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «27» листопада 2019 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіВ.В. Гуль О.І. Сліпченко