Головуючий у І інстанції Баличева М.Б.
Провадження № 22-ц/824/11465/2019 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
21 листопада 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Ярмак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю у зв'язку з добровільним виконанням,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування майном, що перебуває у спільній частковій власності.
Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.07.2015 року було відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна в натурі. Однак, рішенням Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27.07.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та в порядку розподілу спадкового майна виділено ОСОБА_1 у власність садовий будинок з відповідними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , садове товариство « АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,0615 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 1 348 878,00грн. Виділено ОСОБА_2 у власність земельну ділянку розміром 0,128 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 673 905 ,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 337 486,50 грн. грошової компенсації. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування майном, що перебуває у спільній частковій власності, відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року залишено без змін.
ОСОБА_1 з метою виконання свого зобов'язання перед ОСОБА_2 по сплаті 337 486,50 грн. грошової компенсації звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суляєвої А.Р. та перерахував останній для передачі ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 337 486,50 грн., про що нотаріусом була видана квитанція № 34 від 31.03.2016 року.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суляєва А.Р. неодноразово повідомляла ОСОБА_2 про те, що їй необхідно з'явитися до неї і отримати грошову суму, яка їй належить за рішенням Апеляційного суду Київської області, однак ОСОБА_2 до нотаріуса не з'явилась і гроші не отримала. При цьому, ОСОБА_2 отримала у Вишгородському районному суді 09.11.2017 року виконавчий лист № 363/157/15-ц та пред'явила його до виконання у Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби, який відкрив за даним виконавчим документом виконавче провадження.
Заявник ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки він у добровільному порядку виконав рішення суду, перерахувавши грошові кошти у розмірі 337 486,50 грн., стягнуті з нього судом, на користь ОСОБА_2 , виконавчий лист №363/157/15-ц від 09.11.2017 року, виданий Вишгородським районним судом Київської області, повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із добровільним виконанням боржником.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити та визнати виконавчий лист № 363/157/15-ц від 09.11.2017 року, виданий Вишгородським районним судом Київської області Виговській Л.О., таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з добровільним виконанням ОСОБА_1 рішення Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року, до видачі виконавчого листа.
У відзиві, що надійшов від представника ОСОБА_2 - адвоката Стрикаля О.В., останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.
Стягувач ОСОБА_2 та її представник в апеляційному суді проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечили та просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27.07.2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового майна в натурі (том 1, а.с.195-200).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27.07.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та в порядку розподілу спадкового майна виділено ОСОБА_1 у власність садовий будинок з відповідними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , садове товариство «Придніпровське» діл . 115 та земельну ділянку площею 0,0615 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 1 348 878,00 грн. Виділено ОСОБА_2 у власність земельну ділянку розміром 0,128 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Гора, вартістю 673 905 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 337 486,50 грн. грошової компенсації. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування майном, що перебуває у спільній частковій власності,відмовлено (том 1, а.с.248-252).
На виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суляєвої А.Р. та перерахував останній для передачі ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 337 486,50 грн., про що нотаріусом була видана квитанція № 34 від 31.03.2016 року (том 2, а.с.139).
05.04.2016 року ОСОБА_1 направив до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ копію квитанції №34 від 31.03.2016 року про розміщення на депозиті нотаріуса грошових коштів, які призначені для сплати грошової компенсації ОСОБА_2 на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року (том 2, а.с.46-47).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.04.2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року залишено без змін (том 2, а.с.50-52).
07.04.2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суляєва А.Р. направила на адресу ОСОБА_2 повідомлення про те, що 30.03.2016 року ОСОБА_1 було переведено на депозитний рахунок приватного нотаріуса грошову компенсацію у сумі 337 486,50 грн. для виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року. В цьому повідомленні нотаріусом було зазначено адресу та контактний телефон для звернення ОСОБА_2 за отриманням грошових коштів (том 2, а.с.161-162).
10.08.2016 року ПАТ «ФІДОБАНК» повідомив ОСОБА_2 про те, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 19.07.2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». В даному листі зазначено, що оскільки боржники не є вкладниками по рахунку нотаріусу, то у Фонду немає зобов'язань щодо відшкодування цих сум боржникам. Проте, ці кошти обліковувались на рахунку фізичної особи - нотаріуса, тому він має право на відшкодування Фондом коштів в межах гарантованої суми, тобто 200 000 грн. у відповідності з Законом(том 2, а.с.165-166).
10.04.2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суляєва А.Р. направила на адресу ОСОБА_2 повідомлення про те, що не має змоги перерахувати грошові кошти в сумі 337 468,50 грн. на рахунок ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що на підставі рішення НБУ від 20.05.2016 року № 8 «Про віднесення ПАТ «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 20.05.2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» (том 2, а.с.167).
03.08.2018 року державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Картошкіною М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 363/157/15-ц від 09.11.2017 року, виданого Вишгородським районним судом Київської області Виговській Л.О. про стягнення з ОСОБА_1 на її користь грошової компенсації у розмірі 337 486,50 грн. (том 2, а.с.168-169).
20.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про закриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 363/157/15-ц від 09.11.2017 року, виданого Вишгородським районним судом Київської області Виговській Л.О. у зв'язку з добровільним виконанням ОСОБА_1 рішення Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року (том 2, а.с.141).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на матеріально-правові та процесуально-правові.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Виконавчий документ -це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов,як підстава для їх виконання.
Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту -фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.
Отже, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо у боржника повністю або частково відсутній обов'язок у зв'язку з його припиненням.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання, та матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання).
Заявник ОСОБА_1 посилався на те, що ним добровільно виконано рішення апеляційного суду шляхом перерахування належних ОСОБА_2 коштів на депозитний рахунок приватного нотаріуса КМНО Суляєвої А.Р.
Разом з тим, згідно п.п.1.1. п. 1 Глави 21 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 державні та приватні нотаріуси у випадках, передбачених законодавством України, приймають у депозит грошові суми та цінні папери.
Сторони правочину, в тому числі і попереднього, можуть домовитись про депонування грошових сум у депозиті нотаріуса з метою виконання зобов'язань та наступного їх безготівкового перерахування нотаріусом особі, на ім'я якої вони були внесені безготівковим шляхом, у зв'язку з настанням певної події, що обумовлена договором.
У разі настання певної події, що обумовлена договором, нотаріус в день звернення або не пізніше наступного робочого дня передає безготівковим шляхом гроші особі, на ім'я якої вони були задепоновані, за її заявою, в якій мають бути зазначені реквізити для перерахування. У разі ненастання певної події, що обумовлена договором, нотаріус повертає безготівковим шляхом гроші з депозиту особи, що їх внесла, за її заявою.
Вищенаведене свідчить про те, що обов'язковою умовою внесення грошей на депозит нотаріуса є домовленість сторін про депонування грошових сум у нотаріуса.
Разом з тим, жодних домовленостей між ОСОБА_2 , як стягувачем, та ОСОБА_1 , як боржником, з приводу депонування грошової суми у розмірі 337 486,50 грн. у приватного нотаріуса Суляєвої А.Р. з метою виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року не існувало.
Таким чином, дії ОСОБА_1 щодо розміщення на депозиті приватного нотаріуса КМНО Суляєвої А.Р. суми коштів у розмірі 337 486,50 грн. з метою виконання судового рішення про стягнення цих коштів на користь ОСОБА_2 , були здійснені ним з власної ініціативи, без домовленості з ОСОБА_2 , на його власний страх і ризик, і не свідчать про добровільне виконання ним рішення суду, оскільки ОСОБА_2 , як стягувач, не отримала вищевказані належні їй на підставі рішення суду кошти.
Посилання ОСОБА_1 та його представника в апеляційному суді на положення ст. 537 ЦК України про виконання зобов'язання внесенням боргу в депозит нотаріуса є необґрунтованими, оскільки положення даної правової норми врегульовують зобов'язальні правовідносини, які відсутні між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Таким чином, оскільки заявником не доведено факту добровільного виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 19.11.2015 року, законним та обґрунтованим є висновок суду про відсутність підстав для визнання виконавчого листа № 363/157/15-ц від 09.11.2017 року, виданого Вишгородським районним судом Київської області Виговській Л.О., таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
УхвалуВишгородського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий :
Судді: