20 листопада 2019 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 12017110140000687 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , знятого з реєстрації,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 209 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 209 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , земельна ділянка з кадастровими номерами 3222789200:02:001:0030 та 3222789200:02:001:0031, на яких знаходиться житловий будинок
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст.263, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 28 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, -
за участю прокурора ОСОБА_11 ,
захисників: ОСОБА_5 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 на більш м'який, домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистої поруки ОСОБА_14 - Митрофорного протоієрея, настоятеля парафії святого Архистратига Михаїла Української православної церкви Київського патріархату Київської єпархії.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 захисник просить суд скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 , обравши більш м'який запобіжний захід - домашній арешт за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 рокуобвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжено строк тримання під вартою до 28 листопада 2019 року включно.
Таке рішення суду вмотивовано тим, що наявні ризики передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки є підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , які не мають постійного джерела доходу, обґрунтовано підозрюються у вчиненні декількох особливо тяжких злочинів, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, за які вони можуть бути засудженими до позбавлення волі до 15 років, або довічного позбавлення волі, останні в разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів, з метою уникнути покарання за вчинені злочини можуть переховуватися від суду, можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків, знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інший злочин.
В доводах апеляційної скарги з доповненнями захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апелянт зазначає, що ухвала суду не законна, не обґрунтована, не вмотивована, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Захисник вказує, що оскаржувана ухвала не передбачена нормами процесуального закону, суддею неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність шляхом розширення власних повноважень, застосовано закон, який не підлягає застосуванню, задоволено клопотання прокурора, яке не підлягало розгляду у зв'язку з чим, судом не було виконано вимог ст. 315 КПК України та позбавлено можливості сторони захисту реалізувати передбачені КПК України права.
Апелянт зазначає, що в супереч загальних вимог розділу ІІ КПК України, клопотання прокурора про продовження строків запобіжного заходу не містить доказів обставин, на які він посилається, як на підставу продовження строку тримання під вартою, витягу з ЄРДР, щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Крім того на думку захисника, прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
В супереч вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд не визначив розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених законом.
Захисник вказує, що суд на стадії підготовчого судового засідання має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження лише за клопотанням сторін та позбавлений можливості на даній стадії продовжити захід забезпечення кримінального провадження самостійно.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі вказує, що прокурором до клопотання про продовження строків тримання під вартою не надано жодного доказу на обґрунтування доводів клопотання та такі відомості відсутні в матеріалах справи, що робить висновки суду щодо наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_8 надуманими та безпідставними.
Апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції залишив без обговорення у нарадчій кімнаті та вирішення заяви ОСОБА_14 про взяття на поруки ОСОБА_8 .
Крім того, захисник зазначає, що поза увагою суду залишилась позиція сторони захисту, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах.
Захисник ОСОБА_7 вказує, що суд першої інстанції належним чином не оцінив міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме, що він одружений, виховує трьох малолітніх дітей, має батьків інвалідів пенсійного віку. Зазначене дозволяє дійти висновку, що інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також апелянт зазначає, що з 2010 року ОСОБА_8 притягується до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 185 КК України, при цьому за цей час ОСОБА_8 будучи обвинуваченим в особливо тяжкому злочині, не допустив порушення процесуальних обов'язків.
Крім того, захисник вказує, що ризик перешкоджання розгляду справи в суді шляхом тиску на свідків та потерпілих є необґрунтованим, оскільки досудове розслідування завершене, всі свідки допитані, а речові докази та документи перебувають у сторони обвинувачення.
Апелянт звертає увагу, що суд підійшов до вирішення питання про продовження строків тримання під вартою формально, без урахування конкретних обставин справи.
Так, захисник ОСОБА_7 зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в період з 25.07.2019 по 05.08.2019 ОСОБА_8 , перебував у відділенні токсикології Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом «Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 3 ст. Високий ризик (3). Гіпертонічний криз від 25.07.2019, 29.07.2019 СН І ст.». За результатами проведеного обстеження та лікування було надано висновок про необхідність лікування у відділенні гіпертонічної хвороби ННЦ Інституту кардіології імені М.Д. Стражеска. В той же час, ДУ «Київський слідчий ізолятор» не виконує надані рекомендації щодо лікування.
Крім того, зазначає захисник, за час перебування обвинуваченого ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора, його стан здоров'я значно погіршився, не виконання лікування може призвести до вкрай негативних наслідків, а проведення лікування в умовах медичної частини слідчого ізолятору неможливе.
В доводах апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 зазначено, що суд першої інстанції вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою поверхнево підійшов до даного питання.
Захисник вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що клопотання прокурора не містить жодних доказів на підтвердження обґрунтованості обвинувачення та клопотання про продовження строків тримання під вартою.
Апелянт вказує, що прокурор в супереч ст. 62 Конституції України в клопотанні фактично вказує про вину обвинуваченого ОСОБА_10 , наполягаючи на його вині без вироку суду.
В суд апеляційної інстанції надійшло клопотання представника потерпілих про розгляд апеляційних скарг за його відсутності, із запереченнями щодо задоволення апеляційних скарг.
Під час апеляційного розгляду захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання суд встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , які не мають постійного джерела доходу та в разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів, з метою уникнути покарання за вчинені злочини можуть переховуватися від суду, можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків, знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інший злочин.
Також суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованого злочину, обставини його вчинення, дані про осіб обвинувачених, крім того суд врахував необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинувачених, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, у тому числі прав потерпілих від злочину, на підставі чого дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисників про необґрунтованість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого, що спростовує доводи захисника ОСОБА_5 про те, що прийняття рішення про продовження строків тримання під вартою не підлягало розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Щодо доводів захисника ОСОБА_5 про необхідність визначення розміру застави при продовженні строків тримання під вартою, то апеляційний суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_6 серед іншого обвинувачується у вчиненні злочину, із застосуванням насильства або погрозою його застосування та злочину, який спричинив загибель людини, а відтак відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, за вказаних обставин, суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 зазначено, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах.
Так, суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинувачених у виді тримання під вартою, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання осіб винуватими чи невинуватими у вчиненні злочинів. Оскільки суд першої інстанції під час судового провадження на підставі розумної оцінки сукупності доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра у яких їм повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо них обмежувальних заходів, з чим погоджується і колегія суддів.
Твердження захисника ОСОБА_7 про те, що обвинувачений ОСОБА_8 має стійкі соціальні зв'язки (одружений, виховує трьох малолітніх дітей, має батьків інвалідів пенсійного віку) не можуть слугувати обставинами, які б спростовували ризики, на які посилається суд в ухвалі.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За сукупності таких обставин, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 рокуобвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжено строк тримання під вартою до 28 листопада 2019 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3