20 листопада 2019 року місто Київ.
Справа 753/7301/15-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13842/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.
секретарі судового засідання: Миронюк І.В., Гордійчук Ж.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду Київської області від 17 липня 2015 року,( у складі судді Сухомлінова С.М., інформація про дату складення повного тексту відсутня)
в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 3 768 828,31 грн. заборгованості. Посилався на те, що 26.12.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 253 700,00 швейцарських франків та зобов'язався повернути кошти до 10.12.2037 року і сплачувати відсотки за користування коштами, а в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки. Зазначив, що відповідачі умови кредитного договору не виконували належним чином і 06.06.2013р. з останніх рішенням Дарницького районного суду м. Києва було стягнуто заборгованість. Стверджував, що зазначене рішення суду відповідачами не виконується і заборгованість не повернута, а тому просив стягнути відсотки за користування кредитом за період, що не був охоплений попереднім рішенням суду, а також індекс інфляції та 3% річних за не виконання грошових зобов'язань.
Заочним рішенням Дарницького районного суду Київської області від 17 липня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 3 768 828 грн. 31 коп. заборгованості.
Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1827 грн. судових витрат з кожного.
Ухвалою суду від 05.08.2019 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 04 вересня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, вирішити питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі посилається на те, що заочне рішення постановлено з порушенням норм матеріального права і тому підлягає скасуванню із наступних підстав.
Після направлення відповідачам письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.
Судом не враховано, відсутність підстав для нарахування інфляційних нарахувань ( так кредит відповідач 1 отримав в швейцарських франках і тому нараховані інфляційні втрати неправомірно.). За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Судом не враховано, що наявне рішення Дарницького районного суду міста Києва №2602/2116/12 від 06.06.2013, яким достроково стягнуто суму всього кредиту , внаслідок чого позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором за період після ухвалення рішення про стягнення з боржника всієї суми боргу.
Аналогічна позиція висвітлена Верховним Судом в постанові від 14 лютого 2018 року в справі №564/2199/15-ц провадження №61-2404св18.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що внаслідок ухвалення рішення суду, зобов'язання за кредитним договором не припинились, оскільки рішення не виконано. Також посилались на п. 2.7 кредитного договору, яким передбачено нарахування відсотків до дати повного погашення кредиту. Оскільки рішення ухвалено про стягнення боргу в гривні, вважали , що суд вірно стягнув інфляційні втрати, внаслідок знецінення грошової одиниці України.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 доводи скарги підтримав.
Представник позивача в судовому засіданні просила рішення суду залишити без змін, з огляду на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_3 до апеляційного суду не з'явилась. Про розгляд справи повдіомлена належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.
26.12.2007 року між ВАТ «Універсал Банк», що змінило свою назву на ПАТ«Універсал Банк», та відповідачем ОСОБА_2 (далі за текстом - Позичальник) був укладений Кредитний договір № 048-2900/56-0835, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 253 700,00 швейцарських франків строком до 10.12.2037 року зі сплатою 9,45% річних за користування коштами (а.с.7-12).
В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до умов яких неодноразово змінювався розмір процентної ставки та узгоджувалися нові графіки платежів.
Так на підставі додаткових угод до кредитного договору від 10 та 14 травня 2009 р. розмір плати за користування кредитом становив: з 10 травня 2009 р. по 9 травня 2010 р. - 3% річних; з 10 травня 2010 р. по 9 травня 2015 р. - 13,14% річних, а починаючи з 10 травня 2015 р. - 11,45% річних (а.с.19-20,21-33).
На підставі додаткових угод до кредитного договору від 10 та 22 лютого 2010 р. розмір плати за користування кредитом становив: з 10 лютого 2010 р. по 9 серпня 2011 р. - 3,03% річних; з 10 серпня 2011 р. по 9 серпня 2016 р. - 14,99% річних, а починаючи з 10 серпня 2016 р. - 11,45% річних (а.с.38-39,40-51).
На підставі додаткових угод до кредитного договору від 10 та 30 травня 2011 р. розмір плати за користування кредитом становив: з 10 травня 2011 р. по 9 травня 2012 р. - 3,32% річних; з 10 травня 2012 р. по 9 травня 2017 р. - 16,62% річних, а починаючи з 10 травня 2017 р. - 11,45% річних (а.с.54-55,56-74).
26 грудня 2007 року для забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 (далі за текстом - Поручитель) укладений договір поруки № 048-2900/756-0835-Р, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався солідарно з Позичальником у повному обсязі відповідати перед Кредитором за невиконання Позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором (а.с.78-84). 14 травня 2009 р., 22 лютого 2010 р. та 30 травня 2011 р. з ОСОБА_3 було укладено додаткові угоди, якими узгоджувалася зміна розміру плати за кредит.
За невиконання взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.06.2013р. було стягнуто з відповідачів заборгованість у розмірі 268389 швейцарських франків 71 сантим, що еквівалентно 2269261 гривні 84 копійкам (а.с. 87).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції встановив, що відповідачі не виконують рішення суду та не повертають заборгованість, що свідчить про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за відсотками за період з 22 червня 2012 року по 06 квітня 2015 року в сумі 116 585 швейцарських франків 93 сантими, а також за період з 06 червня 2013 року по дату звернення позивача до суду - індексу інфляції 816 934 грн. 26 коп. та 122 540 грн. 14 коп. - 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язаня.
Проте, з такими висновками районного суду, колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.
З приводу стягнення відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування:
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року судом встановлено, що 26 січня 2012 року позивач направляв відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу про усунення порушень умов кредитного договору та сплати протягом 30 днів з моменту отримання вимоги всієї простроченої заборгованості (а.с. 114,115,116).
У вказаних вимогах банк зазначив, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги.
08 лютого 2012 року на адресу відовідача ОСОБА_3 позивачем була направлена повторна вимога про усунення порушень кредитного договору з заначенням, що у випадку невиконання вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання вимоги (а.с. 117).
Аналогічна вимога булла направлена відповідачу ОСОБА_2 15 травня 2012 року (а.с. 111,112-113).
Вказані вимоги виконані не були.
Враховуючи дату направлення першої вимоги, яка була передана на пошту 26 січня 2012 року, що підтверджено квитанціями, дослідженими апеляційним судом (а.с.2-4 т.2) банк змінив строк повернення кредиту з 10 грудня 2037 року на 26 лютого 2012 року.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Так, у відповідності до п.2.7 кредитного договору сторони визначили, що нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування відсотків "30/360", починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку та зарахування на поточний рахунок позичальника до дати повного погашення кредиту. Дата остаточного погашення Кредиту в розрахунок не включається. Позичальник зобов'язаний здійснити повне погашення процентів не пізніше дня повного погашення суми кредиту, зазначеної в п.2.6 цього договору.
За п.1.2. договору визначено, що строк кредитування за цим договором становить з дати надання кредиту по 10 грудня 2037 року ( що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту).
При цьому, положенням статті 11 ЦК України закріплено, що підставою виникнення зобов'язань зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з вимогами ст.ст.526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов'язання.
Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.
З огляду на те, що банк скористався своїм правом на дострокове стягнення кредиту, та змінив строк кредитування, надіславши відповідні вимоги боржнику та поручителю, у останнього припинилось право нараховувати проценти за кредитом, а після ухвалення рішення правовідносини між сторонами стали охоронними, відповідно права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України.
Посилання представника банку на те, що п.2.7 договору було передбачено нарахування відсотків до дати повного погашення кредиту, колегія суддів не приймає з огляду на те, що дату повного погашення кредиту банк змінив, визначивши її на 31 день після отримання вимоги банку боржником та поручителем, які направлені 26 січня 2012 року.
З огляду на те, що в позовній заяві позивач просить стягнути відсотки з 22 червня 2012 року по 06 квітня 2015 року, суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги в цій частині, не врахувавши, вищенаведені положення Закону, а тому рішення в цій частині необхідно скасувати, та в стягнення відсотків за кредитним договором відмовити.
З приводу позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат слід зазначити наступне.
За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом в своїй постанові від 14 лютого 2018 року в справі №564/2199/15-ц провадження №61-2404св18.
Посилання банку на те, що рішенням суду з боржника стягнуто еквівалент в гривні, станом на дату ухвалення рішення в 2013 році, колегія суддів не приймає з огляду на те, що боржник зобов'язаний повернути банку майно того ж роду і тієї ж якості, які отримав в позику (кредит) . Не виконує боржник грошове зобов'язання, повернути банку швейцарські франки, а відповідно індексація іноземної валюти законодавством України не передбачена.
З огляду на викладене, рішення в частині стягнення інфляції, також ухвалено з порушення норм матеріального права.
Станом на час розгляду справи в суді, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року не виконано, тому наявні підстави, передбачені ст. 625 ЦК України для солідарного стягнення з ОСОБА_2 , та поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» 3% річних від простроченої суми.
Щодо неправильності розрахунку трьох відсотків річних, апеляційна скарга доводів не містить, а тому в цій частині рішення районного суду не переглядається.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 54 (п'ятдесят чотири) грн. 81 коп. з кожного.
Позивачем за подачу позову сплачено судовий збір в розмірі 3 654 грн. Судом задоволено 3 % від заявлених позовних вимог. Відповідно відповідачі зобов'язані компенсувати позивачу 109 грн. 62 коп. (по 54 грн. 81 коп. кожен)
З Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою, пропорційно до задоволених вимог, в розмірі 5316 грн. 57 коп.
(Відповідачем за подачу апеляції сплачено судовий збір 5 481 грн. Вимоги відповідача задоволені на 97 %, відповідно позивач повинен компенсувати відповідачу 5316 грн. 57 коп. судового збору.)
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково .
Заочне рішення Дарницького районного суду Київської області від 17 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - 3% річних в сумі 122540 (сто двадцять дві тисячі п'ятсот сорок ) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 54 (п'ятдесят чотири) грн. 81 коп. судового збору з кожного, за подачу позовної заяви.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги в розмірі 5316 грн. 57 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2019 року.
Головуючий
Судді