Справа № 22-ц/824/9717/2019 Головуючий у 1-й інстанції - Лісовська О.В.
754/12478/16-ц Доповідач: Чобіток А.О.
18 листопада 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Оніщука М.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.08.2016 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у борг 5000000, 00 грн.. Строк повернення грошових коштів був встановлений 1 місяць, тобто до 15.09.2016 року. Однак, в установлений договором строк відповідач кошти не повернув, свої зобов'язання не виконує, уникає зустрічей з ним, а також відмовляється повернути грошові кошти. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики у розмірі 5000000, 00 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року позов залишено без задоволення.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції представник позивача в апеляційній скарзі просить скасувати його та постановити нове,яким задовольнити позов. Зазначає,що суд без врахування всіх встановлених по справі обставин прийшов до висновку,що без оригіналу договору позики від 15.08.2016 року,який був наданий суду для огляду в судовому засіданні 09.11.2016 року,та без проведення судової почеркознавчої експертизи,яка була призначена по справі,відсутні підстави для задоволення позову. Судом не надано належної оцінки доказам,які підтверджують викрадення оригіналу договору позики у представника позивача 14.03.2017 року, в зв'язку з чим суд помилково вважав, що саме з вини позивача не була проведена вказана експертиза. Не оскарження представником позивача ОСОБА_3 дій правоохоронних органів щодо відмови у внесенні відомостей про вчинений відносно нього злочину до ЄРДР,не спростовує того факту,що оригінал договору позики був викрадений. Разом з тим відповідачем не було надано експертам вільних,умовно-вільних зразків підпису та почерку,що також стало причиною не проведення експертизи. Вважає таке судове рішення несправедливим.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що сторони по справі не знайомі, будь-яких договорів відповідач з позивачем не укладав, підпис на договорі позики не відповідача , оригінал договору стороною позивача до суду не наданий, що унеможливлює проведення експертизи для підтвердження підпису відповідача на ньому. Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем суду не надано.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представниківсторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено,що позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 15.08.2016 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у борг 5000000, 00 грн. із строком повернення до 15.09.2016 року. Однак, в установлений договором строк відповідач кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.
В обґрунтування заперечень стороною відповідача вказується про те, що договір позики відповідачем з позивачем не укладався, вони не знайомі, ніяких боргових зобов'язань у відповідача перед позивачем немає, оригінал договору позики стороною позивача не надано.
Ухвалою від 04.08.2017 року судом було задоволено клопотання представника відповідача та призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу для вирішення питання: : "Чи виконаний підпис на Договорі позики від 15.08.2016 року у графі "позичальник" від імені ОСОБА_2 особисто ОСОБА_2 " .
Для виконання експертизи судом було зобов'язано сторону позивача надати на вимогу експерта оригінал Договору позики від 15.08.2016 року, а сторону відповідача - надати вільні та експериментальні зразки підпису відповідача
ОСОБА_2 ні для огляду у судовому засіданні, ані для проведення судово-почеркознавчої експертизи,позивачем або його представником оригінал договору позики від 15.08.2016 року ,наданий не був.
Ухвалою суду від 07.03.2018 року було витребувано докази у позивача та його представників, а саме витребувано для огляду у судовому засіданні оригінал Договору позики від 15.08.2016 року. На виконання ухвали суду стороною позивача оригінал Договору позики надано не було.
26.03.2018 року до суду надійшло клопотання представника позивача (а.с.24 т.2), в якому він просив суд встановити додатковий строк для виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 07.03.2018 року, у зв'язку з тим, що вказаний документ знаходиться у позивача і потрібен час для того, що даний Договір був отриманий представником позивача.
У подальшому у судовому засіданні 18.04.2018 року представник позивача, в обґрунтування неможливості надання оригіналу Договору позики, надав суду довідку ст. оу ВКП Печерського УПГУНП у м. Києві Шпак С.М. від 17.03.2017 року (а.с.40 т.2).
Відповідно до наданої довідки 14.03.2017 року ОСОБА_3 звертався із заявою про крадіжку портфелю, в якому знаходився, у тому числі оригінал Договору позики від 15.08.2016 року, укладений між сторонами.Але згідно з висновком по вказаній заяві ОСОБА_3 від 06.04.2017 року підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні і вказаний висновок заявником не оскаржено.
Таким чином довідка від 17.03.2017 року була надана суду лише 18.04.2018 року, тобто за минуванням року після викрадення документів, але протягом певного періоду часу розгляду справи представники позивача запевняли суд у тому, що оригінал Договору позики наявний у позивача і буде наданий суду за першою вимогою.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову,суд першої інстанції виходив з того,що на обґрунтування своїх позовних вимог позивач та його представники не надали суду належні та допустимі докази, які суд витребовував, не довели їх переконливість, а також не довели обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, не довели факту укладення Договору позики від 15.08.2016 року між сторонамита передачі грошових коштів. При цьому суд визнав недопустимими доказами надані сторонами висновки експертиз,проведених поза межами справи на предмет вчинення підпису ОСОБА_2 в договорі позики від 15.08.2016 року,оскільки предметом дослідження експертів були копії вказаного договору,зазначивши,що відповідно до пп. 1.2.1 п. 1.2 розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 почеркознавча експертиза належить до криміналістичних видів експертиз, які відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" здійснюються виключно державними спеціалізованими установами,азгідно із п. 3.5 Інструкції почеркознавча експертиза повинна проводитися тільки за оригіналами документів.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими, відповідними обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносин и,які виникли між сторонами.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Звертаючись з даним позовом до суду,позивач на підтвердження наявності між ним та відповідачем договору позики,укладеного 15.08.2016 року, за умовами якого він надав, а відповідач прийняв у борг 5 000 000 грн.,взявши на себе зобов'язання повернути вказану грошову суму до 15.09.2016 року,надав копію договору позики, який посвідчений суддею.
Відповідач, не визнаючи позов, зазначив, що він не знайомий з ОСОБА_1 ніколи з ним не зустрічався, грошей у борг від нього не отримував, підпис в договорі позики від 15.08.2016 року від його імені виконаний не ним.
З огляду на позицію сторін відносно даного спору, суд дійшов правильного висновку,дотримавшись норм процесуального права, про зобов'язання позивача надати оригінал договору позики,на який посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, для огляду його судом, та про призначення судово-почеркознавчої експертизи для встановлення приналежності підпису від імені ОСОБА_2 особисто ОСОБА_2 ..
Такі процесуальні дії суду першої інстанції узгоджуються не тільки з нормами процесуального права, а і відповідають вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5.
Не виконавши вказані зобов'язання, позивач не довів належними та допустимими доказами свої позовні вимоги, як це передбачено ст.ст.76-83 ЦПК України.
В зв'язку з зазначеним колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про доведеність факту укладення та передання грошових коштів за договором позики копією договору,яка знаходиться в матеріалах справи та вірність копії оригіналу засвідчена головуючим суддею Лісовською О.В..
Крім того засвідчення копії договору позики суддею не доводить факт вчинення підпису від імені ОСОБА_2 в договорі особисто ОСОБА_2 ..
Для встановлення або спростування даного факту необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право,без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Не мають правового значення посилання в апеляційній скарзі на пояснення позивача про те, що ним вказані кошти передавались відповідачу з метою вирішення «організаційних питань» щодо продажу нежитлових будівель та споруд аеродрому «Застава», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ,оскільки ці пояснення не доводять факт укладення договору позики між сторонами у розумінні ст. 1047 ЦК України.
Не заслуговує на увагу аргумент апеляційної скарги щодо безпідставного не врахування судом ненадання оригіналу договору позики з поважних причин,оскльки він був викрадений у представника позивача.
Колегія суддів вважає,що судом в повній мірі дані обставини проаналізовані та надана їм належна оцінка в сукупності з іншими доказами по справі.
Судом першої інстанції правильно застосована ст..109 ЦПК України та врахована при цьому поведінка позивача щодо замовчування причин,за яких не було надано оригінал договору позики на вимогу експерта та в подальшому посилання на поважність цих причини без доведеності їх належними доказами.
З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права,які є безумовною підставою для скасування рішення.
Позивач вважає,що судом прийнято несправедливе рішення в даній справі про відмову в позові про стягнення з відповідача боргу за договором позики у розмірі 5 000 000 грн. через викрадення у його представника оригіналу договору позики і таким чином несправедливо його було позбавлено права власності на грошові кошти.
Колегія суддів відхиляє даний довід,оскільки вважає,що розглянувши даний спір та постановивши судове рішення,суд першої інстанції виконав завдання та основні засади цивільного судочинства, як це передбачено ст. 2 ЦПК України та дотримався засад змагальності сторін,передбачені ст. 12 ЦПК України.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність рішення суду першої інстанції та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
М. І. Оніщук