ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2019Справа № 910/10637/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Щедро"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 261 490 грн 18 коп.
Представники:
від позивача:Ніквас В.В. - представник за довіреністю
від відповідача:не з'явились
07.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 261 490 грн 18 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення норм чинного законодавства України відповідач протягом лютого - травня 2019 року здійснив позивачу доставку вантажу залізничним транспортом з простроченням термінів, у зв'язку з чим позивачем нараховано 261 490 грн 18 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
02.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/10637/19, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2019.
04.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з клопотання поновити строк на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відповідач отримав 09.09.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051511070.
Таким чином, строк на подання відзиву у відповідача закінчився 24.09.2019.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.
У підготовчому засіданні 07.10.2019 судом оголошено перерву до 24.10.2019.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 суд викликав відповідача у підготовче засідання на 24.10.2019.
21.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 24.10.2019 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.11.2019.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 суд викликав відповідача у судове засідання на 25.11.2019.
15.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
25.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 910/1524/19 у касаційному порядку Об'єднаною палатою Верховного суду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Суд зазначає, що вказаною статтею визначено право суду зупинити провадження у справі, а не покладено на нього обов'язок.
Крім того, справа № 910/1524/19 не є аналогічною даній справі, оскільки у справі № 910/1524/19 між сторонами укладено договір перевезення, пунктом 3.2. якого сторонами погоджено вартість послуги перевезення, від якої нараховувався штраф за прострочення доставки вантажу, відтак колегія суддів у справі №910/1524/19 дійшла висновку про необхідність відступлення від висновку, викладеного в рішенні Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18 щодо застосування у подібних правовідносинах статті 307, статті 313 ГК України, статей 6, 116 Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, щодо розмежування понять "провізна плата" та "інші платежі", які включають вартість послуг залізниці, пов'язаних з перевезенням вантажу, з огляду на необхідність встановлення суми, від якої необхідно нараховувати штраф за прострочення доставки вантажу. Натомість, у даній справі № 910/10637/19 між сторонами не оформлено договору перевезення у вигляді єдиного документа, оскільки перевезення здійснювалося на підставі залізничних накладних, а отже сума штрафу, що підлягає до сплати на користь одержувача, встановлюється у відсотках до суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничних накладних. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у даній справі.
Представник відповідача у судове засідання 25.11.2019 не з'явився, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
У судове засідання 25.11.2019 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
У судовому засіданні 25.11.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
Протягом лютого - травня 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - відповідач) здійснила доставку вантажів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" (далі - позивач), що підтверджується наступними залізничними накладними: № № 41124843, 41124868, 40969495, 40969487, 40969461, 40969453, 40969446, 41333360, 41783697, 41783689, 41333352, 46273389, 43816834, 41783762, 41783747, 41783754, 41783770, 42030726, 42030718, 42030692, 44056463, 40010324, 40139883, 40010316, 45512423, 41062514.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, судом встановлено, що безпосереднє перевезення товару відповідачем позивачу, що підтверджується залізничними накладними: № № 41124843, 41124868, 40969495, 40969487, 40969461, 40969453, 40969446, 41333360, 41783697, 41783689, 41333352, 46273389, 43816834, 41783762, 41783747, 41783754, 41783770, 42030726, 42030718, 42030692, 44056463, 40010324, 40139883, 40010316, 45512423, 41062514, свідчить про виникнення між сторонами прав та обов'язків за договором перевезення.
Позивач стверджує, що за всіма переліченими вище накладними, відповідачем були порушені строки доставки.
Відповідач не заперечує факт прострочення термінів доставки, проте зазначає, що позивачем невірно розраховано розмір штрафу, у зв'язку з чим відповідач надав контр-розрахунок, відповідно до якого сума штрафу, яка підлягає стягненню становить 193 805 грн 75 коп. Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу на 80 %.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, відповідно до п. 1 якого Залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях.
Відповідно до пункту 3 Статуту його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.
Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.
Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.
Пунктом 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відповідно до пункту 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Пунктом 2.1. Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з пунктом 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Матеріалами справи, зокрема, накладними та розрахунком ціни позову підтверджується факт затримки доставки вантажу залізницею, а відповідачем вказані обставини не заперечуються та не спростовані матеріалами справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у простроченні термінів доставки вантажу.
Судом перевірено розрахунок штрафу наданий позивачем та встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 261 490 грн 18 коп. коп. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в розмірі 261 490 грн 18 коп.
У відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір штрафу на 80 % обґрунтовуючи це тим, що позивач не поніс збитки внаслідок прострочення термінів доставки вантажу.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Разом з тим суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
В той час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення, а відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вулиця Тверська, 5, м. Київ, 03680 ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" (проспект Богдана Хмельницького, 122, літера Д-2, м. Дніпро, 49033, ідентифікаційний код 41162327) штраф в розмірі 261 490 (двісті шістдесят одна тисяча чотириста дев'яносто) грн 18 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 922 (три тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн 35 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено: 27.11.2019
Суддя Н.Б.Плотницька