ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.11.2019Справа № 910/13358/19
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техойл Констракшн” (вул. Княжий Затон, 9-А, м. Київ, офіс 369)
про стягнення 117 277,12 грн
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техойл Констракшн” про стягнення 117 277,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю нафтопродуктів (автомобільного бензину А-95 в талонах для транспортних засобів) №572-18 від 04.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13358/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.09.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та поштового конверту, надісланого відповідачу на юридичну адресу, з причини не розшуку адресата.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/13358/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Техойл Констракшн”, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: вул. Княжий Затон, 9-А, м. Київ, офіс 369.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на причину повернення ухвали суду (відсутність особи за адресою місцезнаходження), суд доходить висновку, що відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/13358/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а отже, не скористався наданими йому процесуальними правами, ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.09.2018 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техойл Констракшн” (постачальник) було укладено договір про закупівлю нафтопродуктів (автомобільного бензину А-95 в талонах для транспортних засобів) №572-18 (надалі також - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2018 році поставити замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: автомобільний бензин А-95 в талонах. Кількість товарів: автомобільний бензин А-95 в талонах - 6600л.
Згідно з п. 3.1 договору ціна цього Договору становить 197 868,00 грн, у тому числі: ПДВ 32978,00 грн.
Як встановлено у п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником впродовж 30 робочих днів після поставки талонів для отримання товару та пред'явлення Постачальником рахунку на оплату товару (далі - рахунок) та після підписання Сторонами накладної (акта приймання - передачі талонів для отримання товару).
До рахунка додаються: накладна (акт приймання-передачі талонів для отримання товарів) та документи, що підтверджують якість поставлених товарів.
За приписами п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.7 договору Постачальник передає Замовнику Талон(и) на пальне за видатковою накладною не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання заявки від Замовника.
Оформлення видаткових накладних та отримання талонів здійснюється у робочі дні за наступною адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5-В.
Товар за цим Договором постачається на умовах ЕХW (згідно правил «Інкотермс 2000») - з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) Постачальника.
Датою поставки Товару є дата отримання оператором АЗС Талона(ів) на пальне від уповноваженого представника Покупця.
Право власності на Товар переходить від Постачальника до Замовника з моменту фактичного отримання товару з АЗС/складу або в момент оплати, в залежності від того, яка з подій настане раніше. Ризик випадкової загибелі Товару переходить до Замовника з моменту одержання Товару на АЗС/складі.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч.2 ст.231 ГКУ) сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими сторонами і діє до 31.12.2018. (п. 10.1 договору).
У додатку № 1 до договору сторони виклали Специфікацію на постачання товару: бензину А-95 (талони) в кількості 6600 л, ціною 29,98 грн за 1 л, а всього - на загальну суму 197 686,00 грн (з ПДВ).
Згідно з видатковою накладною № КСТ-000002 від 05.09.2018 та актом приймання матеріальних цінностей від 05.09.2018 відповідачем було передано, а позивачем прийнято талони на бензин А-95 на загальну суму 197 868,00 грн.
Зазначений товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 2552 від 07.09.2018.
11.01.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання інформації щодо можливої поставки бензину за договором або надати перелік автозаправних станцій, у зв'язку з тим, що автозаправні станції-партнери відмовляються відвантажувати пальне.
У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 17-01/19 від 21.01.2019 повідомив позивача про те, що у термін до 31.01.2019 зобов'язується виконати поставку бензину автомобільного А-95 на заправний пункт Військової частини НОМЕР_1 або надати новий перелік АЗС.
З метою досудового врегулювання спору позивачем відповідачу була направлена претензія від 09.07.2019 № 14/1719 про виконання зобов'язань за договором щодо поставки автомобільного бензину А-95 або повернення сплачених талонів, яка залишилася без відповіді та виконання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином своїх договірних зобов'язань щодо передачі бензину марки А-95 у кількості 3 010,00 л на суму 90 239,80 грн, попередньо оплаченого позивачем, у зв'язку з чим останнім заявлено до стягнення 90 239,80 грн вартості непоставленого товару, пеню за порушення строків поставки у розмірі 16 333,40 грн та штраф у розмірі 6 316,79 грн, а також інфляційні у розмірі 2 436,47 грн та 3% річних у розмірі 1 950,66 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, на виконання умов договору відповідачем було передано, а позивачем прийнято талони на бензин А-95 на загальну суму 197 868,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № КСТ-000002 від 05.09.2018 та актом приймання матеріальних цінностей від 05.09.2018.
Зазначений товар був оплачений позивачем у повному обсязі на суму 197 868,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2552 від 07.09.2018, тобто позивач належно виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару.
Матеріалами справи підтверджується, що на зазначену суму відповідач передав позивачу талони на отримання автомобільного бензину марки А-95, однак, позивач не зміг отримати паливо по талонам у кількості 3 010,00 л на суму 90 239,80 грн.
За приписами п.п. 5.3, 5.7 договору датою поставки Товару є дата отримання оператором АЗС Талона(ів) на пальне від уповноваженого представника Покупця.
Право власності на Товар переходить від Постачальника до Замовника з моменту фактичного отримання товару з АЗС/складу або в момент оплати, в залежності від того, яка з подій настане раніше. Ризик випадкової загибелі Товару переходить до Замовника з моменту одержання Товару на АЗС/складі.
З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, вбачається, що під поставкою товару розуміється саме поставка бензину, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов'язаною із заправленням транспортних засобів позивача паливом.
Позивач отримав талони, частину яких не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже, фактична поставка палива за відповідною частиною талонів не відбувся з незалежних від позивача обставин.
Отже, всупереч умовам договору відповідач не забезпечив можливості фактичного отримання товару позивачем, тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю “Техойл Констракшн” не виконало своїх зобов'язань з поставки товару на суму 90 239,80 грн, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
Як вбачається із положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З метою досудового врегулювання спору позивачем відповідачу була направлена претензія від 09.07.2019 № 14/1719 про виконання зобов'язань за договором щодо поставки автомобільного бензину А-95 або повернення сплачених талонів, яка залишилася без відповіді та виконання.
За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 90 239,80 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Отже, позовні вимоги про повернення вартості непоставленого товару в сумі 90 239,80 грн суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з викладеним, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за період прострочення із 01.01.2019 по 30.06.2019 пеню у розмірі 22 650,19 грн та штраф у розмірі 6 316,79 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч.2 ст.231 ГКУ) сплачує Замовнику штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Ураховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором, а також вказані положення закону та погодження сторонами в п. 4.1 договору відповідальності за непоставку товару, суд уважає правомірним здійснення позивачем нарахування пені та штрафу за прострочення відповідача.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 436,47 грн та 3 % річних у розмірі 1 950,66 грн, розрахованих у зв'язку з неповерненням коштів за поставлений товар за період з 01.01.2019 по 20.09.2019, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.06.2019 у справі № 910/9288/19.
Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, а також у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.
Як встановлено судом, договором про закупівлю нафтопродуктів (автомобільного бензину А-95 в талонах для транспортних засобів) №572-18 від 04.09.2018 розмір таких процентів встановлено не було.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техойл Констракшн” (вул. Княжий Затон, 9-А, м. Київ, офіс 369, ідентифікаційний код 42238889) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (вул. Світла,6, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) кошти за неотриманий товар у розмірі 90 239 (дев'яносто тисяч двісті тридцять дев'ять) грн 80 коп., пеню у розмірі 16 333 (шістнадцять тисяч триста тридцять три) грн 40 коп., штраф у розмірі 6 316 (шість тисяч триста шістнадцять) грн 79 коп. та судовий збір у розмірі 1 849 (одна тисяча вісімсот сорок дев'ять) грн 14 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.11.2019
Суддя Т. Ю. Трофименко