ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2019Справа № 910/11412/19
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Міністерства оборони України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро класс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк"
простягнення 187 195 грн 80 коп.
Представники сторін:
від позивача: Кривошея Д.А. - представник за довіреністю
від відповідача:Вознюк М.В. - представник за довіреністю
від третьої особи:Лесик Б.Б - представник за довіреністю
21.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про стягнення 187 195 грн 80 коп. штрафних санкцій.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.07.2018 № 286/2/18/65 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим позивачем нараховано 134 989 грн 80 коп. пені та 52 206 грн 00 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11412/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
30.08.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
06.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
13.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відвід судді Плотницької Н.Б. від розгляду справи № 910/11412/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019, у зв'язку із заявленим позивачем відводом, керуючись статтями 35, 38, 39, 228 ГПК України, провадження у справі зупинено, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про відвід судді Плотницької Н.Б. у справі № 910/11412/19 передано на автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про відвід судді передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро класс" у задоволенні заяви про відвід судді Плотницької Наталі Борисівни від розгляду справи № 910/11412/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 поновлено провадження у справі № 910/11412/19.
04.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи з викликом учасників справи та заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк", обґрунтоване тим, що пунктом 11.3. укладеного між сторонами договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65, який є підставою позову у даній справі, постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань банківською гарантією, виданою Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк", та суму якої стягнуто на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/7258/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк", судове засідання призначено на 24.10.2019.
18.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення.
У судовому засіданні 24.10.2019 судом оголошено перерву до 14.11.2019.
07.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли документи для долучення до матеріалів справи.
13.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення.
У судове засідання 14.11.2019 з'явилися представники сторін та третьої особи та надали пояснення.
Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
У судовому засіданні 14.11.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
23.07.2018 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" (постачальник за договором) укладено договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/18/65, відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2018 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л): лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л), а саме: Казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л (КВЕ-250) (далі-товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.
Відповідно до пункту 10.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Відповідно до пункту 1.2. договору ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, в якій зазначено, строк постачання товару лот 1 обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л), а саме: Казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л (КВЕ-250) - до 15.09.2018 включно у кількості 27 шт.
У відповідності до пунктів 2.2., 2.3. договору військова частина (далі - одержувач замовника) розпочинає приймання товару при наявності у постачальника супровідних документів, що підтверджують його кількість та якість. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.
Пунктом 2.4. договору визначено, що приймання товару за кількістю та якістю оформляється актом приймання-передачі, який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.
Згідно з пунктом 3.1. договору ціна цього договору становить: 1 006 830 (один мільйон шість тисяч вісімсот тридцять) грн 00 коп. у тому числі: без ПДВ - 839 025 грн 00 коп., ПДВ - 167 805 грн 00 коп. (за загальним фондом).
Відповідно до пункту 5.1. договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо.
Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.07.2018 № 286/2/18/65 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару у кількості 20 шт. на загальну суму 745 800 грн 00 коп. в строк до 15.09.2019, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки вказаного товару у встановлений в договорі строк.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.07.2018 №286/2/18/65, позивачем нараховано відповідачу 134 989 грн 80 коп. пені та 52 206 грн 00 коп. штрафу.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Листом від 22.11.2018 № 209 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" повідомило Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, що з об'єктивних причин технічного характеру, продукцію у кількості 19 шт. на суму 708 510 грн 00 коп. по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 поставлено не буде.
Листом від 23.11.2018 № 286/6/6161 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України відмовився від договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 на загальну суму 708 510 грн 00 коп.
Відповідно до листа від 27.11.2018 № 286/7/6210 щодо зняття юридичних зобов'язань за договорами постачання обладнання для потреб Збройних сил України, у зв'язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов, укладеного з позивачем договору в частині поставки товару в строк по 15.09.2018, Міністерством оборони України повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про відмову від прийняття подальшого виконання зобов'язань постачальником за договором від 23.07.2018 № 286/2/18/65, з огляду на що з метою ефективного використання бюджетних асигнувань у 2018 році, Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України просив зняти юридичні зобов'язання за вказаним договором на суму 708 830 грн 00 коп.
Листом від 07.12.2018 № 217 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" повідомило Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, що внаслідок технічних причин товариство вимушено частково відмовитися від поставки товару, зокрема, по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 щодо поставки товару у кількості 20 шт. на суму 745 800 грн 00 коп.
Листом від 08.12.2018 № 286/6/6589 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про відмову від подальшого виконання зобов'язань, зокрема, по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 на суму 37 290 грн 00 коп.
Листом від 10.12.2018 № 286/7/6646 щодо зняття юридичних зобов'язань за договорами постачання технічного обладнання продовольчої служби для потреб Збройних сил України Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України просив зняти юридичні зобов'язання за договором від 23.07.2018 № 286/2/18/65 на суму 36 970 грн 00 коп.
Листом від 11.12.2018 № 218 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" повідомило Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, що внаслідок технічних причин товариство вимушено відмовитися від поставки товару по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 щодо поставки товару у кількості 4 шт. на суму 149 160 грн 00 коп.
Листом від 11.12.2018 № 286/6/6693 Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс" про відмову від подальшого виконання зобов'язань по договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 на суму 149 160 грн 00 коп.
Листом від 11.12.2018 № 286/7/6699 щодо зняття юридичних зобов'язань за договорами постачання технічного обладнання продовольчої служби для потреб Збройних сил України Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України просив зняти юридичні зобов'язання за договором від 23.07.2018 № 286/2/18/65 на суму 149 160 грн 00 коп.
Таким чином, листами від 23.11.2018 № 286/6/6161, від 08.12.2018 № 286/6/6589 та від 11.12.2018 № 286/6/6693 позивач відмовився від договору.
Відповідно до пункту 6.2.4. договору у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору замовник в односторонньому порядку має право, зокрема, відмовитися від подальшого виконання зобов'язань постачальником за договором.
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/7258/19 за позовом Міністерства оборони України до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про стягнення суми банківської гарантії у розмірі 50 341 грн 50 коп., у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов укладеного з позивачем договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) позов задоволено повністю.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.3.6. договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 7.3.6 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, позивач нараховує пеню за період з 16.09.2018 по 15.03.2019.
Як зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/7258/19 за позовом Міністерства оборони України до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" про стягнення суми банківської гарантії у розмірі 50 341 грн 50 коп., у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов укладеного з позивачем договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) позов задоволено повністю.
Положеннями статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до статті 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Отже, за приписами статті 546 Цивільного кодексу України гарантія є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язань.
Гарант відповідає за порушення зобов'язання, а формою його відповідальності за змістом статей 563, 566, 611 Цивільного кодексу України стає сплата заздалегідь визначених збитків та/або неустойки в розмірі суми гарантії.
Разом з тим, з метою запобігання безпідставному збагаченню кредитор має альтернативу звернутися щодо сплати суми гарантії до гаранта або щодо сплати збитків та/або неустойки, спричинених порушенням зобов'язання, до принципала.
Відповідно до банківської гарантії від 18.07.2018 №4015-0718/ERL3v банк безвідклично та безумовно зобов'язується виплатити бенефіціару (Міністерству оборони України) 50 341 грн 50 коп. після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал (Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро класс") не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання щодо якості, кількості, строків постачання товару, а саме обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л): лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об'єм 250 л) відповідно до укладеного договору № 286/2/18/65.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Таким чином, стягнення за рішенням суду суми банківської гарантії у розмірі 50 341 грн 50 коп., у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов укладеного з позивачем договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65, виключає можливість позивача (як кредитора) реалізувати своє право на отримання тієї ж самої суми коштів тільки у вигляді сплати неустойки, яка нарахована, у зв'язку з порушенням боржником зобов'язань.
Суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, оскільки позивач листом від 23.11.2018 №286/6/6161 відмовився від договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 щодо поставки товару у кількості 19 шт. на загальну суму 708 510 грн 00 коп. та листом від 08.12.2018 № 286/6/6589 щодо поставки товару у кількості 1 шт. на загальну на суму 37 290 грн 00 коп., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, нарахована за період з 16.09.2018 по 22.11.2018 за прострочення поставки товару на суму 708 510 грн 00 коп. у розмірі 48 178 грн 68 коп., та пеня, нарахована за період з 16.09.2018 по 07.12.2018, за прострочення поставки товару на суму 37 290 грн 00 коп. у розмірі 3 095 грн 07 коп. Отже, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 51 273 грн 75 коп.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
Разом з тим, суд зазначає, що у зв'язку із стягненням з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на користь Міністерства оборони України суми банківської гарантії у розмірі 50 341 грн 50 коп., у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро класс" умов укладеного з позивачем договору від 23.07.2018 № 286/2/18/65 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), керуючись статтею 61 Конституції України та частиною 1 статті 569 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 53 138 грн 25 коп. (51 273 грн 75 коп. пені + 52 206 грн 00 коп. штрафу - 50 341 грн 50 коп. сума банківської гарантії = 53 138 грн 25 коп.).
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо своєчасної поставки товару за договором про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.07.2018 № 286/2/18/65, вимоги позивача про стягнення з відповідача 134 989 грн 80 коп. пені та 52 206 грн 00 коп. штрафу підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду на суму 53 138 грн 25 коп.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро класс" (вул. Степана Сагайдака, 101, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код 36068718) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) 53 138 (п'ятдесят три тисячі сто тридцять вісім) грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 797 (сімсот дев'яносто сім) грн 07 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 27.11.2019
Суддя Н.Б.Плотницька